Науковою та педагогічною роботою академік технологічної Академії України, заслужений діяч науки та техніки України, завідувач кафедри хімічної технології переробки пластмас ІХХТ професор Олег Суберляк займається вже 47 років, готуючи нове покоління фахівців і науковців.
Цього сивочолого, спортивної статури чоловіка, добре знають не лише у Львівській політехніці, в Україні, а й за кордоном власне завдяки його невтомній науково-дослідницькій праці, що стосується розроблення технологій одержання і переробки полімерів, зокрема – спеціального призначення. Найулюбленіша його тематика – розроблення і виготовлення контактних лінз штучних кришталиків, мембран з селективною проникністю, стоматологічних матеріалів, полімерних носіїв контрольованого вивільнення ліків, що здобули широку популярність у медиків і в людей з відповідними проблемами. Педагог щодня зустрічається зі студентами, передає їм свій багатий досвід, а з найталановитіших готує наукові кадри, зокрема 2 докторів наук, 14 кандидатів, керує науковою роботою 5 аспірантів.
Можна лише подивуватися його невтомній енергії, бажанню бути на вістрі життя, брати активну участь у житті кафедри, університету і за його межами. Він – член спеціалізованих рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій, Вченої ради університету, зокрема й редколегії академічного журналу «Полімерний журнал» у Києві, науково-координаційного комітету України та НМК МОН України. Керує науковими проектами за державними програмами МОН України та спільними проектами в рамках міжнародної угоди між Україною, Польщею і Німеччиною. Опублікував понад 500 праць, має 60 авторських свідоцтв та патентів, видав 12 підручників і навчальних посібників (з них три – іноземною мовою) для студентів вишів за фахом.
– Можна сказати, що моїм «хрещеним батьком» у науці був саме Олег Суберляк, – говорить директор ІХХТ професор Володимир Скорохода. – Готувати дипломну роботу мене скерували до нього, тоді ще старшого наукового співробітника НДЛ-29. Він якраз з чотирма науковцями працював над синтезом гідрогелів. Після захисту Олег Володимирович запропонував залишити мене в аспірантурі. Для цього він зробив дуже шляхетний вчинок: звільнив свою посаду в НДЛ, а сам перейшов на педагогічну роботу. Для мене він взірець людини і науковця. Хто потрапляє до нього під «крило», наснажується його одержимістю, енергією, бажанням зробити щось доброго для людей. Більша частина його наукового життя – це робота над тематикою синтезу полімерів і виробів медичного призначення. Його хобі – спорт: кожну вільну хвилину проводив на волейбольному майданчику, бо був завзятим і вправним волейболістом, часто виступав за збірну факультету, Політехніки.
В. о. завідувача кафедри хімії і технології неорганічних речовин професор Зеновій Знак познайомився з Олегом Суберляком теж під час написання дипломної роботи.
– Він не був моїм науковим керівником, але завжди охоче допомагав, цікавився ходом роботи, котра стосувалася виробництва контактних лінз, – пригадує професор. – Дуже доброзичливий, привітний, веселий, цілеспрямований. Впевнено йшов до своєї мети – удосконалення наукового напряму кафедри. Перше, що впадало у вічі та захоплювало – його ентузіазм в науці, а напрям тоді був новий, перспективний, відповідав кращим світовим розробкам. Він зумів нас зацікавити наукою, спонукав до проведення досліджень. Це вражало і заохочувало, адже колектив науковців робив корисну для людей роботу.
Завідувач кафедри хімічної технології переробки нафти та газу професор Михайло Братичак не має із Олегом Суберляком спільних досліджень, але вони часто зустрічаються в наукових колах, на різних міжнародних конференціях, обидва вільно спілкуються польською й англійською.
– Олег Володимирович активно публікується у відомих журналах з хімії, рецензує наукові роботи. Без нього в Україні не відбувається жодного захисту докторських дисертацій з хімії високомолекулярних сполук, технології переробки полімерних і композиційних матеріалів (лише після консультації з ним претендент може подати в раду у Львові, Києві, Одесі, Дніпрі чи Харкові свою докторську дисертацію до захисту). Я часто прошу в нього допомоги, консультації, оскільки моїм хобі є полімери і полімерні матеріали.
Попри одержимість наукою Олег Суберляк – зразковий сім’янин. Дружина Надія, випускниця кафедри, стала доброю берегинею дому, вірною супутницею життя, його надійним тилом. В їхньому домі панує злагода і любов – один до одного, до сина, двох внучок і правнука. Оця любов допомагає жити, творити і радіти, особливо, коли його наукові дослідження реально допомагають людям швидше одужувати, втішатися життям здавалося б у безнадійних ситуаціях. Долати труднощі його навчили гори, якими захоплювався і які підкоряв у молодості, а ще приємні спогади з дитинства, що минуло в мальовничому закутку Сокаля. Спокій, виваженість, мудрість, вміння бачити в людині людину допомагають Олегу Володимировичу бути справжнім господарем кафедри і власного життя.