– Оксано, куди ти пропала після виборів? Ти була практично відсутня в політичному житті Львова після виборів.
– Я просто перестала писати. В мене було таке відчуття, що я не буду нав’язувати свою думку. Так я вмію, я знаю, я можу, але питання – чи є в цьому потреба? Мені здається, що навіть те, як Оксана Юринець пече пампухи в себе на кухні, людей більше цікавить, ніж глобальні історії, які вона може розповісти, про те, що дасть користь країні.
…
– В майбутньому тебе таки цікавить львівська політика чи загальноукраїнський масштаб?
– Без малого немає великого. Мене цікавить навіть моє село Підбірці, яке зараз стало частиною Личаківського району Львова. Мене цікавить Стебник, Дрогобич, Сокаль і Червоноград. Я поїздила по тих районах, там є дуже круті та сильні люди. Я вважаю, що політики – це люди, які мають свою історичну пам’ять, тяглість за своєю землею, своєю територією. Чи буде Оксана Юринець цікава в Києві просто як Оксана Юринець? Ні. А та, яка представляє західний регіон чи співпрацює зі сходом? Так.
Політик не той, хто назвав себе політиком і став депутатом. А той, хто може виростати, об’єднувати, працювати без статусу.
…
– Ти залишаєшся Єврооптимістом?
– Я вважаю, що я є Євроатлантистом з оптимістичним баченням – Українооптимістом. Вірю в особливу місію, як каже Ганна Гопко, зарезервованого місця Україні у ХХІ столітті. Знаю, що все, що ми можемо зробити, ми будемо робити.
Зараз у нас такий період постправди, де брехня – це найголовніше. При тому, що брехня у випадку львівської політики – це не обов’язково «п’ята колона». Тут дуже часто люди, які говорять про цінності, не живуть тими цінностями.
І мені дуже шкода, бо різниця між тими, хто сьогодні опонує від одних до інших, запихаючи своїх ТОП-менеджерів з того чи з іншого боку, конкурує, розповідаючи про цінності і середовище. Я тішуся, що я є поза цим всім.
– Продовжуєш зараз свою викладацьку діяльність?
– Звичайно. Я професор в Політехніці. Я збираюся в кінці року захистити докторську.
– Яка тема?
– Дуже складна тема: «Ургентні інструменти антикризового управління промислових підприємств в умовах Євроатлантичної інтеграції». Це непроста тема, яку я досліджую майже 10 років.
Повний текст матеріалу – на сайті Агенції регіональної інформації та аналітики «Гал-інфо».
Фото: Володимир Шурубура