Про нього пам’ятатимуть як про людину честі: загинув випускник Політехніки Ростислав «Дрогобич» Шийко

Наталія Бельзецька, Центр комунікацій Львівської політехніки
Ростислав Шийко

Кажуть, війна залишає нам рани, біль і героїв. 15 жовтня на ще одного українського героя в лавах небесного війська стало більше. Під час виконання бойового завдання загинув Ростислав Шийко – випускник Інституту економіки і менеджменту, відомий фанат львівських «Карпат», автор блогу «Військова історія», військовослужбовець 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. У чоловіка залишилися батьки, брат, дружина та дві маленькі доньки.

Сьогодні всі ми згадуємо про Ростислава як про надзвичайно хоробру, освічену, віддану, ідейну людину. За його скромністю ховався гострий розум, за аристократичною стриманістю – досвід і сила. З початком Революції Гідності він був на Майдані, у 2015-му вирушив в АТО, а з першого дня повномасштабного вторгнення боронив нашу країну в лавах Сил територіальної оборони. Його друзі й побратими діляться спогадами про Ростислава, кажуть, що він був справжнім воїном, людиною доброти, щирості, честі.

«У 2019 році, коли на «24 Каналі» ми почали готувати проєкти на військово-історичну тематику, Ростислав «Дрогобич» став для мене відкриттям. За скромністю й аристократичною стриманістю відчувався істинно джентльменський набір: досвід і сила. Історик і творець історії. Ростислав – боєць «Азову» у спекотному 2015-му, автор блогу «Військова історія».

Якось ми робили програму про Пилипа Коновала, і він сказав: «Зазвичай найкрутіші у світі люди завжди непримітні». Тоді йшлося про Пилипа Коновала, кавалера найвищої військової нагороди Великої Британії – Хреста Вікторії. Нам здавалося, що він один із найкращих прикладів для наслідування, але сьогодні ти, Ростику, стоїш разом із ним в одному строю. Твою допитливість завжди супроводжували натхнення і добра думка, а завдяки тобі я переконався, що в «забіганому» світі все ще є відкритість і справжні цінності. Дякую тобі за все! Щирі співчуття дружині, доням і всім близьким», – написав про Ростислава Андрій Конько.

«Ростислав вів активний спосіб життя, цікавився історією, футболом та політикою, був відчайдушним та водночас виваженим, чуйним чоловіком, відданим побратимом, дуже ідейною людиною. А ще справжнім націоналістом, патріотом України та палким вболівальником львівських «Карпат». Ми всі будемо пам’ятати його як люблячого батька та чоловіка, справжнього воїна, людину честі», – згадує про Ростислава його друг Марко Гоголь.

Соціальні мережі рясніють повідомленнями про Ростислава. За ним сумують і ним захоплюються, йому дякують і обіцяють наслідувати.

Журналіст, а сьогодні військовослужбовець Юрій Герун написав такі слова:

«Ти завжди турбувався результатом: чи все йде як треба, чи достатньо зроблено, чи не забагато помилок. Якщо малювати банер, то найкращий, якщо планувати виїзд, то найкрутіший, якщо організовувати дозвілля – щоб усе йшло як по маслу. Твоя улюблена Хорватія – ти знав її досконало, Балканські війни, футбол, друзі-фронтовики, душевні бесіди та принципові сутички – друже, все це недаремно, ніщо не забуте, усе живе і залишається в пам’яті!
Суцільна відданість ідеалам: сім’я, революція, війна! Найбільша твоя перемога – прекрасна дружина та дві неймовірні доні – це те, чого ніколи не відбере і не занапастить жодна сила в цьому світі. У них я бачу твоє віддзеркалення і твій тріумф.

Ти б не всидів вдома, бо те, що бурлить всередині, – завжди вийде назовні. Твій внутрішній світ кипів, як жерло вулкана, твій шлях ніколи не припадав пилом… Саме на узбіччі цієї дороги боротьби тебе з побратимами й підстерегла підступна протитанкова міна. Ти спалахнув в еквіваленті мільйонів наднових зірок та пішов далі своїм Чумацьким Шляхом – туди, де всі герої минулих поколінь збираються біля затишної ватри! Розпалюй багаття!»

Сьогодні всі ми сумуємо та в мовчанні схиляємо голови перед подвигом Ростислава Шийка, а також перед тисячами новітніх героїв, які віддали своє життя за мирне українське небо. Дякуємо їм усім за найвищу жертву та найкращий взірець гідності й відваги! Хай їхня дорога до неба буде короткою, а пам’ять про них – неминущою, вічною…