Що таке мистецтво в умовах сучасності? Яке місце мистецтво відіграє у формуванні людини? Віденська мистецтвознавиця Дарія Сабітова, яка має великий досвід у проведенні різноманітних вебінарів, поділиться своїми секретами у сфері мистецтва та розкаже, на що варто звернути свою увагу абітурієнтам при виборі цієї професії.
― Яким було Ваше знайомство з мистецтвом?
― Мистецтво прийшло до мене, коли я почала мислити радикально. Це той вибір, який я зробила, коли моє шкільне життя завершувалось і настав час обрати той шлях, який був би моєю стихією, пристрастю. Цим шляхом і виявилось мистецтво.
― Як довго Ви шукали себе в амплуа мистецтвознавця?
― Обираючи цей шлях, я до кінця не розуміла що мене буде очікувати у майбутньому. І це питання постійно було в моїй голові, до певного періоду часу.
Я відчула себе сповна у цьому амплуа тільки після того, як рік прожила в Італії. Це місце слугувало колосальним кроком у формуванні мене як особистості та як спеціаліста в галузі культури та мистецтва. Я з головою поринула в атмосферу Італії, я зрозуміла, що мистецтво — це про вічність.
Я абсолютно точно розумію свою мету, а саме, ділитися з великою кількістю людей тим, що я сама нещодавно усвідомила (на той момент), те прекрасне, що подарувала нам античність, ренесанс людства, бароко епохи.
― Що поралите тим, хто тільки починає свій шлях у вивченні мистецтва? На що слід звернути увагу при виборі цієї професії?
― Мистецтво ― це перш за все про натхнення і якщо ви цього не відчуваєте, не маєте вогню, спробуйте себе у чомусь іншому. Тут дуже тонка межа, вам може згодитися це як глядачу/слухачу, або, можливо, ваше призначення бути провідником у світ прекрасного, надихати людей. Це має доторкатись до вашої душі і це єдине, чим я керувалась при виборі цієї професії. Адже у той час, коли я вступала до університету, такого поняття як «мистецтвознавець» не було. Зараз є інтернет, але казати про те, що платформи держав (Україна, Латвія або країни СНД) настільки розвинені, щоб готувати спеціалістів у цих областях, це не так. Мистецтво — це про саморозвиток і до цього треба бути готовим, треба шукати себе, щоб стати фахівцем, а не тільки сподіватися на те, що хтось вкладе тобі ці знання в голову.
― Що найбільше Вас надихає?
― Марк Шагал. Тут навіть нічого додавати не треба. Найперше яскраве враження, отримане від вивчення мистецтва, книга з репродукціями його робіт заполонила моє серце, напевно, до кінця життя. А його кольори: хоча б той неймовірний синій. Це було кохання з першого погляду.
― Хто привив любов та скерував Вас у цю сферу
― Мої батьки зовсім не торкалися теми мистецтва, це була моя ініціатива ― вивчати прекрасне, прагнути більшого. Це був абсолютно свідомий вибір у дорослому житті.
― Як проходять ваші вебінари?
― Головне — це невимушеність. Перед аудиторією я справжня, відкрита, я завжди обожнювала публічні виступи, це моя суперсила. Тому основою моїх виступів є, скорше, дружня розмова з людьми, а не вивчений на пам’ять текст. Кожна особистість, про яку я розповідаю посідає важливе місце у формуванні історії мистецтва, тому я намагаюсь відчути дух тих століть і епох, про які розповідаю, я проживаю історію разом із героєм, тому люди легше запам’ятовують інформацію, я відчуваю коли вони у захваті, я прагну саме до такого викладу фактів, аби це було видно на емоційному рівні.
― Чи пам’ятаєте, як відбувався Ваш перший вебінар?
― Пам’ятаю, але частково, це був просто БУМ емоцій, шалено калатало серце, але я, нарешті, відчувала те, до чого прагнула все життя ― хвилювання кожного.
― Який формат вам ближче: онлайн семінари чи зустрічі з аудиторією віч-на-віч?
― Найголовніше для мене — це бачити в очах глядачів блиск. Я, відверто кажучи, не терплю, коли атмосфера нагадує шкільні лекції, де вчителям доводилось благати дітей вислухати їх.
Мені комфортно працювати в обох форматах, адже жива розмова ― це чудова можливість поспілкуватися, подивитися людині в очі, відчути її інтерес, коли вона ставить питання, цікавиться тим матеріалом, який ти подаєш. Я обожнюю спостерігати за реакцією присутніх в залі, як вони реагують на шокуючі факти з життя великих митців. Особливо звертаю свою увагу на сміх, для мене це просто найліпша похвала.
― Навіщо потрібно розвивати себе в сфері мистецтвознавства?
― Я впевнена, що це більше про бажання, а не про потребу. Ти відчуваєш, що тобі потрібно більше — ти йдеш у мистецтво. Мистецтво, це не тільки щось гарне, воно допомагає дати раду собі у складні часи, надихає, розслабляє.
― Якими проектами ви зараз займаєтесь ?
― Моя гордість та найбільший проєкт, над яким я працюю останні роки, куди я вклала частину своєї душі, ― Art Salon Vienna. Приїхавши у Відень, мене, на жаль, не обійшла самотність. Коли ти доросла і свідома людина, тебе не возять кудись, ти приїжджаєш сама. Ти маєш сама піклуватися про коло своїх знайомств, людей які тебе оточують, що було з ким поспілкуватись. Адже всі знають, що великі міста не сприяють тому, що люди якось сходились, знайомились один із одним.
Найліпший спосіб знайти однодумців, доволі легкий: я створила сторінку в соціальній мережі, де знайшла людей, які обожнюють мистецтво. Згодом, ми мали вже певну публіку, яка полюбляє відвідувати виставки присвячені мистецтву, культурі. Через деякий час, з’явився «салон», і в мене на меті було проводити там лекції раз у тиждень, збиратися разом із людьми, що мають спільну точку зору щодо речей, які пов’язані з родом нашої діяльності, обмінюватись досвідом і думками.
Цей проєкт мав колосальний успіх у Відні і я почала розвивати його поза межами: мої лекції та семінари, відтепер, проводились в Тель-Авіві, Гамбурзі, Москві, Петербурзі, Києві, Брюсселі.
― Чим мрієте збагатити цей світ?
― Я прагну ознайомити людей детальніше з витворами мистецтва, хочу, щоб вони відчували насолоду, яку дарує нам світ культури. Я хочу надихнути, по можливості, кожного, хто шукає шлях у вивченні мистецтва; мрію, щоб люди не забували про те, що було створено і на скільки це велично.