Україна має багату історичну та культурну спадщину, талановитих людей і ресурси для її збереження. Важливо вміти ефективно інтегрувати сучасні інструменти, спираючись на європейський досвід.
Кафедра менеджменту організацій Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки провела круглий стіл, присвячений проєкту «Європейський досвід популяризації історичної спадщини та культурного туризму». На заході обговорювали сучасні виклики у сфері збереження та промоції культурної спадщини в Україні, а також можливостей застосування європейського досвіду через партнерство між освітою, бізнесом і владою.
Ми поспілкувалися з керівником згаданого проєкту Ігорем Кулиняком, який поділився з нами деталями обговорення:
— Пане Ігорю, як ви оцінюєте роль європейських практик у розвитку культурного туризму в Україні?
— Європейські практики відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку культурного туризму в Україні. Вони надають нам не лише інструменти, а й стратегічне бачення того, як історико-культурна спадщина може стати рушієм сталого розвитку регіонів, збереження ідентичності та залучення туристів. Вивчаючи досвід країн ЄС, ми бачимо ефективні моделі інтеграції культури у місцеву економіку, партнерства між громадами, владою та приватним сектором. Також це використання сучасних цифрових технологій для популяризації спадщини. Україна має потужний історико-культурний потенціал, і впровадження європейських підходів допоможе нам зробити цей потенціал видимим, доступним і цікавим як для внутрішнього, так і для міжнародного туриста.
— Які, на вашу думку, найбільші виклики стоять перед Україною в популяризації культурної спадщини під час війни?
— Найбільші виклики для сфери культурної спадщини сьогодні — це фізична загроза об’єктам, обмежений доступ до територій, зменшення фінансування та зосередження уваги суспільства на безпекових і гуманітарних питаннях. За даними Мінкульту, з 24 лютого 2022 року по 25 березня 2025 року росія пошкодила або знищила 1419 об’єктів культурної спадщини, зокрема 139 пам’яток національного значення, а також 2233 об’єкти культурної інфраструктури, з яких 409 — повністю знищені. Війна змінює і підходи до популяризації культури — сьогодні важливо розвивати формати, що працюють без фізичної присутності: онлайн-музеї, віртуальні екскурсії, цифрові архіви, мобільні застосунки. Зростає потреба у створенні контенту, який не лише інформує, а й підкреслює культурну стійкість, зв’язок поколінь і унікальність української спадщини.
— Чи є конкретні європейські приклади, які могли б бути корисними для нашої країни?
— Так, прикладів чимало. Зокрема, надзвичайно показовим є досвід Італії, а саме регіону Кампанія. Після років занепаду та недостатньої уваги до культурної спадщини цей регіон зміг перетворити свою унікальну історико- культурну спадщину на потужний центр туристичного притягання. Важливим чинником успіху стала інтегрована модель управління: активна участь місцевих громад, партнерство з приватним сектором, інвестиції в інфраструктуру й оцифрування туристичних маршрутів. Кампанія також успішно використовує європейські фонди для розвитку культурного туризму, зокрема для реставрації об’єктів і створення тематичних кластерів.
До речі, минулого року на запрошення кафедри менеджменту організацій професор з Італії Фабіо Конверті провів цикл відкритих лекцій, у яких проаналізував успішні практики управління об’єктами історичної спадщини на прикладі Італії (регіон Кампанія) та запропонував методи і стратегії, які можна використовувати в Україні, зокрема у Львівській області.
— Які сучасні технології можна застосувати, щоб просувати культуру України?
— Насамперед це цифровізація: віртуальні тури, 3D-моделювання об’єктів історико-культурної спадщини, мобільні застосунки для екскурсій, інтерактивні платформи з доповненою реальністю тощо. Штучний інтелект може допомогти в аналізі туристичних потоків, а блокчейн — у фіксації авторства й збереженні цифрових копій культурних об’єктів. Також важливо активніше використовувати соціальні мережі та міжнародні платформи для комунікації з глобальною аудиторією.
— Львівська політехніка може сприяти розвитку туризму в умовах війни?
— Львівська політехніка має потужний потенціал у галузях архітектури, ІТ, менеджменту та культурології, що дає змогу створювати міждисциплінарні проєкти для розвитку туризму. Університет не лише готує фахівців, а й активно долучається до трансформації галузі через дослідження, цифрові рішення, освітні програми та публічний діалог. За підтримки проректорки Наталії Чухрай, Проєктного офісу та Центру міжнародної освіти триває реалізація низки ініціатив зі збереження культурної спадщини. Зокрема, проєкт Erasmus+ Jean Monnet Module, який я координую, та проєкт із країнами Вишеградської четвірки спрямований на обмін досвідом і створення спільних маршрутів. Ми не лише вивчаємо європейські практики, а й формуємо простір для дискусій, освітніх подій і міжнародної співпраці.
— Які нові можливості для культурного туризму можуть з’явитися після війни?
— По-перше, це буде величезний суспільний запит на переосмислення національної ідентичності, в якому культура відіграє ключову роль. По-друге, виникне інтерес до місць, пов’язаних із героїчними воєнними подіями, меморіальними маршрутами, сучасною історією. По-третє, міжнародна спільнота, яка підтримувала Україну, захоче глибше пізнати нашу культуру. Отже, ми матимемо шанс стати частиною європейських туристичних маршрутів і програм обміну. Також з’являться можливості для залучення інвестицій у відбудову та розвиток інфраструктури.
— Які саме ідеї нових проєктів у вас, спільно з колегами, виникали у процесі обговорення теми?
— Ідей досить багато. Зокрема, серед ідей було створення цифрової мапи культурної спадщини з інтерактивними історіями; розроблення платформи для молоді, яка б поєднувала навчання, волонтерство і туризм; запуск освітніх курсів з культурного підприємництва для представників громад. Однією з найбільш перспективних ідей є розроблення мобільного застосунку для територіальних громад у сфері туризму, мета якого — допомогти громадам представити свою культурну та історичну спадщину у зручному цифровому форматі, включно з маршрутами, подіями, об`єктами, місцевими легендами, гастрономією тощо.
— Чи розглядаєте можливість вивести обговорені ідеї на рівень органів влади для подальшого впровадження?
— Так, безперечно. Вже нині до обговорення наших ініціатив активно долучаються представники органів влади, передусім місцевого рівня. Ми проводимо низку заходів у форматі круглих столів і науково-практичних конференцій, де спільно аналізуємо можливості впровадження окремих ідей у розвиток культурного туризму в Україні. Крім того, у моєї команди й у мене є мета — розроблення та реалізація нових як національних, так і міжнародних проєктів. Вони передбачатимуть активну участь органів влади різних рівнів як ключових стейкхолдерів. Я переконаний, що впровадження будь-якої ініціативи можливе лише за умови партнерства між науковцями, громадським сектором і владою. Тоді вже здійснюються конкретні кроки для формалізації такого діалогу.
…
Зустріч також прокоментував доктор економічних наук, завідувач кафедри менеджменту організацій Львівської політехніки професор Олег Карий. Він зазначив, що обговорення стосувалося заохочення внутрішніх та іноземних туристів відвідувати культурно значущі місця України. Туристичний ринок є надзвичайно конкурентним, тому важливо чітко розуміти свою цільову аудиторію й формувати пропозиції саме для неї.
Серед головних викликів — війна та знищення об’єктів історико-культурної спадщини. Сьогодні розвиток туризму в регіонах потребує різного підходу, зважаючи на безпекову ситуацію. Досвід пандемії та повномасштабної війни показав, що індустрія має бути готовою до швидких змін.
Окрему увагу варто надавати цифровізації закладів культури та туристичних послуг — це вже не тренд, а потреба. Водночас у цій сфері відчувається нестача кваліфікованих кадрів. Атмосфера заходу сприяла професійному й відвертому діалогу між науковцями, культурними діячами, представниками туристичного бізнесу та маркетингових агентств задля збереження й ефективного використання культурної спадщини України.
