4 березня відбулася третя лекція гостьового лектора, польського дипломата Марека Зьолковського. Студенти кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності й інші охочі мали змогу дізнатись, яка дезінформація у масштабах корпорацій та цілих країн поширена у сфері екологічної політики. Також слухачі змогли поставити запитання, зокрема щодо проблеми протестів польських фермерів.
Дезінформацію у сфері екології поширюють компанії, які ризикують втратити прибутки внаслідок зеленої трансформації економіки, а також цілі країни, що експлуатують цю тему у своїх стратегічних інтересах, наприклад росія. Серед засобів такої дезінформації: викривлення реальності, дегуманізація, наклеювання ярликів, узагальнена ненависть до частини суспільства, маніпуляції різною статистикою. Приклад «успішної» кампанії з дезінформації пан Марек вбачає в акті геноциду хуту проти тутсі в Руанді 1994 року. Пропаганда відіграла чи не ключову роль, дегуманізуючи тутсі.
Сучасні країни розуміють, що війна сьогодні – це не тільки зіткнення армій, а й протиборство інформації. Розуміють це і корпорації. Продумана дезінформаційна кампанія, наприклад, одного косметичного бренду проти іншого, що поширює інформацію про шкідливість продуктів конкурента для здоров’я, може серйозно вдарити по його репутації. Навіть у контексті війни в Україні, на думку пана Марека, можна говорити про боротьбу між оборонними підприємствами, які намагаються довести, що саме їхня техніка ефективніша на сучасному полі бою.
Прикладом інформаційної війни брендів можна назвати боротьбу науковців з тютюновими компаніями у США.
– Науковці почали випускати звіти про шкідливість паління. Що ж придумали директори? Їм не треба боротися прямо, казати, що це неправда, а будувати складні наративи, мовляв, на це питання потрібно подивитися з іншої точки зору, провести більш точне дослідження. Це можна продовжувати роками, – зазначив Марек Зьолковський.
Ще сто років тому стали застосовувати стратегію «це не пістолет вбиває, а людина». «Кока-Кола» в цьому ключі створила відео, що демонструє страждання індіанців через забруднення їхніх рідних земель пластиком. А хіба не ця компанія виготовляє ті пляшки?
Різку зміну риторики спостерігаємо й у нафтових компаній. У 1980-х роках мільярди доларів йшли на дискредитацію досліджень, що вказували на людську діяльність як причину зміни клімату. У ХХІ столітті інформаційна політика змінилася. Тепер вона націлена на відвертання уваги громадськості від цього питання і перепрофілювання нафтовидобувних компаній на інші джерела енергії. Багато з них навіть змінили назву, замінивши слово «oil» у своїй назві на «energy».
У галузі зелених технологій є чимало перебільшень проблем. Серед них сумніви у стабільності відновлюваної енергії. Справді, здавалося б, сонце не завжди світить, а вітер не завжди віє.
– Зараз у Львові ми можемо сказати, що це правда. Та я вам доведу, що вітер завжди дує, а сонце завжди світить. Річ у тому, що ми говоримо у масштабах всієї планети, а не лише Львова. Вже є масштабні проєкти, наприклад у Великій Британії, яка має амбіції створити систему вітрових електростанцій у Північному морі. Вони розуміють нестабільність вітру в цьому регіоні, але завдяки масштабу інвестицій придумали прокласти підводний кабель у Марокко. Вони зможуть прогнозувати, де буде сильніший вітер, і перемикати джерела постачання енергії, – пояснив пан Марек.
Поширеною є думка, що сонячні батареї не можна перевикористовувати і після закінчення експлуатації вони залишають за собою шкідливі важкі метали, тож їх можна лише викидати.
– Навіть адміністрація будівлі, в якій я живу у Варшаві, відмовилася встановити сонячні панелі на даху будинку через те, що не буде можливості їх переробити. Я їх спитав: «Невже ви так стратегічно почали думати, що вже знаєте, що буде через 20 років?» Це дуже класна дезінформаційна технологія, оскільки зараз дійсно немає можливостей у великих масштабах утилізовувати сонячні панелі, але лише через те, що в цьому поки що немає особливої потреби, вони ще будуть працювати 25 років, – запевнив лектор.
Більш ніж 85 % компонентів сонячних панелей можна відокремити й перевикористати, однак ринку масової утилізації використаних панелей, певна річ, поки що немає. Якщо мислити такими категоріями, вважає пан Зьолковський, можна говорити і про смерть птахів на високовольтних лініях або від авіапромисловості.
– Ви не почуєте щось проти вітряків від екологічних активістів, а лише від деяких політиків. Більшість птахів у Європі взагалі-то з’їдають коти. На цьому все… Коти є інвазійним видом зараз у світі. Що тут сказати? Питання: що з цим інвазійним видом робити? Непросто переконати людей не заводити котів, – зауважив Марек Зьолковський.
У світі нині вживають як антоніми «війна» і «клімат». Канцлер Німеччини Олаф Шольц у своїй промові рік тому вжив «клімат» як синонім «миру». Європа усвідомила, що ресурси – це її слабкість, і зелений перехід послабить ризики для її безпеки. Та й зрештою перед економіками, що працюють на вугіллі, постає серйозна проблема, зокрема у Польщі. IT-компанія у цій країні не буде конкурентною такій, наприклад, у Данії через те, що працює від енергії з вугілля. Польська енергетика – одна з найбрудніших у Європі. Вугільна культура країни поставить її у слабке конкурентне становище у майбутньому. І польське суспільство поки що не усвідомлює цього.
Серед запитань студентів звучало те, що турбує сьогодні українців, – протести польських фермерів на кордоні. Дезінформації в цій ситуації не бракує, стверджує пан Марек. Тиждень тому Дональд Туск після перемовин з фермерами згадав, що польський уряд зверне увагу на те, який у цих подіях російський слід.
– Зараз є багато роз’єднувальної риторики, антиукраїнської, на жаль, присутність політиків з ультраправих партій, пожвавлення ксенофобських настроїв у середовищі аграріїв Польщі. Присутність цих протестувальників, особливо після останніх заяв прем’єр-міністра, на українському кордоні не має ніякого сенсу, – зазначив Марек Зьолковський.
Останнім часом польські фермери перемикаються на протест проти міського населення, хоча рівень заробітку в жителів міст і аграріїв однаковий, що ніколи раніше не було притаманне Польщі. Можливо, це завдяки нижчим податкам і різним субсидіям.
Пан Марек вважає, що в України, найімовірніше, більше не буде такого вільного доступу до польського чи навіть європейського ринку, яким він був останні два роки. Але цікаво, що нашій країні вдається обходити Польщу. Інфраструктурні проєкти та домовленості з Румунією заміняють Польщу. Вона мала останні два роки на модернізацію своєї інфраструктури для українського транзиту збіжжя, але втратила цю можливість. Румунія ж перехопила стратегічну ініціативу. Польща разом з Україною програє через цю блокаду. До речі, санкцій ЄС проти російського й білоруського збіжжя немає, і Польща самостійно введе їх та, ймовірно, спонукатиме до цього Європейський Союз.
– Я не оптиміст. В наступні десятиліття немає можливості утримувати конкурентність польського агросектору без серйозних перетворень, але настрої в цих фермерів зовсім інші, мовляв, треба залишити бізнес таким, який він є зараз, – наголосив пан Марек.
Наступна лекція Марека Зьолковського запланована на понеділок, 18 березня, на п’ятій парі в аудиторії 527 четвертого навчального корпусу Львівської політехніки.
