Наразі карантин триватиме до 22 травня. Невідомо, чи заходи безпеки не продовжать знову. Однак студенти політехніки сподіваються на краще й діляться своїми планами на майбутнє.
Остап Деркач, другокурсник Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології
«Хочеться нарешті відкрити двері політехніки»
Насамперед, планую поїхати відпочити, наприклад, у гори. Під час дистанційного навчання, на мій погляд, навантаження збільшилося вдвічі. Багато часу треба проводити за комп’ютером. Чимало домашніх завдань, велика кількість матеріалу потребує самостійного опрацювання. Зараз важче виконувати лабораторні, адже викладачам не завжди виходить відповісти на всі запитання. Та й узагалі, домашня атмосфера потроху починає набридати. Хочеться нарешті відкрити двері політехніки, відвідати лекцію, побачити одногрупників, наживо спілкуватися з викладачами. Мрію відвідати улюблені заклади Львова, сходити в кіно. Та й за футболом вже сумую, хочеться якомога швидше повернутись на поле.
Катерина Золотарьова, магістрантка Інституту енергетики та систем керування
«Я вже скучила за смачною кавою і прогулянками містом»
Після закінчення карантину я планую закінчити все з навчанням, повернутись до роботи та поїхати додому. Хочу піти на курси англійської мови. Ну і, звісно, я вже скучила за смачною кавою і прогулянками містом. Найважче для мене – сидіти вдома майже 24/7, і лише деколи виходити в магазин або прогулюватися біля під’їзду. Ще, думаю, буде нелегко складати сесію в режимі онлайн.
Олег Кузик, другокурсник Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології
«Є певні офлайнові речі, які доведеться вирішити»
Що планую після карантину? Складне питання, зважаючи на те, що дати його завершення досить туманні й невідомо, скільки це все ще триватиме. Після карантину, мабуть, захочеться зробити те, чого не було впродовж вимушеної ізоляції: зустрітися з друзями, провести весело час. У кількох товаришів у час карантину навіть були дні народження, тож їх святкування довелося перенести. До дистанційного навчання загалом уже навіть звик, але є певні офлайнові речі, які доведеться вирішити.
Узагалі, найскладнішою для мене зараз є одноманітність. Особливо нічого не змінилося, але на вулицю не можна було виходити, – лише за потреби. От це й створює одноманітність: перебуваєш в тих самих стінах і відбувається приблизно одне й те ж.
Андріана Будиш, другокурсниця Інституту права, психології та інноваційної освіти
«Карантин карантином, а життя після нього продовжується»
Після закінчення карантину планую працювати, далі продовжуватиму навчання й ходитиму на різні лекції, воркшопи тощо. Хочеться нарешті піти в кіно, торговий центр, парк чи просто посидіти на якійсь терасі Львова. Карантин карантином, а життя після нього продовжується.
Досить складним є сам навчальний процес і неможливість вільно вийти на вулицю. Найважче – не вигоріти в цей період. Розуміння, що тебе чекають дистанційні заліки, іспити й практика, трохи лякає.
