Розпочалося навчання. Очевидно, ти вже переконався, що воно таки різниться від шкільного. Тож виникає запитання: як організувати себе так, аби все виконувати вчасно, не мати боргів, а відтак – і прогалин? Про це розповідає доктор психологічних наук, доцент кафедри теоретичної та практичної психології Ірина Сняданко.
Спершу – адаптація! Без неї – ніяк
Кожен першокурсник переживає певний адаптаційний період, адже змін відбувається чимало: знайомство з однокурсниками, викладачами, перебігання по різних корпусах, де відбуваються заняття, замість уроків – пари. Та й у самій системі навчання все не так, як було в школі.
Однак зауважу, що приїжджим студентам адаптовуватися важче. Вони мають більший стрес, бо покинули своє місто чи село, батьків, домівку. Відтепер їм треба не лише вчитися, а й купувати продукти, готувати собі їжу, прибирати. Тому студенти, які живуть самостійно, мають більше проблем із розподілом часу, так званим тайм-менеджментом, а це більший стрес. Часто саме в них порушується ритм харчування. Тому хочу наголосити, що на великій перерві потрібно харчуватися! Студенти часто обирають такий спосіб життя, що не їдять весь день, а ввечері переїдають і згодом мають проблеми зі зайвою вагою.
На початку самостійного життя важливо освоїти монетарну культуру – виокремити основні витрати на проїзд, харчування, канцтовари й розподілити їх, щоб не було так, що грошей постійно не вистачає. Хто мешкає в студмістечку, може без проблем заощадити на транспорті, адже пройтися зупинку-другу – недалеко й дуже корисно.
Хочу також наголосити, що щороку зростає тенденція узалежнення від соціальних мереж. Останнім часом великої популярності набуває Інстаграм. І звичка – кожен свій крок фотографувати та виставляти туди. Отак переглядаючи чиєсь насичене життя, можна подумати: у людей усе так яскраво, цікаво, а в мене якось сіро, буденно. І відразу настрій стає кепський. Тому раджу навчитися лімітувати свій час в Інстаграмі, особливо позбутися звички «сидіти» там перед сном. Доречніше ці півгодини почитати. Так навчимося виробляти навички самоосвіти. Та й після читання засинати значно легше, ніж після перегляду соцмереж.
Не відкладаймо навчання на завтра
Завеликі очікування від університету згодом можуть обернутися на більші розчарування. Тому раджу не будувати собі рожевих мрій, не очікувати, що все буде ідеально.
В університеті ніхто не вимагає, як у школі, на завтра виконувати домашнє завдання, бо в університеті вчимося не для викладача, мами-тата, а насамперед для себе. Це може розслабити й створити певну пастку: не вимагають – не буду вчити. Згодом буде важко давати раду з усім. На лекціях важливо бути уважним, запам’ятовувати виклади, конспектувати (з конспекту вчитися легше), а ввечері або у вихідні перечитувати це. Для кращого запам’ятовування й засвоєння доречно вчитися потроху. Важливо не стати заручником відтермінування, відкладаючи все на потім, на завтра… Потім, звісно, не встигаємо, у голові – каша, важко вивчити все нараз. До того ж, предметів багато. Згодом це може перерости у синдром невикористаних можливостей. Це стосується не лише навчання, а, скажімо, поїздок, здійснення цікавих ідей. Тому не відтерміновуймо свої плани, бажання, наміри. Щодня запитуймо себе: що я зробив/ зробила, аби наблизитися до своїх навчальних цілей? Намагаймося жити тут і зараз.
Що робити з нудним і непотрібним?
Кожен із нас має свій біоритм, свої продуктивні години доби. Тому один студент воліє посидіти допізна, а другий – встати вдосвіта. Одному краще вчитися в компанії, другому – на самоті. Нехай кожен робить так, як йому продуктивніше. Тоді вільного часу матимемо більше.
А що робити, якщо трапиться нудний, не надто потрібний для освоєння професії предмет? Найперше – не забувати, що якщо це не потрібно мені як майбутньому програмісту, хіміку чи енергетику, то у будь-якому разі мушу це вивчити, аби скласти залік чи іспит, зрештою, не «вилетіти» з університету, не потрапити на повторний платний курс. Тому треба якось вчити: придумувати собі цікаві асоціації, аналоги, шукати способи кращого засвоєння і таким чином спростити собі вивчення. У такому разі змінімо своє ставлення до ситуації – задовольняймо не бажання, а потреби.
Загалом щоб вивчити великий обсяг, треба його спростити й звести до кількох складових, тобто сформувати кістяк. Коли в голові маємо певну структуру, її легше наповнити, адже тепер залишиться лише все розкласти на полиці. Наш мозок краще сприймає простіші схеми, ніж сумбур. Тому прагнімо до спрощених, зрозумілих форм. Навчання в університеті зводиться до того, аби сформувати в собі основу, яку згодом можна розвивати дуже по-різному. Якщо якийсь предмет дається важко, не біймося підходити до викладача. Він пояснить незрозуміле, порадить допоміжну літературу тощо.
На першому курсі багато що видається страшним, але не забуваймо: все буде добре, з усім дамо раду – якщо не прогулюватимемо пари й сумлінно та вчасно готуватимемося до занять.