Хлопець навчається за новою освітньою програмою «Технології ортопедичних та реабілітаційних виробів медичного призначення» спеціальності «біомедична інженерія», що діє на кафедрі хімічної технології переробки пластмас.
Ідея створити цю модель виникла спонтанно. Річ у тому, що Назар мешкає неподалік медичного закладу, де на лікуванні та реабілітації перебуває чимало військових.
– Бачу, як багато там воїнів без кінцівок. А моя майбутня спеціальність пов’язана з протезуванням. Ось так виникла ця ідея – виготовити модель протеза кисті, – ділиться студент.
Втілювати свій задум почав із креслень, ескізів. Зробив безліч варіантів, допоки не дійшов до найвдалішого. Під час підготовки багато почерпнув із книжки Френка Г. Неттера «Атлас анатомії людини», якою користуються студенти-медики, майбутні хірурги усіх спеціалізацій. Вивчив будову кисті, те, як розміщені кістки, згини пальців, сухожилля і фактично за допомогою цього посібника створив модель за прикладом власної руки. Для цього використав різні матеріали, зокрема каучук для відтворення сухожилля, а саму модель зробив із модифікованого і стійкого до світла пластику PETG, який отримав на кафедрі полімерів.
– Коли я працював над виготовленням пальців, то виявилося, що найважче змоделювати великий, адже він здійснює багато різних рухів. У моїй розробці він може обхопити предмет і показати, що все добре. Але тепер я вже знаю, як поліпшити, вдосконалити його рухи, – розповідає Назар.
У роботі також знадобилися знання з комп’ютерної графіки. Назар самостійно опанував безплатні курси на різних ресурсах, а також ролики в ютубі. Таким чином вивчив кілька програм – для налаштування принтера, для виготовлення художніх моделей, чітких деталей та їх розміщення тощо. Щоб надрукувати всі елементи протеза, потрібен спеціальний 3D-принтер. Його, як і анатомічний атлас, допомогли придбати батьки, які всіляко підтримують ідеї сина. В окремих питаннях хлопець консультувався на кафедрі креслення, а всі точні прорахунки йому допоміг зробити викладач, доцент кафедри вищої математики Петро Сохан.
Співрозмовник запевняє, що планує свою розробку доповнити розробками моделей певних елементів: пневматичних м’язів, променевої та прямої кістки, а також датчиками, вкладками, за допомогою яких протез реагуватиме на нервові й м’язові імпульси.
– Навіть ту модель тестового зразка, що є зараз, можна ще вдосконалювати. І я б це робив. Однак батьки переконали мене, що вдосконалювати можна нескінченно, і порадили показати розробку викладачам і дирекції.
В інституті схвально відгукнулися на розробку першокурсника. Зокрема старша викладачка кафедри ХТПП Галина Дудок зазначила:
– Назар вразив академічну спільноту, розробивши в домашніх умовах модель протеза кисті. Незважаючи на те, що хлопець лише першокурсник, тобто цього навчального року розпочав навчання, його спонукають жага до знань і бажання творити щось корисне. Тому ми бажаємо йому не втрачати потенціалу, розвиватись і розширювати межі можливого!
А директор ІХХТ Володимир Скорохода наголошує:
– Хлопець дуже спрямований. Він цим живе. Завжди хоче щось робити. На заняттях дуже активний, завжди ставить додаткові запитання. Нещодавно в ІТРЕ йому запропонували долучитися до спільного конкурсу з розроблення робота-маніпулятора, який працюватиме з дрона.
– У яких випадках можна користуватися таким протезом? – цікавлюсь у розробника.
– Цей протез перехідний, адаптивний, такий, що пришвидшить звикання до біонічного. Він розрахований на елементарні дії: підняти щось неважке, до двох кілограмів, взяти горнятко, набрати текст на клавіатурі, зателефонувати. Тобто це простий вид протеза. Виготовити його можна швидко, за три – три з половиною місяці. Надрукувати можна лише за день, далі все з’єднати спеціальним клеєм, і через три дні вже можна користуватися. Для міцнішого протеза, скажімо, металевого, в ідеалі – титанового, потрібні більш затратні, дорожчі матеріали, і робота, відповідно, потребуватиме значно більше часу.
Назар Кудерський про свою розробку розповідає неабияк захопливо. Видно, що ця праця дає йому задоволення, що у виборі фаху хлопець не помилився.
– Я у школі любив біологію, цікавився механікою. Хотів після дев’ятого класу вступати до одного з коледжів, але ніде в переліку спеціальностей не знайшов такої, що пов’язана з моїми зацікавленнями. А вже в 11-му класі дізнався, що у Львівській політехніці, в Інституті хімії та хімічних технологій, буде набір на технології ортопедичних та реабілітаційних виробів медичного призначення. І вирішив: це те, що мені треба. Поставив цю спеціальність першим пріоритетом і вступив.
Назар має багато професійних планів, зокрема виготовити руку аж до плеча, а в майбутньому братиметься за стопи й ноги.
