Молоді архітектори Львівської політехніки пропонують новий підхід до відбудови Херсона. Студентки Ірина Осташевська та Лілія Ворощук разом із командою здобули перемогу в престижному конкурсі Resilient Cities Ukraine. Їхній проєкт урбаністичного планування житлових кварталів біля Антонівського мосту в Херсоні дістав найвищу оцінку журі й був відзначений у двох цьогорічних номінаціях.
Конкурс Resilient Cities Ukraine — це архітектурний і урбаністичний хакатон, організований канадською компанією Rebuild UA Hackathon у співпраці з українськими архітекторами. Його мета — сприяти відбудові міст, постраждалих від війни, і допомогти українським біженцям. Цьогорічна тема конкурсу полягала у створенні сучасного житлового простору поблизу Дніпра, що давало широкі можливості для архітектурних рішень.
— Район проєктування розташований біля води, що відкривало можливості для використання унікальних архітектурних прийомів. Ми прагнули поєднати історію, енергоефективність і сучасну українську ідентичність, створивши житловий простір, який буде гармоніювати з природним середовищем, — розповіла Ірина Осташевська.
Команда переможців
У конкурсі взяла участь команда із чотирьох студентів:
- Ірина Осташевська (Львівська політехніка, ІАРД, кафедра містобудування);
- Лілія Ворощук (Львівська політехніка, ІАРД, кафедра містобудування);
- Даніел Фанта (Львівська політехніка, ІАРД, кафедра містобудування);
- Олександр Переновський (Харківський національний університет міського господарства ім. О.М. Бекетова).
Керівницею та наставницею команди була Людмила Гнесь, кандидатка архітектури, доцентка кафедри містобудування Львівської політехніки.
— Як виникла ідея взяти участь у конкурсі?
— Спочатку ми скептично поставилися до ідеї брати участь у конкурсі через великий обсяг навчання та сесію, — каже Лілія Ворощук. — Але наша викладачка, з якою ми вже працювали на попередніх конкурсах, підтримала нас і змотивувала спробувати свої сили. Завдяки її наполегливості ми наважилися і, як наслідок, перемогли!
Це не перший конкурс для студенток — вони також брали участь у Всеукраїнському конкурсі Steel Freedom, де досягли фінальних етапів.
Проєкт переможців поєднує енергоефективність, природні матеріали та історичну автентичність. Студенти-архітектори прагнули створити простір, що гармоніює з природою, використовуючи традиційні для регіону матеріали та додаючи водні канали, які підкреслюють розташування кварталів біля Дніпра. Обидві студентки ще з ранніх років мріяли про кар’єру в архітектурі і для навчання обрали саме Львівську політехніку.
— Ще в дев’ятому класі я знала, що хочу стати архітекторкою, і серед університетів України Львівська політехніка вирізнялася високим рівнем навчання, — поділилася Ірина.
— Спочатку я хотіла вивчати дизайн у Політехніці, але зрештою обрала архітектуру. І ні разу не пошкодувала, адже здобула неабиякі знання, — додала Лілія.
Студентки також наголошують, що навчання у Львівській політехніці дало їм багато можливостей. Ірина, наприклад, брала участь у програмі обміну, навчаючись у Варшавській політехніці, що стало для неї надзвичайно важливим досвідом. Лілія ж особливо цінує знайомства з професійними архітекторами та друзями, яких знайшла в університеті:
— У нас сформувалася чудова компанія одногрупників, і ми дуже добре дружимо. Також ми познайомилися з архітекторами, які справді займаються проєктуванням і можуть розказати багато цікавого та відповісти на наші запитання. Зазвичай ми знайомилися з архітекторами на виставках, які організовувала кафедра. Туди приходили фахівці, що вже мають власні бюро. Також мені подобається в університеті те, що на кафедрі багато нових викладачів, які паралельно працюють архітекторами та займаються проєктуванням.
Поряд з навчанням дівчата вже працюють у сфері архітектури: Ірина виконує робочі креслення в архітектурному бюро, а Лілія працює ландшафтною дизайнеркою, але в обох на меті ще навчання.
— Зараз ми завершуємо навчання на бакалавраті, але ще плануємо вступити до магістратури, щоб отримати сертифікат ГАПа, — каже Ірина. — У майбутньому, можливо, створимо власне бюро, якщо будемо до цього готові. Наразі можемо виконувати замовлення для інших, але поки що не маємо права самостійно проєктувати через відсутність відповідного дозволу. Ми також прагнемо стати впізнаваними і зробити вагомий внесок в українську архітектуру, а в перспективі — реалізовувати власні проєкти.
— Мені дуже хочеться якнайшвидше почати відбудовувати нашу країну, адже особисто я не маю бажання виїжджати чи працювати за кордоном. Мені хочеться жити й будувати саме в Україні, адже хто, як не ми, відновить нашу Батьківщину? — наголосила Лілія.
