Patet omnibus veritas – правда для всіх відкрита (лат.)
У липні минає 80 річниця трагічної події – розстрілу в 1941 році нацистами у Львові польської інтелектуальної еліти університету, політехніки та ветеринарної академії. Восьмеро з них були професорами Львівської політехніки, видатними науковцями, дослідниками-експериментаторами, суспільними діячами.
Важливим джерелом створення образу людини є науково-популярна літературна, мемуари. Для вшанування пам’яті вчених пропонуємо ознайомитися зі спогадами сучасників, очевидців подій, публікаціями дослідників науки.
Казімєж Бартель (3.03.1882–26.07.1941) – завідувач кафедри нарисної геометрії архітектурного факультету Львівської політехніки.
«Казімєж Бартель мав європейську репутацію в ділянці нарисної та аналітичної геометрії, і ми користувалися його підручником. На своїх лекціях він послуговувався проекційною апаратурою, спеціально для нього зробленою фірмою Zeiss у Німеччині, якою орудували його асистенти. Свій матеріал подавав дуже цікаво, з поетичною фантазією змальовуючи таємниці нескінченних закривлених гіперболічних поверхонь та паралельних ліній, які перетинаються «там, де ангели подають собі руки». Не дивно, що велика заля, де він викладав, завжди була переповнена: його лекції відвідували навіть ті студенти, які не мали цього предмету у своїй програмі. В 30-х роках Бартель відігравав значну роль в політичному житті Речі Посполитої, будучи навіть певен час польським прем’єр-міністром. Зі студентами завше поводився ввічливо, підкреслюючи цим власну гідність. Казали, що коли він зустрічав на вулиці знайомого студента, то перший підносив капелюха, сповідуючи засаду що «першим вклоняється той, хто краще вихований».
(Роман Волчук, студент факультету дорожнього і сухопутного будівництва
Львівського політехнічного інституту в 1940 р.)
Каспер Вайґель (10.06.1880–4.07.1941) – завідувач кафедри геодезії факультету водної та сухопутної інженерії Львівської політехніки, впродовж 1929/30 н.р. – ректор.
«Не лише наукова, педагогічна та інженерна діяльність проф. Вайґеля була помітною. Він був активним громадським діячем, брав участь у різних соціальних проєктах, належав до багатьох культурних та благодійних об’єднань. Наприклад, тривалий час він був віце-президентом Літературного казино у Львові, був залучений до роботи міської влади, виконував ряд громадських обов’язків у Львівській політехніці і не гордував цими обов′язками».
(Валентин Шпунар, студент Львівської політехніки, асистент кафедри астрономії та вищої геодезії)
Роман Віткевич (08.07.1886–04.07.1941) – завідувач кафедри технологічних вимірювань механічного факультету Львівської політехніки.
«Професор Віткевич був чудовим лектором. Він читав лекції з великою легкістю, він міг засліплювати свою аудиторію несподіваними інтелектуальними асоціаціями. Він розмовляв прекрасною мовою (хоча деякі кажуть, що у нього не було вродженого красномовства). Це були дуже солідно приготовлені лекції, чудово організовані, вони добре укладались в голові. Лекції, наприклад, про машинні вимірювання, включали не тільки вимірювання тепла, але також механічні, електричні. Аудиторія лише могла подивовувати його ерудицію».
(Дослідник Адам Дзюра)
Kазімєж Ветуляні (03.01. 1889–04.07.1941) – завідувач кафедри загальної механіки факультету сухопутної та водної інженерії Львівської політехніки.
«Наукова діяльність доктора Ветуляні настільки серйозна, що доктор Ветуляні цілком заслуговує на те, щоб його одразу ж призначили професором, зважаючи на його вік».
«Професора Казімєжа Ветуляні цінували і подобався він студентам трьох конфесій та національностей, які на той час проживали у Львові. Тому його, мабуть, вчасно попереджали українські студенти, щоб він кілька днів уникав околиць свого помешкання та не залишався там на ніч».
(Дослідження Ярослава Притули та Лєха Маліґранди)
Антоній Ломніцький (17.01.1881–4.07.1941) довголітній завідувач кафедри математики механічного факультету Львівської політехніки. Тричі обирався деканом факультету, у 1939/40 н. р. був призначений проректором.
«Львів′янин, понад двадцять років працював у Львівській політехніці професором математики. Сотні інженерів підготував до цієї професії. Я був його асистентом. Він першим показав мені, наскільки важливим і відповідальним є завдання професора. Він був видатним педагогом, одним із найбільших, кого я знав, автором багатьох популярних підручників для середніх шкіл, автором одного з найкращих підручників вищого аналізу для інженерів».
Професор Ломніцький був енергійною та працьовитою людиною. Багато з його колишніх асистентів, які сьогодні є професорами вищих закладів, завдячують йому підготовкою до педагогічної діяльності. Ломніцького любили і поважали, у нього було багато друзів, які високо цінували його духовні якості».
(Стефан Банах – учень професора і асистент Львівської політехніки)
Станіслав Пілят (25.01.1881–4.07.1941) – завідувач кафедри технології нафти та природного газу хімічного факультету Львівської Політехніки з 1924 р.
«Завдяки подружжю Станіслава Пілята та Єви Нейман-Пілят кафедра технології нафти та природного газу Львівської політехніки стала однією з найкраще обладнаних підрозділів і здобула міжнародне визнання як відомий науково-дослідницький центр у галузі нафтохімії та технології нафти. Лабораторія підтримувала тісну співпрацю з нафтовою промисловістю. Станіслав Пілят, який розвивав економіку краю, довший час не полишав стосунки з промисловістю, оскільки протягом 1926–1928 рр. він був генеральним директором Державного заводу мінеральних олив «Польмін» у Дрогобичі, а в наступні роки був постійним радником та науковим керівником цього найбільшого та найсучаснішого нафтопереробного підприємства».
(Аліція Дорабяльська – перша жінка-професорка, завідувачка кафедри фізичної хімії Львівської політехніки)
Влодзімєж Круковський (19.09.1887–4.07.1941) – завідувач кафедри електротехнічних вимірювань механічного факультету Львівської Політехніки з 1930 р., очолював лабораторію електровимірювання.
«Він був фахівцем у галузі точних вимірювань і автором публікації німецькою мовою про лічильники електричної енергії, співпрацював з дослідницькими бюро у Німеччині. Професор Круковський був науковцем європейського рівня, завзятим експериментатором».
(Анджей Єлльонек, випускник механічного факультету Львівської політехніки)
Влодзімєж Стожек (23.07.1883–04.07.1941) – завідувач І кафедри математики на факультеті сухопутної та водної інженерії Львівської політехніки з 1926 р.
«Математики вчив нас Стожек, один із трьох визначних польських математиків, авторів популярного підручника. Він був добряга і типовий «розсіяний професор», кругленький, лисий, звичайно вбраний у спортовий жакет і штани-«пумпи», запинані під колінами, грубі вовняні панчохи та тенісівки. Свої математичні докази любив пересипати каламбурами і жартівливими перекручуваннями слів у здрібнілій формі. Лекції подавав з малих карточок, на яких мав записані найголовніші формули».
(Роман Волчук, студент факультету дорожнього і сухопутного будівництва
Львівського політехнічного інституту в 1940 р.)
«Стожек, який був професором та деканом загального факультету Львівської політехніки, щодня приходив до кафе (Шкоцьке – авт.), як і багато інших математиків. Невисокий, круглий, зовсім лисий та веселий, грав у шахи з Нікліборцем, який був одночасно доцентом і старшим асистентом. Більшість ранків вони проводили за кавою та шахами в оточенні інших математиків».
(Станіслав Улям, випускник Львівської політехніки, представник львівської математичної школи)
Серед арештованих 21 професорів вищих навчальних закладів Львова, були також близькі та рідні, що перебували в помешканнях на момент арешту – всього 52 особи. З-поміж страчених 5 випускників Політехніки, студенти, інженери, асистенти.
- Анджей Проґульський, інженер-електрик, випускник Львівської політехніки, син професора медицини.
- Євстахій Стожек, інженер-електрик, випускник Львівської політехніки, старший асистент кафедри електротехнічних вимірювань у проф. Круковського, син професора В. Стожека.
- Емануель Стожек, випускник хімічного факультету Львівської політехніки, син професора В. Стожека.
- Адам Руфф, інженер, випускник хімічного факультету, син доктора Руффа.
- Броніслав і Зиґмунт Льоншан де Бер’є, студенти рільничого факультету Львівської політехніки.
