70 карт для розвитку
Викладачі кафедри адміністративного та фінансового менеджменту Інституту адміністрування, державного управління та професійного розвитку Національного університету «Львівська політехніка» успішно завершили роботу над проєктом «Оцінка наслідків впливу пандемії COVID-19 на кадровий потенціал України». Проєкт фінансував Національний фонд досліджень України, а його реалізацією керував завкафедри АФМ, очільник Tech StartUp School і Наукового парку SID City «Львівської політехніки» професор Назар Подольчак.
У межах проєкту розроблено вебверсію 70 карт для розвитку емоційного інтелекту — здатності усвідомлювати свої емоції й емоції інших і допомагати впоратися з ними, розуміти стан інших людей, помічати їхні потреби та підтримувати їх — у контексті впливу пандемії COVID-19 на кадровий потенціал, а також рекомендації щодо оцінювання та розвитку soft skills («м’яких» навичок), які сприяють ефективному налагодженню комунікації з колегами та партнерами й підвищенню результативності виконання поставлених завдань.
На запропонованих викладачами картах зображені обличчя з базовими та вторинними емоціями, а також пейзажі й абстракції, за допомогою яких можна визначити емоційний стан. Ці карти вже активно використовують як інструмент під час тренінгів з розвитку емоційного інтелекту та soft skills. Карти й методичні рекомендації до них допомагають глибше зрозуміти свої почуття та почуття людей довкола, розвинути самопізнання. Вони тематично спрямовані на використання саме під час кризових ситуацій, оскільки враховують особливості діяльності мозку людини та зниження рівня загального психічного здоров’я у стресових ситуаціях.
Викладачі також розробили універсальний тест на основі міксу тестів MSCEIT v. 2.0 і Хола з урахуванням українського менталітету та власних напрацювань. Цей тест дає змогу з’ясувати рівень емоційного інтелекту та стресостійкості. Крім того, надано рекомендації, як працювати над розвитком емоційного інтелекту та стресостійкості, зокрема: брати участь у психологічних тренінгах для розвитку самосвідомості й самоконтролю, а також емоційного інтелекту; використовувати методи релаксації для зниження рівня тривожності; формувати гнучкий підхід до вирішення проблем.
Запропонували інструмент
Керівник проєкту професор Назар Подольчак пояснив:
— COVID-19 відчутно вплинув на результати роботи українців. Зокрема, багато з них стали працювати віддалено, тому змушені були організувати собі нові місця праці. Зрозуміло, що це позначилося на результатах їхньої роботи. Метою нашого дослідження було з’ясувати, наскільки вплинула пандемія на результативність роботи держслужбовців, посадовців органів місцевого самоврядування, менеджерів тощо, а відтак посприяти її підвищенню.
Ми розробили карти для оцінювання рівня емоційного інтелекту та запропонували рекомендації щодо розвитку soft skills, щоб допомогти впоратися з кризовою ситуацією. Адже під час пандемії для багатьох відбулася певна зміна в повсякденній роботі, на яку слід було відповідно реагувати, щоб і далі забезпечувати потрібні результати праці. Тому ми провели опитування тих, у кого змінились умови праці, застосовуючи також відомі тести, щоб визначити рівень емоційного інтелекту та стресостійкості.
Якщо людина, спілкуючись під час виконання завдань з іншими, передає їм свої негативні емоції, знижується не тільки її особиста продуктивність, а й усіх довкола неї, що призводить до зниження загальних результатів роботи колективу. Стосується це і держслужбовців, і менеджерів, і керівників бізнесу. Ми запропонували їм інструмент, який підвищує емоційний інтелект і soft skills. Це один із визначальних аспектів у роботі будь-якої організації чи окремих працівників, що допомагає досягати позитивних результатів. Адже якщо людина має досить високий рівень емоційного інтелекту та стресостійкості, то вона здатна збалансувати свою повсякденну роботу й особисте життя. Тобто знайти час та місце і для роботи, і для особистого життя.
Довгострокова інерція
— Чи спостерігаєте інерцію наслідків впливу пандемії після того, як вона минула?
— Звісно. Життя українців змінилося через пандемію — вони змушені були адаптуватися до нових умов і способу життя. Зокрема, почали використовувати онлайн, віддалену роботу, що стало звичним явищем. До пандемії робота й зустрічі в онлайн не були типовими. А після неї кількість онлайн-зустрічей залишається значною. Тобто маємо довгострокову інерцію. Крім того, люди, які перенесли COVID-19, набули тривалої стресостійкості, яку використовують у повсякденному житті. Інерція триває й у прийнятті рішень. Службовці та менеджери — це люди, які повинні ухвалювати рішення, причому швидко. COVID-19 сприяв підвищенню рівня стресостійкості, який залишився високим і після пандемії.
— Чи призвели «соціальна дистанція» та ізоляція під час пандемії до певної відчуженості українців одне від одного?
— Поведінка українців змінилася, проте відчуженішими вони аж ніяк не стали, навпаки — розкрили найкращі риси взаємодопомоги, продемонстрували бажання поліпшити свої навички для підвищення результативності виконання завдань. Але до пандемії люди потребували безпосереднього спілкування, а під час карантину, навіть в особистому житті, стали домінувати електронні засоби зв’язку. Ми відстежили, що вони перетворилися на важливий інструмент взаємодії. Тобто пандемія зумовила інтенсивніше та продуктивніше використання електронних засобів зв’язку. Відтоді українці частіше ними користуються.
Немає іншого виходу
— Що ще допомогло зменшити вплив пандемії?
— Колись вважали, що під час ядерної війни виживуть хіба що таргани, бо краще адаптуються. Але під час пандемії виявилося, що до змін зовнішнього середовища краще пристосовуються люди. Зокрема, вони дуже швидко адаптувалися до пандемії COVID-19 у комунікації, взаємодії між собою й виконанні своїх обов’язків. Тобто люди дуже гнучкі. Вони оперативно розвинули різні сервіси, як-от доставляння їжі, інших товарів.
— Чи стала пандемія поштовхом до усвідомлення українцями важливості відповідальності, самодисципліни та самоконтролю?
— Ми виявили, що самоконтроль і стресостійкість зросли. Адже коли людина мусить адаптуватися до зовнішнього середовища, то в неї немає іншого виходу, ніж контролювати свої емоції. І хоча спочатку виклики спричиняють чималий дискомфорт, у кінцевому підсумку людина виходить із кризової ситуації сильнішою.
— Чи стала пандемія своєрідним «щепленням», що зміцнило соціальний імунітет? Чи відчувається він під час повномасштабної війни?
— Звісно. Під час пандемії ми набули вищого рівня стресостійкості й адаптації до змін зовнішнього середовища. Відтак певним чином були готові й до війни. Після того як міжособистісна комунікація знову стала проблемнішою у зв’язку з війною, українці взялися далі розвивати технології ефективної взаємодії між собою.
Найвищий рівень
— Наскільки результативно допомагають карти, які розробили викладачі АФМ, у розвитку емоційного інтелекту й soft skills?
— Карти покликані ідентифікувати рівень емоційного інтелекту співрозмовника. Якщо людина «вловить» його емоцію, то здатна відповідно адаптуватися й налаштуватись. І це фактично найвищий рівень емоційного інтелекту — «зрозуміти» емоцію іншої людини й використати на користь справи. Якщо ж співрозмовник засмучений, то навантажувати його недоцільно, до добра це не доведе.
Ми напрацювали чіткі рекомендації менеджерам щодо того, як їм працювати в умовах пандемії. Наприклад, якщо колега приходить на роботу засмучений, то HR-менеджеру (фахівцеві з роботи з персоналом. — І.Г.) потрібно підійти до нього й розпитати, що сталося. Коли він виявляє, що негативна емоція колеги є стабільною й сильною, то краще знизити рівень його навантаженості, допомогти впоратися, стабілізувати емоційний стан. Інакше він і сам погано працюватиме, і впливатиме на зниження продуктивності інших. У такому разі буде дуже мало шансів результативно виконувати завдання.
Інакше буде мало шансів
— Які ще навички рекомендовано розвивати?
— Насамперед креативність, критичне мислення, стресостійкість, тайм-менеджмент. Тобто всі ті навички, що потрібні сучасному менеджеру для продуктивної роботи.
— Чи можуть методи подолання впливу кризової ситуації допомагати під час повномасштабної війни?
— Безперечно.
— Що робити людині, якщо результат універсального тесту, який запропонували викладачі АФМ, показав не такий рівень емоційного інтелекту та стресостійкості, як хотілося б?
— Такій людині потрібно працювати над досягненням бажаного рівня. Інакше в неї буде дуже мало шансів піднятися службовою драбиною й бути успішною. Для цього ми розробили рекомендації, які доступні онлайн, а також тренінги для державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.
У нашому дослідженні як основну інформаційну базу використано результати опитування. Ми придбали відповідну професійну програму, яка давала змогу на основі обробки статистичної інформації побудувати моделі, щоб взаємодіяти й наочно показувати, наскільки високий чи низький рівень емоційного інтелекту учасника тренінгу, які фактори можуть сприяти поліпшенню чи призводити до погіршення його результативності й ефективності та на що саме потрібно першочергово звернути увагу — на які навички та особливості характеру.
Результати виконання проєкту високо оцінені серед української та міжнародної спільноти науковців. Вони опубліковані в десятьох статтях, проіндексованих у Scopus, зокрема в журналах першого та другого квартилів, а також у двадцяти статтях у фахових журналах України. Крім того, їх обговорено на сімох міжнародних конференціях, тези доповідей яких також проіндексовано в Scopus. Ми забезпечили потужний інструмент, тож не зволікайте — використовуйте його і будьте успішними у протидії кризам!