16 лютого в холі головного корпусу університету, біля Актової зали, відбулося відкриття виставки, присвяченої Юрієві Вербицькому.
– Мені дуже важливо розповідати про наших героїв, щоб усі знали, якими вони були людьми, які мали переконання, цінності й чому 10 років тому вийшли на Майдан, адже серед тих, хто загинув там разом із Юрієм Вербицьким та багатьма іншими патріотами, – мій батько, – наголосила на цьому заході директорка Музею Гідності Андріана Дигдалович.
Юрій Вербицький був цікавою, багатогранною, неординарною особистістю. В ньому поєднувалися гуманність, інтелектуальність, гумор та інтелігентність. Навчався Юрій у Львівській політехніці, на факультеті геодезії. Працював старшим інженером у відділі сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики НАН України у Львові. Захоплювався альпінізмом, підкорював гори Кавказу та рідних Карпат. З кінця 1980-х років програмував. А потім це стало його основним видом діяльності. Написав понад сто програм, які досі використовують на всіх станціях спостереження в Карпатських горах, а також на сейсмічній станції у Львові.
Наукова співробітниця Музею Гідності Олена Чебелюк три роки досліджувала життя Юрія Вербицького. Вона розповіла про його студентські роки та захоплення, а також про Майдан, загибель і розслідування його жорстокого вбивства:
– Уночі 21 січня 2014 року Вербицького було поранено в око уламками світло-шумової гранати. Зголосився допомогти відвести його до лікарні активіст Ігор Луценко, звідки їх викрали найняті бандити-тітушки, над якими був кримінальний «авторитет» Олексій Чеботарьов. Після жорстоких кількагодинних кривавих катувань побитого Юрія викинули в лісі поблизу Києва, де він помер у ніч на 22 січня.
Важливо, що справа Юрія Вербицького розслідувана. На сьогодні поіменно визначено кожного з причетних до його вбивства. На жаль, тільки двоє з п’ятнадцяти вбивць сидять у СІЗО, всі інші повтікали та ховаються в росії.
Своїми спогадами про Героя поділилася доцентка кафедри інженерної геодезії Ольга Смірнова:
– Юрій був другом мого старшого брата, вони вчилися разом, дружили. Він заразив мого брата альпінізмом. Пам’ятаю, завжди після їхніх поїздок у гори моїм улюбленим заняттям було послухати їхні історії. Ці хлопці були для мене героями. Юрій був справжнім галицьким інтелігентом. Він міг переконати, завжди обстоював свою думку, навіть коли це було небезпечно. Це була вільна й безстрашна людина.
Його особлива риса – чуйність. Юрко завжди приходив на допомогу. Він був дуже доброю, мирною людиною. Якщо ви мене запитаєте, яка його погана риса, я вам не відповім, тому що такої не змогла знайти. Я вважаю, що він назавжди залишиться символом незламності та боротьби за інтереси вільної України.
Серед промовців на відкритті виставки був проректор з науково-педагогічної роботи та соціального розвитку Роман Корж, який наголосив, що Львівська політехніка відкрита на такі вшанування героїв, які загинули як у 2014 році, так і вже під час повномасштабної війни.
