Здобуття академічної стипендії Президента України стало несподіванкою для Олександра Миронця — студента другого (магістерського) рівня освіти Інституту геодезії. В інтерв’ю він поділився з нами, що стало основою для цього досягнення і як це вплине на його кар’єрні плани.
— Олександре, чому ви обрали для навчання саме Львівську політехніку? Як відбувався ваш вибір професії?
— Насправді мені не доводилося робити вибір щодо навчального закладу, оскільки я одразу знав, куди хочу вступати. Вагався лише щодо спеціальності...
Чому саме Львівська політехніка? Цей університет є одним із найавторитетніших технічних вишів України з глибокими традиціями та водночас сучасним підходом до освіти. Багато членів моєї родини навчалися тут і мають лише позитивні спогади. Університет не потребує додаткової реклами — його досягнення та рейтинг говорять самі за себе. Тому для мене вибір був очевидним.
Щодо вибору спеціальності, то ще зі шкільних років мене приваблювали точні науки: я завжди любив логічне мислення та роботу з розрахунками. Однак я розумів, що постійно перебувати лише в теоретичному світі цифр — не для мене. Геодезія стала ідеальним балансом: вона поєднує точність і аналітику з практикою, різноманіттям завдань та реальними викликами. Це наука, яка змушує думати, адаптуватися до нових ситуацій і водночас не втрачати зв’язку з «живим» світом — природою, об’єктами, простором. А оскільки саме у Львівській політехніці є один із найсильніших в Україні науково-освітніх центрів у галузі геодезії, сумнівів у виборі навчального закладу не було.
— Ви зараз навчаєтеся на другому (магістерському) рівні вищої освіти в Інституті геодезії. Що найбільше запам’яталося за студентські роки?
— Повністю насолодитися студентськими роками було непросто, оскільки весь період навчання супроводжувався різними викликами, як-от COVID-19, дистанційне навчання та війна. Найяскравіше, що залишилось у пам’яті, — це наша група. Ми були справді дружним колективом, підтримували одне одного не лише в навчанні, а й у повсякденному житті. Саме завдяки цій атмосфері було легше долати всі труднощі, разом готуватися до сесій, проєктів і лабораторних.
Особливо запам’яталися навчальні практики — вони не були просто обов’язковою частиною програми, а справжніми пригодами. Виїзди на місцевість, робота з приладами, реальні об’єкти, польові завдання — усе це дало змогу відчути себе інженером, а не звичайним студентом. Саме в такі моменти я переконувався, що правильно обрав професію.
— Чи маєте досвід участі в навчальних (міжнародних) програмах? Якщо так, то яких?
— Поки що мій досвід участі у міжнародних програмах обмежений, але я активно цікавлюся цією можливістю. Брав участь у тематичних наукових заходах, конференціях і майстер-класах, де були присутні представники інших країн та іноземні спікери. Також стежу за програмами академічної мобільності, які пропонує Львівська політехніка, зокрема Erasmus+, і в перспективі планую взяти участь у міжнародному обміні, щоб набути нового досвіду. Система подвійних дипломів і обмін студентів реально працюють у нашому інституті. Зокрема, Інститут геодезії на постійній основі співпрацює з Вищою школою Нойбранденбурга та Варшавською політехнікою.
— Ви стали стипендіатом Президента України! Чи сподівалися здобути цю стипендію? Яких зусиль доклали для цього?
— Щиро кажучи, на початку я не ставив це як ціль за будь-яку ціну — для мене завжди було важливо просто добре вчитися, розуміти свій фах і розвиватися в обраній сфері. Протягом усіх п’яти років навчання у Львівській політехніці я навчався на відмінно й отримував підвищену академічну стипендію. Це не просто високі оцінки, а щоденна праця, самодисципліна, участь у науковій діяльності й активне студентське життя. Здобуття стипендії Президента України стало для мене неочікуваним, але дуже приємним і почесним підтвердженням того, що я рухаюсь у правильному напрямку. Важливу роль у цьому відіграли викладачі, а особливо завідувач кафедри інженерної геодезії Анатолій Церклевич — вони вірять у мене, підтримують і спрямовують у правильне русло, допомагаючи досягати високих результатів.
— Що для вас є найцікавішим у навчанні? Чи маєте улюблені предмети?
— Кожен предмет цікавий для мене по-своєму, і це найперше завдяки підходу викладачів. Вони не лише передають знання, а й справді зацікавлені в тому, щоб навчити нас, ставляться до нас як до колег, а не просто студентів. Це створює атмосферу взаємної поваги та стимулює до глибшого занурення у предмети. Саме цей підхід робить навчання цікавим і надихає на подальший розвиток у галузі.
— Ким ви себе бачите після завершення магістратури? Якого кар’єрного зростання хотілося б досягти?
— Після завершення магістратури я бачу себе висококваліфікованим спеціалістом у галузі геодезії, готовим до вирішення складних інженерних завдань. Завдяки викладачам, які є фахівцями-практиками й постійно залучають студентів до виконання реальних завдань, я вже набуваю важливих практичних навичок, які допоможуть мені в кар’єрі. Це дає можливість поєднувати навчання з роботою, адже зараз я активно беру участь у спільних геодезичних роботах разом з викладачами, що не лише поліпшує мої професійні навички, а й допомагає краще розуміти специфіку галузі.
Геодезія в наш час стала потрібною як ніколи, особливо в контексті відбудови країни, що є надзвичайно актуальним тепер. Відновлення інфраструктури потребує значних ресурсів, і геодезичні роботи відіграють важливу роль у цьому процесі. Моя мета — бути частиною цієї важливої роботи, постійно розвиватися та досягати нових професійних вершин. І мені дуже приємно, що я можу докласти свої знання та зусилля, щоб зробити нашу країну кращою.
