У Львівській політехніці вчаться студенти не лише з України. Спершу для них діяла українськомовна програма, згодом запрацювала англійськомовна. Та все ж кількість іноземців зменшується. Це свідчить про те, що університет потребує більшої промоції на міжнародному рівні. Про це розповідає проректор із науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків Олег Матвійків.
– Отже, з яких країн у Політехніці найбільше студентів? Які спеціальності вони обирають?
– Переважно з Єгипту, Марокко, Еквадору. Традиційно вони обирають ІІМТ та ІБІД, здобуваючи знання з прикладної механіки і цивільного будівництва. Однак мушу сказати, що після 2013 року, коли почалася війна на сході, студентів-іноземців у Львівській політехніці поменшало: 330, 294, 281 і нині маємо 248.
– Як іноземці дізнаються про Львівську політехніку?
– Дуже болюче питання, бо фактично нема спеціальної служби, яка робила би промоцію. Здебільшого дізнаються від рідних, друзів, які вже у нас вчилися. Звісно, є інформація на сайтах, зокрема на сайті Центру міжнародної освіти при МОН. Але там дуже складна система реєстрації й отримання посвідок на проживання в Україні. Працюємо з іноземними фірмами-посередниками, що шукають серед випускників шкіл потенційних абітурієнтів. Маємо приблизно 30 угод із такими фірмами з Туреччини, Індії, Єгипту, Китаю, котрі обіцяють рекомендувати нам студентів. Але суттєвого результату нема. Чому? Можливо, фірми тимчасові, можливо, вони не хочуть активно шукати, адже багато хто вступ до Львівської політехніки розглядає як крок до переїзду в Європу.
– На яких умовах абітурієнт із-за кордону може вступити до Львівської політехніки?
– Просимо надати скани паспорта, документів про освіту, аби знати, що абітурієнт вивчав. Тоді робимо йому запрошення через Центр міжнародної освіти при МОН. Подальші процедури продовжуємо вже у Політехніці. Зазвичай до нас їдуть навчатися випускники шкіл, зрідка – студенти (тоді вони або «вливаються» у свій курс, або ж вступають заново). Вступники складають тести з фізики, математики, мови, проходять співбесіду. Перед навчанням на українськомовній програмі треба пройти підготовчі курси з української мови, що тривають від півроку до року.
– Чи багато охочих вступати саме на англійськомовну програму? Чи є у нас умови для того?
– Звичайно, що умови є. Англійськомовна програма – це наше спасіння. Якби не вона, іноземних студентів було б катастрофічно мало. Інтерес до неї зростає. Є навіть абітурієнти, які після підготовчого відділення вирішують навчатися не українською мовою, а англійською. Трохи менше половини іноземних студентів вчаться на англійськомовній програмі. Цього року ми вперше випустимо таких бакалаврів і вперше набиратимемо вступників до англійськомовної магістратури (досі мали лише українськомовну). Зараз також ідеться про створення англійськомовної програми на комп’ютерних науках, адже цього літа було багато запитів від іноземців саме на цю програму.
– Чи студенти англійськомовної програми вивчають українську мову?
– Так, вивчають. Щоправда, кожна спеціальність дає різну кількість годин: механіки – більше, будівельники – менше. Деякі іноземці не дуже хочуть вчити українську мову. Проте ми вважаємо, що кожен повинен знати мову країни, в якій навчається. Тому хочемо стандартизувати курс української мови для англійськомовних студентів бакалаврату. На магістратурі, очевидно, іноземцям уже не конче вчити українську, адже там навчання має загалом більш наукове спрямування. Хоча, можливо, студент мав би вибирати сам.
– Чи всі випускники бакалаврату вступають до магістратури?
– Орієнтовно – дві третини. Наприклад, цього року зі 40 бакалаврів-іноземців 24 вступило до магістратури (одна особа – на держзамовлення). Дехто з іноземців, які обмежуються лише нашим бакалавратом, їдуть невідомо куди – додому чи до Європи (цього року таких було 13). Дехто вступає в інші університети України. Переважно через оплату. Зараз багато університетів зменшують платню, щоб залучати студентів. У нас оплата – одна з найвищих у регіоні, тому мусимо думати, як не втратити потенційних студентів.
– А чи є випускники-іноземці, які залишаються в Україні?
– Є. Вважаю, що це добре, адже багато українців виїжджають за кордон, тому фірми мають проблему з набором працівників. Й іноземці можуть зайняти ці місця.
– Яка нам вигода вчити студентів з-за кордону?
– Насамперед вигода в тому, що це переважно комерційні студенти. І вони платять значно більше, ніж українці. Також МОН і світові освітні організації враховують кількість студентів-іноземців у міжнародному рейтингуванні університетів. Однак найбільше хочеться мати хороших студентів, з якими цікаво працювати.
– Як Львівська політехніка надалі рекламуватиме себе за кордоном?
– Будемо співпрацювати з агітаційними центрами в інших країнах, посольствами, активніше розповідати про себе на сайті МОН, а також – через наші діаспори.