Національний університет «Львівська політехніка» в різні періоди розвитку завжди мав у своєму контингенті чимало студентів-іноземців. Загалом його закінчили понад 9 тисяч громадян іноземних держав, що представляють чотири континенти світу. Сьогодні, на жаль, їхня кількість не така велика, і тому є низка об’єктивних причин. Зокрема, те, що Україна не належить до числа найблагополучніших європейських країн. Триває війна на Сході нашої держави, що теж далебі не сприяє прагненню молоді з-за кордону їхати до нас на навчання.
Проте, на думку проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків Університету професора Олега Матвійківа, це не є підставою для самозаспокоєння, щоб задовольнятись 250-ма студентами-іноземцями, які нині навчаються в різних інститутах. Адже чим більшим буде закордонний студентський політехнічний загін, тим більше матимемо й валютних надходжень.
– Якщо з географією іноземного студентства у нас все нормально, – розповідає Олег Матвійків, – то ні їхньою кількістю, та й, чесно кажучи, рівнем доуніверситетської підготовки декотрих ми наразі не можемо бути задоволеними. А представляють вони й Латинську Америку, й Африку, й Південно-Східну Азію, і деякі держави – сусідки України. Частина з них навчається у нас за міждержавними угодами. До речі, за цим показником ми нещодавно надбали декількох студентів з Китаю. Більшість студентів-іноземців самі сплачують за навчання. Звісно, з того Університет має два зиски. По-перше, ми отримуємо за це чималі кошти, а, по-друге, це позитивно позначається на позиції Львівської політехніки в міжнародних рейтингових системах.
– Якщо ж говорити про львівських політехніків, які нині навчаються паралельно в зарубіжних університетах, то яку тут маємо картину?
– Переважно ми скеровуємо наших студентів у європейські університети за програмами кредитної та ступеневої мобільності. Відтак минулого року спрямували на зарубіжне навчання понад 170 своїх посланців, переважна більшість – це бакалаври, 49 магістрів і двоє аспірантів. Спільні навчальні програми подвійних дипломів маємо з низкою університетів, зокрема, з Технічним університетом німецького міста Ільменау, Краківською гірничо-металургійною академією, Вроцлавською політехнікою тощо. Принагідно відзначу, що, скажімо, Польща зараз значно демпінгує вартість навчання, в деяких випадках воно нині навіть дешевше, ніж платна форма в Україні. До речі, наші студенти, які не мають змоги оплачувати своє навчання, можуть скористатися стипендіальною програмою Еразмус+. Загалом якість тамтешнього освітнього процесу можу назвати співставною з нашим, проте названі зарубіжні виші мають незаперечну перевагу над українськими в технічному оснащенні навчальних лабораторій. І це, мабуть, ще одна з причин, чому у нас не так вже й багато іноземних студентів і аспірантів.
– Тим не менш попри названі причини Львівська політехніка, мабуть, все ж має перспективні плани щодо збільшення кількості іноземних студентів?
– Безумовно. Ми напрацювали декілька напрямів такої роботи. Зокрема, періодично розсилаємо пропозиції практично до всіх європейських університетів технічного профілю щодо обміну студентами з названих програм. Такі запрошення про співпрацю ми спрямували до майже 400 зарубіжних вищих шкіл. Другий напрям, аби залучити іноземців на навчання до Львівської політехніки, – це активне співробітництво з державним Центром міжнародної освіти, що діє в Міністерстві освіти і науки України, який нам багато допомагає у промоції можливостей нашого університету на рівні міждержавних угод. Проте найперспективнішим напрямом вважаю створення повноцінних англомовних навчальних програм. Переконаний, що тоді абітурієнти і з країн «третього» світу, і з країн колишнього соцтабору із задоволенням до нас підуть, і тоді в недалекому майбутньому їх у нас буде набагато більше. Адаптація таких програм вже розпочалася на деяких університетських кафедрах.
