Офлайн vs онлайн: який формат сесії більше до вподоби студентам Львівської політехніки?

Анна Зіганшина, Центр комунікацій Львівської політехніки
Ілюстрація: дівчина з книжкою за ноутбуком

Для нашої системи освіти не страшний навіть карантин. Цьогорічний досвід організування дистанційних занять та підсумкового контролю знань довів, що здобувати якісні знання можна навіть удома. Необхідно лише запастися мотивацією та різноманітними смаколиками. Повернутися до навчання в рідних аудиторіях Політехніки студенти зможуть 15 листопада, якщо епідеміологічна ситуація в країні буде сприятлива. Тож зимова сесія вже не за горами. І знову одвічне питання: що краще – віртуальна перевірка здобутих знань чи складання іспитів в аудиторії? Спудеї висловилися, який формат їм більше до душі.

Владислав Блонський, студент другого курсу Інституту прикладної математики та фундаментальних наук, розповідає: «На мою думку, звичайний формат навчання є значно кращий за дистанційний. Це можна обґрунтувати цілим рядом причин. Передовсім, якість навчання. Як би не намагались університети наблизити якість навчання дистанційно до якості навчання очно, в жодному разі це зробити неможливо, адже специфіка багатьох спеціальностей якраз таки полягає в тому, що звичайний формат навчання є просто необхідний і замінити його на повністю дистанційний – неможливо. Наприклад, я навчаюся на другому курсі МІ-21, де в нас є такий предмет як риторичний практикум, який від першого ж практичного заняття зробили дистанційним та суть якого полягає у вдосконаленні ораторського мистецтва та в тому, щоб студент учився не боятися виступати та викладати власні думки перед публікою. А тому, в мене виникає запитання, як можна навчитися виступати перед публікою, коли це стає практично неможливо через формат дистанційного навчання? Так, безумовно, дещо корисне з цього предмета зможе почерпнути кожен студент, проте саме через те, що цей предмет викладатимуть дистанційно, користі від нього буде не багато. Щодо складання сесії в онлайн-режимі, то можу твердо відповісти, що краще наживо. Хоч я, як студент другого курсу, встиг відчути на собі лиш одну сесію у звичайному форматі, проте можу впевнено сказати, що рівень підготовки при складанні сесії в аудиторному режимі є значно вищий».

А віртуальний контроль знань має свої переваги та недоліки. Усі ми знаємо фразу про дві сторони однієї медалі. Адже для навчання «на відстані» потрібно мати велику мотивацію та самодисципліну. А вміння комунікувати з викладачами та самостійно працювати – ключ до успіху.

Андрій Стрілецький, студент шостого курсу Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології, розповідає, що він прихильник живого спілкування та екзаменів у вже звичних аудиторіях Політехніки. Адже існує так багато переваг.

«Як на мене, звичайний формат є кращий, оскільки не потрібно писати викладачу на пошту, шукати його у Фейсбуці, месенджерах. Студент приходить на іспит, відповідає на певний перелік питань, у разі чого в присутності викладача дописує завдання та отримує оцінку. Ще, з точки зору студента, є один нюанс – щоб скласти екзамен треба шукати якесь «тихе» приміщення, щоб зосередитися на виконанні завдання. Якщо в студента однокімнатна квартира і сусіди роблять ремонт, треба ще знайти таке приміщення. А в аудиторії переважно тихо. Тож можна спокійно зосередитися та скласти екзамен. Як на мене, для складання іспитів онлайн, було б коректно вдосконалити платформу ВНС(Віртуальне навчальне середовище). Для того, щоб вона витримувала високе функціональне навантаження, а ще спростила роботу викладача. Здебільшого екзамен у ВНС відбувається у вигляді тестування. На жаль, складати іспити в онлайн стає не просто й через те, що деколи технічні нюанси можуть значно вплинути на процес. Трохи важко довести викладачу, що ти не встиг пройти тест через якісь технічні причини», – додає хлопець.

Та є й такі студенти, яким цього року доведеться складати сесію вперше. Це неабияка можливість перевірити справжній рівень знань, здобутих під час віртуального навчання.

Юрій Янів, студент першого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій, розповідає:

«На мою думку, найкращий формат це змішаний. Він об’єднує щонайліпше із дистанційного та звичайного формату. Звичайний формат хороший тим, що ми бачимося з людьми і це покращує сприйняття інформації. Дистанційний формат зменшує ризик захворювання, але тут потрібно покладатися більше на самонавчання».

Розвиток дистанційної освіти в Україні – це питання часу. А щоб отримати нові знання та вдало скласти сесію, багато й не треба – лише навчатися протягом року. І формат лекції тут неважливий. Тож гайда до звершень та яскравого студентського життя.

Андрій Стрілецький Владислав Блонський Юрій Янів