Історія заснування НДКІ «ЕЛВІТ» пов’язана з відновленням роботи Львівської політехніки у перші повоєнні роки. 27 липня 1944 року Львів звільнили від німецьких військ, а вже наприкінці серпня Львівський політехнічний інститут (ЛПІ) поновив свою роботу.
Серед науковців і викладачів, які поповнили професорсько-викладацький склад, у ті роки були 40-річний доктор технічних наук, професор Олександр Харкевич – працівник Фізичного інституту АН СРСР та 37-річний кандидат технічних наук, професор Костянтин Карандєєв – заступник директора Московського державного інституту мір та вимірювальних приладів. Обидва приїхали до Львова з Москви.
Уже від 7 жовтня 1944 року приступили до роботи в інституті. Олександр Харкевич став заступником директора ЛПІ Стефана Ямпольського з навчально-наукової роботи і завідувачем кафедри радіотехніки й телемеханіки електротехнічного факультету. А Костянтин Карандєєв очолив електротехнічний факультет і кафедру електротехнічних приладів і вимірювань. Наприкінці 1944 року в інституті в непростих умовах поновили не тільки навчальний процес, а й науково-дослідну роботу.
11 грудня 1944-го в ЛПІ створили науково-дослідний сектор, який очолив професор Георгій Погодін-Алексєєв. На кафедрах розпочали діяльність науково-дослідні лабораторії й виробничі майстерні, в яких почалося розгортання перших держбюджетних та госпдоговірних робіт і видання наукових праць. Так, Олександр Харкевич був керівником і одночасно виконавцем теми «Зв’язок між частотною і фазовою характеристиками лінійної системи», а Костянтин Карандєєв – керівником і виконавцем теми «Температурна похибка детекторних приладів і принципи її компенсації».
У березні 1945 року на базі кафедри Олександра Харкевича створили дві нові кафедри: радіотехніки та автоматики і телемеханіки, а сам Олександр Олександрович від травня 1945 року очолив на ЕТФ кафедру загальної і теоретичної електротехніки.
Цього ж року Академія наук СРСР взяла на себе шефські обов’язки над ЛПІ й зобов’язання щодо відновлення та розвитку навчальної і науково-технічної діяльності інституту. З цього приводу відбулося відрядження О. Харкевича і К. Карандєєва до Москви, зокрема й до Фізичного інституту АН СРСР. З тим інститутом, а раніше з його акустичною лабораторією наприкінці 1945 року уклали перший господарський крупний договір «Проєктування і виготовлення зразків спеціальних приладів». Науковим керівником теми був Олександр Харкевич, а відповідальним виконавцем – Костянтин Карандєєв.
Тоді ж уклали й другий великий договір зі львівським заводом № 87 п’ятого Головного управління Міністерства авіаційної промисловості СРСР на розробку, виготовлення, монтаж і налагодження зразків контрольно-вимірювальної апаратури. Науковим керівником цієї теми був Костянтин Карандєєв.
Ці договори мали прикладний характер і спеціальне призначення. Саме для виконання схожих госпдоговірних робіт наприкінці 1945 року на ЕТФ створили експериментальну лабораторію, першим начальником якої став 29-річний випускник Київського політехнічного інституту Бенціон Швецький. Він у листопаді 1945 року приїхав до Львова, а від 1 грудня 1945 року почав працювати на посаді старшого інженера науково-дослідного сектору з окладом 1050 карбованців на місяць. Він згадував: «Я отримав завдання від професора О. Харкевича розробити комплекс гідроакустичної вимірювальної апаратури. Створили експериментальну лабораторію № 1 із шести осіб: інженерів, монтажників, механіків. Тоді умов для початку робіт у нас фактично не було: ні приміщень, ні обладнання, ні матеріалів, а ще й дефіцит грошей. Згодом із частини відгородженої кімнати у головному корпусі інституту ми перейшли у дві кімнати. Колектив поповнився. У підвалі отримали і обладнали невелику майстерню зі старим відремонтованим токарним верстатом. Матеріали і радіодеталі добували з трофейного німецького обладнання, яке отримували у Львові зі спеціальних складів. І все-таки завдяки самовідданій праці піонерів нам вдалося вижити».
Стосовно дати заснування експериментальної лабораторії. На жаль, прямі розпорядчі документи про створення у складі ЕТФ або НДС такої лабораторії або про призначення Б. Швецького її начальником в архіві університету не збереглися. Зберігся відгук професора О. Харкевича, в якому він писав, що інженера Б. Швецького прийняли на роботу у Львівський політехнічний інститут на посаду начальника експериментальної лабораторії. Зберігся також оригінал наказу директора інституту С. Ямпольського від 27 грудня 1945 року, в якому Швецький Бенціон Йосипович був зарахований на посаду старшого інженера НДС з 1 грудня 1945 року. Тобто датою заснування НДКІ «ЕЛВІТ» треба вважати саме цю дату – 1 грудня 1945 року.
Договір № 33 розпочато в непростих повоєнних умовах. Завдання колектив лабораторії успішно виконав й отримав за це високу оцінку замовника. Навіть попри такі форс-мажорні обставини перший отриманий від замовника аванс у сумі 200 тисяч карбованців адміністрація інституту залучила до фінансування заходів із нагоди святкування 100-річчя ЛПІ 15 листопада 1945 року.
Від 1945 до 1948 р. науковим керівником експериментальної лабораторії був Олександр Харкевич, якого 1948 року обрали членом-кореспондентом АН УРСР і того ж року перевели на роботу до Києва. Від 1948 до 1957 р. естафету наукового керівника лабораторії перейняв Костянтин Карандєєв, який 1953 року успішно захистив докторську дисертацію, а 1957-го його обрали членом-кореспондентом АН УРСР і того ж року він очолив у Новосибірську Інститут автоматики і телеметрії Сибірського відділення АН СРСР.
Від 1958 до 1986 р. науковим керівником призначили колишнього першого начальника лабораторії Б. Швецького, згодом професора, доктора технічних наук, багаторічного завідувача кафедри електронних обчислювальних машин (від 1963 до 1984 р).
Від 1987 до 1993 р. наукове керівництво здійснював професор, доктор технічних наук Ігор Вишенчук, який розпочав роботу у лабораторії ще в далекому 1952 році на посаді лаборанта.
Вимоги першого наукового керівника професора О. Харкевича – домогтися максимально високої якості розробок – стали на довгі роки девізом колективу, який неухильно підтримував професор К. Карандєєв та всі наступні керівники.
Разом із експериментальною лабораторією у ті далекі повоєнні роки у Львівській політехніці зародилася школа приладобудування, школа точних вимірювань електричних і магнітних величин, гідроакустичних вимірювань і прикладного спектрального аналізу. За більш ніж 70 років існування у НДКІ «ЕЛВІТ» школи прикладного і наукового приладобудування засновників О. Харкевича, К. Карандєєва, Б. Швецького гідно продовжували й розвивали їхні численні учні, викладачі кафедр, талановиті науковці, інженери, спеціалісти, конструктори, технологи, висококваліфіковані робітники, багато з яких були випускниками Львівської політехніки і почали працювати в НДКІ «ЕЛВІТ» ще студентами.
