Упродовж багатьох років бібліотека Львівської політехніки слугує науковою скарбницею університету. І на сьогодні, попри високу інформатизованість суспільства, бібліотека живе активними буднями. Щоправда, в останній рік їй довелося більше переформатуватися у співпрацю зі своїми читачами в режимі онлайн.
Hic mortui vivunt, et muti loquuntur. «Тут мертві живуть і німі говорять». Цей давньогрецький напис на фронтоні будівлі виразно говорить про її призначення.
Своє існування Науково-технічна бібліотека Львівської політехніки розпочала більше ніж півтора століття тому, ще у далекому 1844 році, коли було засновано Технічну академію. Проте під час артобстрілу будівлі у 1848 році згоріло близько двох тисяч томів. Відновлення книгозбірні далося нелегко й повільно. Справами закладу тривалий час опікувався сам ректор, аж доки у 1874 році на цю посаду не найняли скриптора.
У 1877 році бібліотеку розташували у чотирьох приміщеннях новозбудованої Вищої політехнічної школи. Студенти користувалися великою читальною залою, де була затишна кімната для роботи професорського складу. Через брак коштів на придбання книг бібліотека отримувала їх як дарунки чи пожертви. Але вже через 50 років фонд бібліотеки нараховував 14 тисяч томів.
Постійно збільшувалась кількість надходжень і на 1930 р. їх було 75 тис. томів. Закономірно, що постало питання про збільшення площі бібліотеки. Ініціативу будівництва підтримав професор Казимир Бартель – математик та неодноразовий прем’єрміністр Польщі. Протягом 1929–1934 рр. було збудоване нове приміщення на вул. Ю. Нікоровича (тепер – Професорській), яке стало пам’яткою архітектури завдяки вдалому поєднанню сучасних форм із класичною архітектурою.
У час Другої світової війни і в наступні кілька років бібліотека зазнала значних втрат: обладнання знищене, частину книг розграбовано, іншу втратили під час «ідеологічної чистки». Розквіт бібліотеки припав на 1970–1980 роки. Активне поповнення фондів призвело до успішного розвитку бібліотеки, яка, своєю чергою, почала належати до вищої категорії. У 1970 році збудовано новий корпус студентської бібліотеки з книгосховищем на 1 млн томів.
Про те, чим живе сьогодні бібліотека і які чинники на це впливають, говоримо з її директором Андрієм Андрухівим.
– Науково-технічна бібліотека на сьогодні – це…
– Це два її корпуси: двадцять восьмий та двадцять сьомий, загальною площею близько 10 тисяч квадратних метрів. У книгосховищах зберігається приблизно 1 800 000 тисяч примірників. У 28 корпусі є два читальні зали – на другому та третьому поверхах. На третьому зараз завершуємо капітальний ремонт. Тут будуть місця для індивідуальної та групової роботи, встановимо 15 комп’ютерів. Зал обладнано системами вентиляції та кондиціонування. Самі зали бібліотеки – зручні та багатофункційні. До прикладу, у читальних залах ми плануємо розмістити багато розеток, щоби студенти мали змогу за потреби підключити ноутбук чи зарядити телефон. Змінюємо інтер’єр і організування просторів, створюючи зони для творчості і релаксу.
– Чим ця бібліотека особлива? Що її вирізняє з-поміж інших?
– Якщо говорити про корпус на вул. Професорській – тут зберігається унікальна збірка технічної літератури.
Також ми стали одними з перших з-поміж інших бібліотек, хто свого часу почав процес інформатизації бібліотечної справи.
– Які унікальні книги чи збірки зберігаються у приміщенні бібліотеки?
– У нас є фонд рідкісної та цінної книги, де близько двох тисяч раритетних видань. Майже кожна з цих книг має паспорт і опис її фізичного стану, унікальності та особливості. Цей фонд міститься в окремо виділеному приміщенні. Отримати доступ до цієї літератури може не кожен: позаяк книги перебувають в не дуже хорошому фізичному стані.
– Хто може користуватися книгами бібліотеки та за яких умов?
– Кожен першокурсник на початку року автоматично стає користувачем бібліотеки, а його студентський квиток відразу слугує читацьким. Із літературою студенти можуть працювати не лише в читальних залах, а й брати додому. Кожен викладач теж може записатися до бібліотеки. Автоматизованого запису зараз ще немає, але його плануємо впровадити найближчим часом.
– Як багато студентів відвідують читальні зали? Їхня кількість зростає чи, навпаки, зменшується?
– Якщо говорити про те, що студенти можуть отримати в бібліотеці потрібну їм навчальну літературу, то це незначний відсоток серед усіх наших послуг. Непрогнозовані обставини останнього року, пов’язані з епідемією ковіду, негативно вплинули на нашу роботу. Природно, що відвідувачів відчутно поменшало, відповідно до регламенту вимогами карантинних зон. Водночас значно збільшилась кількість віддалених запитів від користувачів.
– Як часто відвідувачі бібліотеки тепер використовують електронні ресурси та послуги?
– У нас усі послуги, окрім надання літератури на руки, тепер дистанційні. Активний розвиток цього напрямку розпочався ще до карантинних обмежень. Ознайомитись із переліком послуг можна на сайті бібліотеки: https://library.lpnu.ua.
Там є опис усіх передплачених електронних баз даних та вказаний спосіб доступу до них. Зокрема вже два роки функціонує спеціалізований сервер, який забезпечує віддалений доступ до всіх електронних ресурсів.
– Як часто бібліотека поповнюється новими книгами?
– Загалом фонд за рік наповнюється примірниками, обсягом до 15 тисяч. Водночас ми аналізуємо використання книжкового фонду для формування списків літератури для списання.
– Яке місце бібліотека Львівської політехніки займає серед інших бібліотек України та у міжнародних рейтингах?
– Рейтингу бібліотек в Україні наразі немає. Часом згадуємо про рейтинги окремих проєктів, які створила та чи інша бібліотека.