Очільник Інституту енергетики та систем керування Львівської політехніки професор Андрій Лозинський – керівник молодий. Нагадаємо, що він перейняв естафету від свого батька професора Ореста Лозинського. На новій посаді почувається впевнено. Відвідавши кілька засідань розширеного ректорату Університету, дійшов висновку, що в його інституті перебудовуються найбільш безболісно, зокрема, через запровадження нового переліку галузей знань і спеціальностей, тут активно розпочали розробку нових навчальних програм з урахуванням вимог ринку праці. Керівники структурного підрозділу Університету також прискіпливо проаналізували роботу кафедр і зараз реалізують плани усунення виявлених недоліків.
Особливо тут дбають про зворотний зв’язок зі студентами, вважаючи це важливою передумовою поліпшення якості підготовки фахівців. Так, нещодавно відбулася чергова зустріч завідувачів кафедр зі студентами. Вони сиділи навпроти одні одних. Директор інституту натомість сидів поблизу студентів, тим самим ніби підкреслюючи: « Я – на їхньому боці...».
– Андрію Орестовичу, пропоную розпочати нашу бесіду здалека. Останнім часом все частіше чую у Львівській політехніці таку тезу: «Не треба ставити за самоціль збільшення кількості студентів. Головне – якість майбутніх фахівців». Як Ви до цього ставитеся?
– Якщо рахувати студентів бакалаврату і магістратури денної форми навчання, то це приблизно 1100 осіб, які навчаються в нашому інституті. З’являються нові спеціальності. З одного боку, хотілось би мати якнайбільше студентів, а з другого – є розуміння того, що головне якість студентського поповнення. Нова система вступу якраз і покликана забезпечити підвищення прохідного балу. Ми із завідувачами кафедр, проаналізувавши минулорічний набір, дійшли висновку, що могли б збільшити його ще на 25 відсотків. На деяких спеціальностях ми штучно пригальмовували. Це пов’язано, зокрема, з наявною лабораторною базою. Це ж технічні спеціальності, лабораторії мають обмежену пропускну здатність.
– Наскільки ринок праці, скажімо, Західного регіону насичений енергетиками? Чи немає «перевиробництва» ваших фахівців?
– Я вам відповім, так би мовити, з іншого боку. Якби на ринку праці не було б вільних місць, то кращі студенти у більшій кількості прагнули б вступати до аспірантури. Бо це була б додаткова можливість – 3–4 роки адаптуватися краще до потреб ринку праці або залишитися працювати у Львівській політехніці. Але студенти йдуть одразу працювати, бо матеріальне забезпечення в енергетиці краще, аніж в освіті. Ми маємо доволі ефективну програму співпраці з найбільшою енергетичною компанією України ДТЕК, завдяки якій наші студенти 3–4 курсів проходять тут підготовку під конкретне місце праці. Тепер маємо також угоду з «Енергоатомом», коли на атомних станціях вже після другого курсу придивляються до наших студентів для майбутнього працевлаштування.
– Ви теж, очевидно, маєте групи студентів, читаєте лекції, приймаєте іспити. Я у різних викладачів запитую: «Який відсоток студентів у групі має здібності до навчання та бажання вчитися і скільки є таких, що не мають ані здібностей, ані бажання?». Скількох студентів відраховуєте за неуспішність і невідвідування пар?
– За невідвідування лекцій у нас не відраховують: це вже крайній випадок. Ми повідомляємо батьків, намагаємося вплинути на них, аби вони краще контролювали навчання і поведінку своїх дітей. Якщо студент відпрацював усі лабораторні роботи і на екзаменах показав належні знання, він отримає ту оцінку, яку він заслужив. За відвідування занять оцінка не виставляється. Дехто йде на повторне вивчення, декого відраховуємо. Що таке студент здібний чи нездібний? Якщо він вступив до Львівської політехніки, витримав конкурс, то вже має певну суму знань. І це дуже добра практика підтягування усіх першокурсників упродовж двох тижнів до належного рівня за шкільною програмою. Не слід забувати також, що до нас приходять не зовсім сформовані молоді люди, які, відірвавшись від батьківської опіки, можуть не належним чином скористатися своєю свободою. Маємо приклади, коли окремі студенти перших курсів показують негативні і посередні оцінки, а на старших курсах стають добрими студентами.
– Тепер поговоримо про те, що студенти хочуть почути від викладачів і що викладачі хочуть почути від студентів. Пригадую, на зборах трудового колективу Університету ваша студентка Настя Вакарчук нарікала на скасування модулів, на запровадження усної компоненти на іспитах, що нібито створює ґрунт для корупції...
– Як переважна більшість студентів оцінює ці новації – наразі говорити передчасно. Критерій істини, як відомо, практика. Треба розрізняти дві сесії – зимову і весняну. Зимова відбувалася в екстремальних умовах: лише два тижні семестрового контролю. Весняна сесія тривала три тижні з повторною здачею. Нове положення дає на семестровий контроль чотири тижні. Воно почне діяти з 1 вересня цього року. Чимало студентів з новою системою ще не знайомі. Тому завдання кураторів груп донести до студентів усі положення цієї системи.
– Що нового очікує студентів?
– Нове те, що у них буде тільки дві здачі. Якщо студент не виконав з будь-якого предмету понад 50 відсотків індивідуальним завдань, він має відразу «автоматом» йти на повторний курс. Ми в інституті організували післясесійні засідання зі студентами. Це задумано саме для зворотного зв’язку. Прагнемо до того, щоб виникла довіра між студентами і викладачами, директором інституту, його заступниками, завідувачами кафедр. Студенти повинні відкрито говорити про недоліки у навчальному процесі, якщо вони їх бачать. Нині вони частіше говорять про зміни програм, про більшу практичну спрямованість навчання, про якісне наповнення курсів. Відзначають і те, що деякі викладачі не читають як слід своїх дисциплін, можуть пропустити пари або запізнитися на лекції. Ми намагаємося адекватно реагувати на таку інформацію.
– Чи говорили ваші вихованці про так звані хабарі? Тобто про можливість отримати позитивну оцінку, заплативши викладачеві?
– Це запитання ми ставили студентам. І було приємно почути, принаймні від тих із них, які були на зустрічі, що у викладачів професійно-орієнтованих дисциплін, тобто з наших кафедр, такого не було. Звучала і така думка: якщо вчишся, якщо знаєш предмет, платити нікому не треба.
– А ви не проводите так званого анонімного анкетування студентів? Я розумію, що дехто із них може помститися занадто вимогливому викладачеві, показати, як кажуть, дулю у кишені. Але коли буде кілька сотень таких анкет, то можна буде скласти об’єктивну картину.
– Це можливо зробити як матеріал для аналізу, але без будь-яких юридичних чи адміністративних наслідків. Анонімне є анонімне. Я б хотів, щоб наші студенти не боялися говорити чесно і відкрито. Двері мого службового кабінету завжди розчинені для всіх. Будь-хто може у будь-який час зайти до мене і розповісти про свої проблеми. Це ж стосується і наших завідувачів кафедр. Студенти повинні знати: у нас вони завжди знайдуть розуміння і підтримку.