Студентка кафедри адміністративного та фінансового менеджменту Інституту адміністрування, державного управління та професійного розвитку (ІАДУ) Львівської політехніки Вікторія Пилипець, навчаючись на першому курсі за спеціальністю «публічне управління та адміністрування», взяла участь у програмі обміну Erasmus+. Можливість поїхати на навчання за обміном була для дівчини однією з ключових переваг, коли вона обирала спеціальність.
З 29 лютого по 25 липня Вікторія навчалася в Західно-Саксонському університеті прикладних наук у Цвікау, що стало для неї яскравим досвідом. Про життя й навчання в Німеччині, адаптацію та подолання труднощів — у нашому інтерв’ю.
— Як ви дізналися про Erasmus+ і що вас спонукало подати заявку?
— До нас приходив один із викладачів нашої кафедри — Олег Дума. Він розповів про можливість поїхати на навчання за обміном, і ми погодились. Я, власне, коли вступала, шукала спеціальність, яка передбачає навчання за програмою обміну, тому дуже хотіла скористатися цією можливістю.
— Які були ваші перші враження від університету? Як вас зустріли після приїзду?
— Нас зустріли насправді чудово. Спочатку ми познайомилися з кураторкою, яка нас супроводжувала, допомагала з питаннями щодо університету, житла та й загалом усього. Студенти виявилися досить дружелюбними, приємними, і нас одразу прийняли. Викладачі теж були комунікабельні, завжди готові з усім допомогти. Щодо перших вражень, то нам дуже сподобалося. Хоча на початку було трохи складно, бо і документів багато, і якось порозумітися зі всіма треба. Тобто спершу потрібно було звикнути.
— Як у вас проходило навчання, чи важко було адаптуватись?
— Спочатку було непросто, тому що майже всі студенти — німці, когось з України ми не зустрічали. Були також студенти з Індії, Казахстану та Киргизстану. Спершу було складно, оскільки одразу довелося говорити англійською 24/7, і до цього потрібно було звикнути. Проте з часом ми налагодили комунікацію зі всіма. Проблем не виникало, навпаки, нам дуже подобалося проводити час в університеті.
— Чи помітили ви відмінності в навчальному процесі між Західно-Саксонським університетом і Львівською політехнікою?
— Так. Навчання в Німеччині проходить у більш вільному форматі: кожен студент самостійно обирає предмети, які вивчатиме в поточному та наступному семестрах, тобто може визначати кількість предметів на семестр. Викладачі викладають предмети переважно у формі гри та комунікації з групою. Нас щоразу ділили на групи і проводили брейнстормінг (мозковий штурм) або якусь інтерактивну гру. Загалом, викладачі цікаво подавали теми, завжди заохочуючи нас до спілкування з різними людьми й аналізу кожної теми на основі прикладів з реального життя.
— Чи брали ви участь у позанавчальних або культурних заходах? Що вам найбільше запам’яталося?
— Так, ми брали участь. Нас запросили на свято, яке організували студенти з Киргизстану. Вони вирішили познайомити іноземних студентів, зокрема тих, хто приїхав за обміном, зі своєю культурою. Для свого заходу орендували приміщення, принесли туди національні атрибути, приготували традиційні страви й провели презентацію англійською та німецькою мовами. Також ми відвідували гуртки, щоб більше спілкуватися англійською і поліпшити свої мовні навички.
— Які поради можете дати студентам Львівської політехніки, які розглядають можливість участі у програмі Erasmus+?
— Я раджу не вагатися. Потрібно поїхати, спробувати — і ви точно зрозумієте, що зробили правильний вибір.
