Цього тижня розпочинається навчання студентів у Національному університеті «Львівська політехніка» – і серед нововведень у закладі є не лише нова дата проведення першої пари. Змішане навчання, посилена технологічна складова і виклики, що чекають на викладачів і студентів цього незвичайного навчального року – про все це розповідає Надія Любомудрова, завідувачка відділу навчання та розвитку персоналу Національного університету «Львівська політехніка», к.е.н., доцент. У матеріалі йтиметься про черговий приклад адаптації до карантинних умов, а також показові результати опитування студентів і викладачів про дистанційне навчання.
– Як змінилися вимоги до навчального процесу, які технології повинні бути в умовах карантину?
– У Національному університеті «Львівська політехніка» цей навчальний рік починається не традиційно з 1 вересня, а з 28 вересня. А для студентів 1-го курсу – з 1 жовтня. Такий графік навчального процесу зумовлений термінами цьогорічної вступної кампанії. Це вже перша відмінність. На сьогодні в умовах карантину (окрім червоної зони) дозволена форма гібридного навчання: лекції в режимі відеоконференцій (всі в онлайн), практичні/ лабораторні заняття – аудиторно. Необхідність зберігати соціальну дистанцію є важливою, тому кількість студентів у групі повинна відповідати дозволеним нормативам (до 20 осіб) і враховувати площу приміщень, де проводитимуться заняття. У Львівській політехніці є багато спеціальностей технічного спрямування, як от хімічні технології, геодезія, будівництво, інженерія, автомобільне господарство, телекомунікації тощо. Проведення лабораторних і практичних робіт для них вимагає спеціального обладнання, устаткування, приладів чи реактивів. Є спеціальності, де студенти виконують курсові проекти, розрахункові роботи з використанням спеціального програмного забезпечення, яке інстальоване в комп’ютерних класах. Такі види занять будуть проводитися у відповідно обладнаних аудиторіях.
Змінюється чисельний склад груп, отже зросте їхня кількість – а це, в свою чергу, збільшує навчальне навантаження викладачів. Стосовно технологій навчання, то у Львівській політехніці вже кілька років функціонує Віртуальне навчальне середовище (ВНС) на основі платформи LMS Moodle. Тому більшість викладачів мали значний досвід роботи у ВНС, де доступні всі необхідні навчальні матеріали для студентів, завдання для виконання практичних/лабораторних робіт, тести, конспекти лекцій. Там же є і журнал оцінювання студентів, вказані критерії, можна задавати терміни здачі робіт, багато різних можливостей. Тож переорганізуватися політехнікам на повністю онлайн-навчання, чи гібридне – тепер набагато простіше.
Для першого курсу – заняття особливі, студентам необхідно перезавантажитися після школи, отримати корпоративні скриньки е-пошти, зрозуміти, як навчатися у ВНС, вивчити його структуру, щоб за будь-якої ситуації переходити в різні режими навчання. Організаційно це можуть робити куратори, а також старші студенти-тютори, які допоможуть швидко адаптуватися до такого навчального процесу.
Ще є певна відмінність – формування розкладу занять. Тепер це будуть чітко визначені лекційні дні, коли і викладачі, і студенти будуть працювати дистанційно. І окремі дні – для практичних занять, коли пари будуть проходити в аудиторіях. Тепер відділ планування навчального процесу все це враховує.
Оскільки наш Університет є найбільшим у регіоні, понад 2 000 науково-педагогічних працівників, десятки тисяч студентів, – очевидно, що необхідною умовою функціонування ВНС є наявність потужних серверів, щоб підтримувати цю платформу. До речі, керівництво університету ці технічні задачі почало вирішувати ще з травня місяця, платформу оновлено, нові сервери встановлено.
– Що би ви змінили або обов’язково запровадили у навчанні в умовах карантину, якби мали змогу?
– Ситуація, яка склалася з пандемією, загалом є стресовою у всіх сферах життєдіяльності, першочерговим є фактор здоров’я, як основна цінність кожної людини, тому на мій погляд, можна було би переглянути структуру і час, відведений для занять – менше часу на лекції, більше часу на практичні заняття, формування конкретних навичок, дискусійне обговорення проблемних задач; так розробляти завдання, щоб студенти могли виконувати їх у групах, отримуючи навички групової взаємодії та командної роботи.
Вважаю обов’язковим введення сучасних методів інтерактивної взаємодії, елементів гейміфікації, щоб студентам було цікаво, сприймати гру, як найдревнішу форму навчання. Сучасна педагогіка дуже збагатилася різноманітними інструментами завдяки інтенсивному розвитку інформаційних технологій. І щоб освітня діяльність була якісною, викладачі повинні володіти цифровою компетентністю, як однією з обов’язкових. У Львівській політехніці, до речі, використали цьогорічний вересень як місяць навчання для викладачів за програмою підвищення кваліфікації. Майже 180 науково-педагогічних працівників, інвестуючи свій час, паралельно навчаються на трьох модулях з розвитку цифрової та педагогічної компетентностей. Заняття проводять також викладачі університету – безумовні професіонали зі значним практичним досвідом.
Ми провели опитування в червні: «Дистанційне навчання очима студента» і «Дистанційне навчання: відгуки викладачів». У ньому взяли участь понад 4 000 студентів, з них 33,1% – студенти першого курсу, 22,2% – 2-го курсу, 20,3 % – 3-го курсу, 13,9 % – 4-го курсу, 10,4% – магістри. Чим вищий курс, тим більша зайнятість студентів, багато хто поєднує роботу і навчання.
Анкету для викладачів «Дистанційне навчання: відгуки викладачів» заповнили понад 550 викладачів.
І студенти, і викладачі оцінювали якість дистанційного навчання, зручність інструментів, готовність продовжувати тощо.
Досить цікаво, що більшість студентів підтримує проведення онлайн-лекцій, їм подобається проходити тестування у ВНС, де відразу можна побачити свої бали, тут же здаються всі роботи, які можуть зберігатися на дисках в електронних архівах. Тішить екологічна свідомість наших студентів, які зауважували, що нарешті нема потреби друкувати такі роботи для здачі, економимо папір – зберігаємо глобальну екосистему.
Зауважимо мотивацію до підвищення кваліфікації серед викладачів.
Найбільше зауважень та пропозицій від студентів стосувалося забезпечення безперебійної роботи ВНС. Керівництво університету врахувало це, і, як згадувалося вище, вже цей навчальний рік починаємо з оновленого ВНС і покращеного технічного забезпечення, з новими потужнішими серверами.
– Які програми й технології з’явилися у вашому навчальному закладі в період карантину?
– Як згадувалося вище, у нашому університеті вже була напрацьована технологія використання ВНС. На початку запровадження карантину доводилося обирати всі доступні засоби проведення відеоконференцій чи інших способів комунікації, бо і студенти, і викладачі опинилися в дуже непростих умовах різного технічного забезпечення – не у всіх був доступ до якісного швидкісного інтернету, наявність обладнаних робочих місць з відеокамерою.
Переважна більшість суворо дотримувалися карантинних умов, працювали з дому. Декому було непросто опановувати абсолютно нові засоби ІТ. Згодом було прийнято рішення для проведення основних заходів, як от засідань Вченої ради університету, вчених рад інститутів, нарад, засідань експертних чи спецрад, засідань ДЕК використовувати MS Teams, оскільки Національний університет «Львівська політехніка» є партнером ТОВ «Майкрософт Україна», тож може використовувати програмні продукти та новітні технології корпорації Mіcrosoft. І це тепер для нас вже стає нормою. Прийшло розуміння, наскільки технології змінюють наше життя, і те, що вчитися треба постійно, незалежно від віку.
– Як інтегруються нові навчальні інструменти на рівні викладачів, учнів? Які їхні переваги і недоліки?
– На рівні викладачів – повільніше, і це природньо. Багато з них орієнтувалися на попередній професійний досвід, напрацьований роками, тому на початках виник спротив. Але життя поставило свої вимоги: і сьогодні на наші внутрішньоуніверситетські курси підвищення кваліфікації більшість НПП записалася за індивідуальною потребою, бажанням опанувати нові навички як нові можливості. З’явилася мотивація збагатити свої пари додатковими засобами, щоб тримати фокус уваги студентів, залучивши всі канали сприйняття інформації – і візуальні, і аудіальні, і кінестетичні.
Студентам цікавіше проходити тести, не просто обираючи відповідь а\б\в\, а обводити кольоровими маркерами, додатковими фігурами, розкривати чи складати пазли, щоб обрати правильне визначення, формулу чи дію. З досвіду наших викладачів – студентам подобаються веб-квести, різні вікторини, особливо, якщо бали переводяться в іншу шкалу вимірів (наприклад: виконати завдання можна, назбиравши за кожну додаткову дію бонуси, умовні грошові одиниці тощо). Таким чином, розвивається і когнітивна гнучкість, і креативне мислення, формуються засади чесної конкуренції, партнерства та підприємливості. Чим активніше задіяний кожен студент на занятті, тим легше йому буквально прожити певний процес, самостійно прийти до визначеного результату.
Стосовно недоліків – використання таких інструментів вимагає сильної індивідуальної мотивації викладача, його додаткових зусиль з пошуку, підбору таких інструментів (насправді, їх є досить багато), інколи навіть особистих фінансових інвестицій на додаткове навчання. І це часто не враховується керівництвом при оцінюванні ефективності роботи такого викладача, все обмежується прописаними регламентованими показниками (буває, що й необ’єктивними). Студенту для ефективного навчання також потрібна мотивація, але на неї частково може впливати і викладач. Тоді, напевно, на часі змінити підходити до критеріїв оцінювання роботи викладачів і студентів, персоналізувати систему стимулювання. Можна на «відмінно» пройти тестування, знати теорію. Але роботодавець на співбесіді спитає: «А що ви вмієте за фахом?»
– Які є перспективи впровадження гібридної форми навчання?
– Таке поєднання онлайну і офлайну відбудеться однозначно, зараз – це питання безпеки і здоров’я учасників начального процесу. А загалом – це вимога нашого часу. Для студентів заочної, дистанційної форми навчання – онлайн-формат є однозначно ефективним. Оскільки розклад занять передбачає пари в суботу протягом семестру, то таким чином можна ефективно управляти часом, транспортними витратами тощо. Таке поєднання забезпечує принцип академічної мобільності, дозволяє брати участь в наукових заходах без відриву від освітньої діяльності. Студенти можуть поєднувати навчання за різними освітніми програмами, обирати не лише дисципліни, але й авторитетних викладачів, яким вдається буквально «закохувати» слухачів у свої курси.
Для успішного міксу онлайн і офлайн форматів – максимально використати всі переваги обидвох і, за можливості, зменшити вплив недоліків. До онлайн-лекцій залучати найкращих, найфаховіших лекторів, без обмеження кількості студентів. При оцінюванні ефективності роботи викладачів також враховувати об’єктивну думку студентів, проводити відповідні опитування. Доцільно переглядати і фінансово-економічну складову мотивації викладачів, диференціацію в оплаті праці.
– Як ви оцінюєте перспективи повністю онлайн-навчання?
– Університет – це не лише навчальне середовище, тут студенти мають змогу створювати соціальний капітал, вчаться взаємодіяти в команді, отримують навички комунікації, зворотного зв’язку, креативного мислення, обмін досвідом. Ми всі народжуємося з потребою соціалізації, потребою бути прийнятими в певну групу. Це важливіше, ніж вивчення конкретної фахової дисципліни. Зміни відбуваються дуже швидко, з’являються нові професії, часто студенти саме в університеті змінюють спеціальність, роблять вже усвідомлений вибір відповідно до здібностей і внутрішнього поклику. Це те, чого неможливо досягти виключно онлайн-освітою.
Існує багато освітніх платформ, з величезною палітрою різноманітних курсів, які можна обирати як за фахом, так і для загального розвитку. Але така самоосвіта є більш ефективною в площині підвищення кваліфікації, реалізації особистісних цілей. Сьогодні освітня діяльність керується ще й певними стандартами якості, які забезпечуються постійним моніторингом, контролем, досягненням високих рейтингів закладами вищої освіти. При повному переході на онлайн-освіту доведеться вносити нові критерії до контенту, об’єктивності оцінювання. А як забезпечити зворотній зв’язок високої якості, коли викладач не бачить студента, і навпаки? Навчальний процес – це, все ж таки, комунікація, якій притаманна емоційна складова. Обмінюючись емоціями, ми збагачуємося.
