Проєкт «Артпростору Львівської політехніки» зачепив у ході розробки велику кількість аспектів університетського життя, висвітлив територію академмістечка як майданчик для впровадження актуальних потреб його користувачів. Заслужений архітектор України, завідувач кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури, професор Микола Валентинович Бевз поділився своїми думками, як вписати майбутнє функціональне наповнення у сформовану не одним десятиліттям історію Львівської політехніки.
«Раніше на цій території були сакральні споруди. Третій корпус є продовженням однієї з них. Сьогодні ми діємо свідомо й шукаємо розв’язок як ці символи, що вціліли, зберегти, представити в сучасній реальності. Ми, як реставратори, не боїмося таких робіт, бо коли працюємо з архітектурними об’єктами, то впереваж подовжуємо лінію їхнього життя, оскільки вони мусять бути адаптовані до нашого часу. З іншого боку, це має робитися грамотно й коректно, бо життя ставить такі умови.
Нинішні студенти мислять дуже цікавими траєкторіями, шукають яким чином виразити історію в сучасних формах. Історія Політехніки теж повинна бути представлена на території академмістечка. Лише на фотографіях у нашому музеї ми не зможемо всього відобразити. Якщо провести певну просвітницьку роботу, то, можливо, в майбутньому встановимо відповідний пам’ятний знак, де експонуватимемо те, що там було до будівництва сучасних будівель, і це правильно з точки зору історичної спадщини. Такі реставраційно-ознакувальні речі в практиці реставраторів є обов’язкові. Недавно в ході розбирання 3-го корпусу було знайдено скульптуру з костелу св. Серця Ісусового. Зараз ми намагаємося відтворити її. Це робота дуже відомого автора Ойтеля, початок ХІХ століття, і навіть буде прекрасно зробити копію й відновити її як символ. Якщо дозволять можливості, то можна використовувати й ширші методи: трохи підняти фундамент, зробити благоустрій. Якщо виявиться, що підземні рештки виходять у відкритий простір, то їх обов’язково треба буде ознакувати у рівні замощення, а вже потім можна ставити символ, скульптуру чи інші речі, які віддзеркалювали б історію того об’єкта.
Характер праць має бути ширший, треба обрати стратегію, яка повертала б нас до університетської архітектури. Тому в нашому випадку для розвитку кампусу Політехніки є завдання не тільки зробити функціонально якісний простір, а й творити адекватний університетський світ. Це не має бути архітектура промислова, ми мусимо повернутися саме до університетської архітектури, яка має свої глибокі, автентичні традиції, починаючи від Середньовіччя.
Також на території можна розгорнути будівництво невеликого корпусу, призначеного для навчальних лабораторій. Це має бути об’єкт локально вписаний. Потрібно обґрунтовувати, де його краще розмістити: чи поряд із 5 корпусом, чи ближче до 1 корпусу. Ця територія сприймається як стандартизований шматок, який викликає в мене певні негативні емоції. Гадаю, варто поділити його на окремі камерні простори, можливо, добудувати якесь крило.
Цей проєкт стає вже стратегічною задачею для університету. Якщо ж його концептуально розділити на черги й мати бачення як це зробити, він може бути дуже цікавий. При цьому різні архітектори можуть реалізовувати концепцію по-різному, і це привнесе індивідуальність, і зробить його ще більш цікавим», – розповів Микола Бевз.
Також Микола Валентинович додав, що Асоціація випускників очолила надзвичайно відповідальну та потрібну ділянку роботи, вони мають розробити концепцію облаштування й функціонального наповнення території академмістечка. Похвально, що для цього залучається бізнес, багато студентів і працівників університету. Варто враховувати думку всіх людей, щоб вони відчули власну дотичність до розбудови території. Також наголосив на тому, що місто й собі мало б долучитися до участі в цьому архітектурному проєкті.
