Польові дослідження, мапи, інтенсивна командна робота, презентації англійською, обговорення з німецькими студентами та менторами — і все це не в аудиторії, а безпосередньо на місці. Саме таким був досвід участі у міжнародних воркшопах для студентів Львівської політехніки Дар’ї Гуцул і Даніела Фанти. Обоє — студенти кафедри містобудування, обоє — проєктували простори українських міст у співпраці з іноземними колегами.
Даніел Фанта навчався за спеціальністю «Архітектура та містобудування» на кафедрі містобудування. Цього року успішно захистив диплом бакалавра і планує продовжити навчання на магістратурі у Львівській політехніці. Сам він родом з міста Мукачево Закарпатської області. Паралельно з навчанням працює в архітектурній фірмі та, як каже, завжди відкритий до нових знань і досвіду. Цього навчального року він брав участь у двох міжнародних воркшопах: один відбувався в Чернівцях (Україна) та Маннгаймі (Німеччина), а другий — у Дрогобичі (Україна), на території історичної солеварні.
Студент розповів, що спершу не був упевнений, чи варто брати участь у таких проєктах. Самостійно, каже, навряд чи зважився б подати заявку. Вирішальною стала порада викладачки — кандидатки архітектури, доцентки кафедри містобудування Ярини Онуфрів.
— Спочатку я вагався, але вона наполягла, що такий досвід дуже цінний. І я не пошкодував, що дослухався до її поради, — каже Даніел.
А от у Дар’ї Гуцул, студентки другого курсу магістратури кафедри містобудування Львівської політехніки, була зовсім інша мотивація взяти участь у міжнародних воркшопах:
— Я вирішила взяти участь, коли дізналася, що темою цього воркшопу будуть Чернівці. Це місто, де я проводжу багато часу, адже там живе мій батько. До того ж на початку повномасштабного вторгнення саме воно стало прихистком для мене. Я щиро люблю це місто, і мені завжди було цікаво попрацювати з його контекстом, а також вабила можливість познайомитися з представниками управління та місцевими студентами, — розповідає студентка.
Більшу частину життя Дар’я прожила в Харкові, де й здобула ступінь бакалавра архітектури в ХНУМГ імені О. М. Бекетова. За словами дівчини, вступити до Львівської політехніки вона вирішила через те, що дистанційна форма навчання її обмежувала та пригнічувала. Тож свідомо обрала заклад з очною формою навчання — і не пошкодувала про це. Поряд з навчанням і саморозвитком молода архітекторка працює за фахом і проходить стажування на посаді міського планувальника.
Один із воркшопів, у якому брали участь Дар’я та Даніел, був присвячений інтеграції залізничного вокзалу Чернівців у структуру міста. Організували його Німецька служба академічних обмінів DAAD, Чернівецький національний університет і BTU Cottbus-Senftenberg у співпраці з RPTU за фінансової підтримки GIZ, BMWSB та міста Маннгайм. Воркшоп поділявся на дві частини: одна проходила в Чернівцях, друга — у Маннгаймі.
Студентів поділили на три команди, кожна з яких працювала над окремим завданням: створення концепції транспортного хабу, з’єднання вокзалу зі старим містом і розроблення території біля вокзалу, що колись була промисловою, а нині дещо занедбана. Дар’я працювала саме над другим напрямом — структурою міських зв’язків між вокзалом і центром Чернівців.
— Особисто я розробляла концепцію зеленого зв’язку вокзалу та старого міста. Під час воркшопу в Маннгаймі в розробці мені допомагав німецький студент, — розповідає дівчина.
Даніел долучився до команди, яка працювала над переосмисленням самого вокзалу як транспортного та громадського простору.
— Ми створювали концепт хабу з урахуванням як міжнародного досвіду, так і локальних потреб. Це була не просто інфраструктура, а місце, яке мало б працювати на місто, — пояснює він.
Усі команди починали з польових досліджень. Потім студенти збирали дані, відцифровували мапи, вивчали функціональне зонування, транспортну доступність і стан громадських просторів.
— Ми виконували безліч завдань: від аналізу середовища та просторових характеристик до створення концепцій, презентацій і колективного обговорення рішень. Було цікаво, інколи непросто, але це тільки додавало мотивації. Дуже цінними були обмін досвідом між студентами з різних міст і робота під супроводом досвідчених українських та німецьких менторів, — згадує Даніел.
Воркшопи відбувалися у доволі швидкому темпі. За один тиждень треба було виконати повний цикл — від аналізу до презентації, а потім ще підготувати матеріали для онлайн-виставки.
— Досвід, який я здобула під час воркшопу і який став для мене найціннішим, — уміння швидко та якісно презентувати свої напрацювання. Під час обох воркшопів ми робили по дві презентації на тиждень — проміжну та фінальну. Треба було дуже стисло й влучно донести свою ідею та показати роботу. Також це хороша можливість потренуватись у публічних виступах. Авжеж, робота в команді теж є важливою навичкою під час воркшопів. Потрібно вміти добре розподіляти обов’язки, брати на себе відповідальність і вміти вирішувати конфлікти, — каже Дар’я.
Робочою мовою була англійська. Для Дар’ї та Даніела це не стало перепоною, а навпаки — можливістю попрактикувати мову в реальних умовах.
— Міжнародні воркшопи — чудова можливість підвищити рівень іноземної мови та розвинути навички спілкування нею, — ділиться з нами студентка.
А ще це постійна співпраця з іншими студентами, розподіл завдань, командні рішення й обговорення ідей. Без комунікації — ніяк.
Крім Чернівців, студенти брали участь ще в одному воркшопі — на території Дрогобицької солеварні. Завдання було зовсім іншим, але не менш важливим: розробити ідеї для відновлення занедбаної історичної промислової зони. Це була спроба поглянути на спадщину не як на щось статичне, а як на ресурс для сучасного міста.
— Ми досліджували стан території та розробляли концепцію її розвитку відповідно до сучасних європейських стандартів, — каже Даніел.
Після участі у воркшопах Даніел та Дар’я стверджують: це не лише про архітектуру чи урбаністику — це про людей, про нові знайомства, про впевненість у собі.
— Найбільше мені запам’ятався ретельний аналітичний підхід. Ми вчилися працювати з контекстом, враховувати соціальні, просторові та екологічні аспекти. І, звісно, люди! Я дуже вдячний за можливість познайомитися з такими інтелігентними, щирими й талановитими колегами. Ці знайомства надихають і мотивують рухатися далі, — наголосив Даніел.
— У мене залишилися приємні спогади після роботи з іноземними, зокрема німецькими, студентами — завжди цікаво знайомитися з людьми з різних контекстів і дізнаватися про досвід одне одного, — додала Дар’я.
Обоє планують і надалі брати участь у подібних проєктах і вірять, що саме такий практичний досвід формує їх як майбутніх спеціалістів.
