4 листопада 2022 року, напередодні Дня української писемності та мови, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» провів VІІ Міжнародну науково-практичну конференцію «Українська мова у світі». У заході взяли участь 300 учасників із 37 країн світу. Офіційними партнерами події стали Світовий Конґрес Українців та Світова Федерація Українських Жіночих Організацій.
Конференція, яка проходила у змішаному форматі, складалася з трьох частин:
- панельної дискусії «Українська мова як світова: реальна перспектива чи фантазія?», у межах якої учасники обговорили ключові запитання:
- чи збільшиться запит на українську мову після перемоги України в російсько-українській війні?
- чи розширить українська мова сфери свого функціонування у світі?
- як поширювати українську мову в Україні та світі?
- зустрічі зі спеціальним гостем Віталієм Портниковим – відомим українським журналістом, публіцистом, письменником, телеведучим, аналітиком, лавреатом Премії імені Василя Стуса (2022);
- «світових кафе» – практичним спілкуванням і обміном думками на тему «Що робити, аби українська мова стала світовою?».
Панельна дискусія відбувалася у відреставрованій Залі Захарієвича Львівської політехніки, академічна атмосфера якої не лише сприяла активним пошукам відповідей на запитання, які ставила панелістам модераторка заходу Оксана Трумко, кандидатка філологічних наук, наукова співробітниця МІОКу, а й дала можливість учасникам відновити вже призабуті за останні роки відчуття живого спілкування.
У дискусії взяли участь: Тарас Кремінь – доктор філософії, Уповноважений із захисту державної мови, Орися Демська – професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія», перша голова Національної комісії зі стандартів державної мови, Оксана Винницька-Юсипович – Почесний консул Канади в Україні, викладачка Львівського національного університету імені Івана Франка, Міхаель Мозер – професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів, Йошіхіко Окабе – президент Асоціації україністів Японії, професор Університету Кобе Гакуїн, та Ірина Ключковська – ініціаторка конференції «Українська мова у світі», директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка».
Учасників конференції привітав Олег Матвійків, перший проректор Національного університету «Львівська політехніка», який зазначив: «Зараз, коли на адміністративних будівлях Європи майорить наш прапор, коли наш прапор повертається на деокуповані території, ми знаємо, що найбільшою цінністю для нас є свобода бути тим, ким ми є. І цю свободу нам дає мова, мова, що об’єднує зареєстрованих учасників із 37 країн світу… Я хочу подякувати Міжнародному інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, який послідовно і неухильно працює над тим, щоб ця конференція забезпечувала тяглість у вирішенні комплексу питань української мови як іноземної». Також із вітальним словом до усіх присутніх звернулися Стефан Романів, Перший віцепрезидент Світового Конґресу Українців, та Ірина Ключковська, директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою.
Основні доповідачі поділилися з учасниками своїми міркуваннями щодо теперішнього стану української мови в Україні й за кордоном, а також спробували спроєктувати його на європейське майбутнє нашої держави. Зокрема, професор Університету Кобе Гакуїн Йошіхіко Окабе коротко розповів про історію створення та діяльність Асоціації україністів Японії, про стан україністики в своїй країні до і після 24 лютого, а також висловив сподівання на подальшу плідну співпрацю між університетами України та Японії.
Орися Демська, перша голова Національної комісії зі стандартів державної мови, дала професійну оцінку запропонованим змінам до Закону України про громадянство, у яких ідеться про обов’язкове складання іспиту на виявлення рівня володіння українською мовою тих осіб, які набувають статусу громадянина України, впродовж двох років з часу його отримання: «Я підтримую саму ідею, і вважаю, що це великий крок українського суспільства і громадян України до усвідомлення цінності свого громадянства, однак думаю, що такі іспити – з української мови, з історії та Конституції України слід складати не після, а до набуття громадянства, як це відбувається в усіх країнах Європейського Союзу». Що ж до перспектив, які відкриває українській мові статус офіційної мови Європейського Союзу, пані Демська зазначила, що хоч перспективи й очевидні, та при цьому існує дуже багато ризиків – і ми маємо бути готовими прийняти ці виклики: «Для нас критично важливо бути готовими до перемовин не лише в галузі політичній, економічній чи юридичній, але і в мовній. Тому що в багатомовній Європі ми можемо легко загубитися, а цього не можна допустити». Орися Демська також виокремила кілька надважливих складових, які допоможуть українській мові гідно зайняти своє місце серед інших мов ЄС, а це: українськомовні українці (як всередині країни, так і за кордоном), підготовка вчителів і викладачів української мови в різних країнах Європи, акредитація української мови і сертифікований іспит на визначення рівня володіння українською мовою. «Отже, маленька перспектива великого народу стати членом одного з найвпливовіших політичних союзів ХХІ століття ставить перед нашою мовою великі завдання. Бо тепер ми бачимо, що перехід від державної української мови de jure до державної української мови de facto це ще не повна перемога, це лише пів шляху», резюмувала пані Демська.
Почесний консул Канади в Україні Оксана Винницька-Юсипович поділилася з учасниками конференції своїми міркуваннями про те, яким чином можна зберегти і забезпечити знання української мови в середовищі діаспори: «Якщо ми хочемо, щоб українська мова поширювалася за межами України, ми маємо докласти максимум зусиль, щоб навчання української мови було акредитовано в країнах, де проживають українці, і щоб в університетах цих країн були програми для навчання вчителів, які будуть вчити дітей». У своїй доповіді пані Почесний консул навела приклади різного розуміння поняття «мова міжнародного спілкування» в Радянському Союзі, ООН та Європейському Союзі й довела, що підхід національної багатомовності, який застосовує ЄС, себе абсолютно виправдовує з трьох причин: 1) це дозволяє окремим мовам зберегти свою позицію показника національної ідентичності; 2) це має значення для функціонування демократії, оскільки надає громадянам відчуття зв’язку через рідну мову; 3) сприяє активності громадян, бо всі рішення, прийняті ЄС, друкуються всіма мовами й «усі мовні версії є однаково юридично дійсні». «Багатомовна політика ЄС – це модель майбутнього. З 23 червня цього року Україна є кандидатом в ЄС. Сьогодні це лише питання часу, коли Україна стане повноправним членом і коли українська мова стане однією з офіційних мов апарату ЄС. Сьогодні нам потрібно говорити не про те, чи може українська мова вийти за межі діаспорного середовища, а радше нам треба розпочати активно обговорювати де, як, коли, з ким, що необхідно зробити, щоб бути готовими до міжнародного спілкування українською», – наголосила Оксана Винницька-Юсипович.
Про стан україністики у світі після початку російсько-української війни та можливість простежити динаміку усіх охочих вивчати українську мову в середовищі іноземців розповів президент Міжнародної асоціації україністів, професор Віденського університету Міхаель Мозер. На думку пана Мозера, ще занадто рано говорити про значний зріст у галузях українознавчих студій у всьому світі, проте у деяких напрямах, таких, наприклад, як славістика, вже можна простежити певні зрушення: акценти з росіяністики поступово зміщуються в сторону україністики. А те, чи зміниться кількість охочих вивчати українську мову в іноземному середовищі та як буде розвиватися україністика у світі далі, залежить від України і від того, «чи стане Україна більш українськомовною, бо без українськомовної України не буде україністики».
Також пан професор навів вельми цікаві результати опитування, проведеного в Австрії: у 2000 респондентів запитали, що мотивувало їх самостійно розпочати вивчення української мови. 25% відповіли, що просто отримують задоволення від навчання; 23,6% – що хочуть розуміти українців, коли подорожують; 17,7% зазначили, що роблять ця для розвитку особистості; 11,4% – для кар’єри. Для нас, вважає Міхаель Мозер, ці показники означають наступне: 1) ми маємо дбати про те, щоб забезпечити позитивний імідж у світі для всього українського, не тільки для української мови, а й української культури; щоб, вивчаючи нашу мову, іноземці отримували від процесу навчання задоволення; 2) ми маємо працювати над позитивним іміджем самої України, бо мало хто в Європі знає, де знаходиться ця країна, а туризм варто розвивати; 3) економіку і бізнес в Україні необхідно провадити українською мовою, а Україна має забезпечити собі статус надійного міжнародного партнера в робочій сфері. Отже, і освіта, і культура, і праця над іміджем країни є тими факторами, які посприяють становленню української мови як світової.
Про виконання Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та про мовну ситуацію в країні після початку війни на панельній дискусії нашої конференції докладно розповів Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь. Як зазначив пан Уповноважений, із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України дія Закону значно посилилася, адже люди почали переходити на українську не тільки в професійному спілкуванні, але й у побуті. Окрім цього, починаючи з 16 січня державна мова стала обов’язковою для загальнонаціональних та регіональних друкованих засобів масової інформації, а з 16 липня – для інтернет-видань, інтернет-сайтів та інтернет-магазинів. Також Тарас Кремінь наголосив, що разом з тим набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких Уповноважений має право накладати санкції у вигляді попереджень або штрафів.
Розповів Тарас Кремінь про роботу Секретаріату Уповноваженого в умовах воєнного стану, зазначивши, що починаючи з 24 лютого його команда збирає, фіксує, документує і передає у міжнародні правозахисні організації факти мовного геноциду на тимчасово окупованих територіях; виступає на міжнародних конференціях і розповідає про злочини лінгвоциду щодо українців. «Хочу підкреслити, що українська мова перестала бути лише засобом комунікації. Це питання екзистенційності, питання нашої ідентичності. Це те, як ми позиціонуємо себе у світі, самостверджуємось як нація, як великий народ з великим майбутнім. І велика заслуга в утвердженні української мови належить Збройним силам України», – зазначив пан Кремінь. Також Уповноважений зазначив, що на регіональному рівні необхідно впроваджувати програми з забезпечення утвердження, популяризації та поширення української мови, а також розширювати мережу безкоштовних курсів, підвищувати якість викладання мови та контроль за дотриманням мовного законодавства.
Підводячи підсумки, Тарас Кремінь наголосив: «Думаю, що ті концепти і ті завдання, які стоять перед українською мовою не тільки в Україні, а й далеко за її межами, надихають нас на оптимістичні уявлення, що українська має всі шанси стати мовою міжнародного спілкування. І це буде пов’язано з результатом наших перемог і на полях битв, і на болях тих битв, де українська мова все ще потребує нашої дієвої підтримки».
Ірина Ключковська, директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, зазначила, що значний поступ у розвитку української мови розпочався із вторгненням росії на територію України в 2014 р., а ще більше посилився після 24 лютого 2022 р. із початком нових якісних змін всередині українського суспільства. На думку Ірини Ключковської, станом на сьогодні ситуацію можна оцінити у трьох напрямах: 1) на державній площині це імплементація Закону про мову та нормативно-правових актів, неухильне дотримання яких є потужним стимулом для повнокровного функціонування української мови; це мовна ситуація в Україні, яка прямо і опосередковано вплине на просування української мови за кордоном; 2) функціонування української мови у всіх сферах нашого буття; 3) поширення української мови за кордоном в середовищі діаспори і в середовищі іноземців.
Пані Ключковська зауважила, що на процеси утвердження української мови за кордоном впливають різні фактори: авторитет держави (який зараз як ніколи високий в міжнародній спільноті), наш економічний потенціал та саме функціонування мови в межах держави.
«Найважливіший результат у просуванні мовного питання як всередині країни, так і за її межами – це досягнення певного консенсусу, яке відбулося в українському суспільстві. Різні соціологічні дослідження засвідчують єдність наших співгромадян у твердженні, що українська мова є важливим атрибутом незалежності України, що усі громадяни України повинні володіти державною мовою, усі керівники держави і державні службовці повинні в робочий час спілкуватися державною мовою, а в усіх навчальних закладах більшість предметів мають викладатися державною мовою. Дві третини українців сказали, що вдома розмовляють саме українською мовою і майже три чверті сказали, що рідною вважають українську мову. Також ми всі можемо простежити тенденцію до збільшення кількості мовців українською мовою – з 57% у 2012 році до 76% у 2022 році. Ці цифри ще раз підтверджують консенсус, якого було досягнуто в нашому суспільстві. Але це зовсім не означає, що мовне питання можна знімати з порядку денного. Наше завдання – не допустити руйнування цього консенсусу, а захищати і зміцнювати його. Не забуваймо, що мова є потужним інструментом в арсеналі росії і її гібридній війні проти української незалежності!», – зазначила директорка МІОКу.
Також Ірина Ключковська озвучила низку важливих невирішених мовних питань, над якими потрібно активно працювати всім українцям – як в Україні, так і за кордоном.
За результатами роботи конференції було сформовано Ухвалу, яку буде надіслано у відповідні органи державної влади.
Відео з події можна переглянути на сторінці МІОКу у соцмережі Фейсбук.
