Дорога наша посестро, подруго, натхненнице, пораднице, наставнице, Ірино Дмитрівно, Іринко, Ірино, Ірусю!
Пам’ятаємо Твої слова: «Іду життям, неначе мінним полем…».
Ми ж спостерігали Твою дорогу, рясно встелену трояндами… Часто їх дарували студенти, шанувальники, друзі, зазвичай яскраво-рожеві, жовті та фіолетові (адже ці барви Ти любила найбільше). Та нерідко троянди Твого життя рясніли колючками, подібними до терня. На це колюче терня Ти ступала так само гордо, як і на стежку, встелену лаврами, бо Ти завжди знала, що її величність Правда гірка і дошкульна, але вона перемагає.
Ти була харизматично пасіонарна, сміливо інтелектуальна, високо націоналістична, соборно патріотична, пристрасно мовознавча, духово глибока, еталонно національна, багатогранно потужна, творчо динамічна, тендітно сильна, маєстатична. Вільна, самовіддана, нескорена, безкомпромісна, непоборна.
Людина Ідеї. Людина характеру. Людина праці, яка змінює стереотипи суспільства. Камертон українськости в політиці, науці та культурі. Завжди сповнена творчих ідей, завжди занурена в роботу. Ніколи не байдужа. Завжди натхненна. Свою життєву дорогу до безсмертя Ти пройшли з Україною в серці. Ти на сторожі Батьківщини поставила СЛОВО.
Один із Твоїх кумирів Дмитро Донцов писав: «Мудрість і мужність – ці два крила треба мати, щоб літати». Ти на своїх розлогих, широких крилах піднімалися до небачених висот як науковець, як просвітитель, як політик, як викладач, як колега, як подруга, як донька, як мама, як бабуся.
Ніжна й тендітна, а міцніша від броньованої броні у своїх переконаннях – такою Ти була. Певно, тому, що трималася на двох своїх крилах – мудрости й мужности.
Ти сподівалася, що “...попереду, як після зеніту сонця, життя матиме інший підсвіт: настояний на глибині часу, на певності мети й завдань, на самопізнанні й самовикритті, на дорозі, що обов’язково закінчиться омріяним слідом у душах рідних по духові людей”. Ти дякувала Господові за цю дорогу до наших українських вершин і низин… Та чи думала Ти, що на всі ці плани відведено так мало часу?
Твої культурно-просвітницькі проєкти «Мова – твого життя основа», «Велич особистости», «Ген українців», «Від книги до мети» змінили світогляд тисяч людей! Твій проєкт «Мовно-літературні виклади» став найдовшим в історії курсом з вивчення історії української мови, її природи та неперевершеної Сили.
Усе це, на жаль, БУЛО…
Слово БУЛО не може стати історією, воно має бути непохитною вертикаллю, рухом до змін та мусить перетворитися в слово БУДЕШ. Обов’язково БУДЕШ! Завжди БУДЕШ символом національної ідеї, символом невсипущої праці, символом натхненної боротьби за українську Україну.
Твої ідеї залишаться полум’яними й вічними в устах тисяч українців, які знали не лише Твій запал до боротьби, а й Твою вогняну любов до Мови, пристрасну – до України та ніжно-лагідну – до дітей та внуків. Ти відійшла фізично, а духові виміри нашого спільного перебування нам осягати до своїх останніх митей.
Спи спокійно, дорога посестро.
Ти таки пройшла життям, «неначе мінним полем»…
Знаємо: кров мучеників – насіння християн.
Віримо: Твоя кров, пролита на спекотному львівському асфальті, проросте насінням українства в Україні.
