Екологічна політика сьогодні проникає в різні сфери людської діяльності, і військова – не виняток. Про кліматичну політику у сфері оборони країн НАТО студентам кафедри ЗМД розповів гостьовий лектор – польський дипломат Марек Зьолковський.
Спочатку пан Марек продемонстрував студентам як вступ до теми рекламний ролик електричної бойової машини Textron Systems, що показує, як озеленення доходить навіть до війська, яке традиційно є великим споживачем пального.
У НАТО вже говорять про те, що кліматичні зміни є викликом нашого часу. Адміністрація Байдена-Гарріс ухвалила оборонну стратегію США, де зазначено, що це екзистенціальне питання всього людства. Збереження планети так чи інакше є політичним питанням, воно було прив’язане до «зелених», ліберальних партій. І ніхто в НАТО довгий час не ставив питання, як має реагувати на це оборонний сектор.
– Зелені рухи зазвичай були пов’язані з пацифістичними, по суті, вони були проти оборонного сектору як такого. Лише в останні роки «зелені», наприклад у Німеччині, вже не є пацифістами, і це цікаве явище, – зауважив Марек Зьолковський.
Недавно заговорили про вплив кліматичних змін на обороноздатність, особливо на безпеку військової інфраструктури. Відомо, що США мають широку мережу військових баз у всьому світі. Та ніколи до 2019 року вони серйозно не аналізували цього фактора.
– Доти були випадки, наприклад, не пригадаю де, але сильна повінь з буревієм сталася на летовищі, де були F-16. Десятки винищувачів були затоплені… Це гірше, ніж бомбардування. Тільки тепер цей приклад беруть оборонні стратеги й визнають, що якби це летовище побудували трохи вище, то не було б таких проблем, – пояснив пан Марек.
Сьогодні у США вже вивчають стан клімату в регіонах наявних і майбутніх військових споруд, намагаючись передбачити, як змінюватиметься в тих місцях клімат у наступні десятиліття. А якщо проаналізувати графік рівня викидів від державних установ США, який показав пан Марек, то побачимо, що Міністерство оборони відповідальне за більшу його частку. На графіку ми спостерігаємо сплеск у 2001–2003 роках – у часи воєн в Афганістані та Іраку. Однак якщо поглянути на нього загалом, то рівень викидів спадає. Це пов’язано зі зростанням енергетичної ефективності техніки та споруд.
До оборонної промисловості США залучено близько 15 % американського дорослого населення з виробничого сектору, і такий самий відсоток викидів припадає на неї. Зелений перехід поступово загострює питання потреби перебування американського військового контингенту в Перській затоці.
– Якщо ми будемо з року в рік менше вивозити нафти звідси, який мандат надати американським військовим у цьому регіоні? Ми звикли до парадигми, що існує «геополітика нафти». А тут виходить, що це питання дещо затуманюється. Самі ж арабські країни розуміють, що з кожним роком прибутки з нафти падатимуть, – зазначив пан Зьолковський.
До 2050 року США планують досягти, як ми згадували у попередніх матеріалах, карбонового нейтралітету в обороні – net-zero. Це питання не так техніки, як екологізації військової інфраструктури та її будівництва.
Армія не обов’язково захищає державу від іноземного вторгнення, тобто від перетину кордону ворожими силами. Мандат війська такий широкий і важко розтлумачуваний, що, скажімо, французька армія сьогодні залучена до захисту лісів від нелегального гірництва у Французькій Гвіані – заморській території країни у Південній Америці. Військо захищає не лише землю країни, а і її національні інтереси. Саме тому польські чи українські сили брали участь у війні в Афганістані й Іраку.
Лектор переконує, що кліматична дискусія поширюється навіть на сферу, яка завжди була осторонь цього питання або навіть класифікована як ворожа в колах екоактивістів.
Серед іншого Марек Зьолковський поділився певною інформацією про свою участь у церемонії відзначення 25-річчя вступу Польщі до НАТО. На ній були озвучені польські пріоритети в Альянсі на найближчі роки, а саме:
- мобілізація Альянсу задля перемоги України;
- зміцнення політики стримування росії;
- зростання витрат на оборону;
- продовження політики «відкритих дверей».
Політика пацифізму та роззброєння в Європі, навіть у дуже миролюбній нині Німеччині, за словами Марека Зьолковського, на спаді. Дедалі більше країн погоджується виділяти на свою оборону понад 2 % ВВП, що є рекомендацією членам НАТО. На тлі посилення міжнародної напруженості бачимо чимало масштабних оборонних замовлень, зокрема у Польщі, яка широко співпрацює в цьому питанні з Південною Кореєю, а заяви окремих західних політиків стають дедалі жорсткішими.
