Цьогорічна епідемія Covid-19 та введення карантинних обмежень суттєво вплинули на освітній процес у всіх навчальних закладах країни. До таких змін не були готові ні викладачі, ні студенти. Безумовно, карантин не скасовує провадження літньої сесії. Обов’язковий семестровий період підбиття підсумків навчання відбувся в дистанційному режимі. Про це і не тільки ми поспілкувалися зі заступником директора з науково-педагогічної роботи, кандидатом фізико-математичних наук, доцентом Інституту підприємництва та перспективних технологій Юрієм Слюсарчуком.
– Якими були Ваші очікування від провадження дистанційної сесії?
– Найголовніше завдання науково-педагогічного колективу було налагодити послідовне дистанційне навчання студентів, зробити цей процес ефективним, мотиваційним та зрозумілим. Сесія підтвердила дисциплінованість як викладачів, так і студентів.
– Як саме відбувалася дистанційна сесія?
– Цьогоріч весняна заліково-екзаменаційна сесія була особлива, однак відбувалася відповідно до графіка навчального процесу та розкладу. За час карантину викладачі розробили і розмістили у ВНС усі оновлені матеріали для діагностики знань студентів. Щоб скласти заліки студенти мали виконати обов’язкові індивідуальні роботи (ОІР): пройти тести, написати письмові практичні, лабораторні та розрахункові. Обов’язковою умовою зарахування перелічених видів робіт, було їх підкріплення у ВНС. Викладачі дистанційно оцінювали зміст та правильність виконання робіт, підтримували постійний зв’язок із студентами, щодо зауважень та поправок допущених помилок. Внаслідок цього більшість студентів успішно склали заліки. До іспитів студентів допускали за умови виконання всіх видів ОІР у Віртуальному навчальному середовищі. Екзамени починалися з авторизації та реєстрації студентів, а складалися з письмової та усної компоненти. Студенти виконували тестову частину та підкріпляли свої письмові відповіді (теоретичні завдання 2-го рівня складності, розв’язання задачі 3-го рівня складності). Тривалість іспиту – півтори години, тому не всі студенти встигли виконати завдання. Усна компонента екзамену починалася за 2–3 години після письмової компоненти.
– За допомогою яких програм студенти складали іспити?
– За допомогою дистанційних платформ для відеоконференцій: ZOOM, Microsoft Teams, Google Meet. Відповідно до розкладу викладачі напередодні екзамену консультували на тих самих дистанційних платформах.
– Як студенти захищали дипломні роботи та складали кваліфікаційні іспити?
– Кваліфікаційні іспити відбувалися дистанційно. Також у два етапи: усна та письмова компоненти. Під час усної компоненти перевіряли доповіді студентів. Голова та члени екзаменаційної комісії у режимі конференції на дистанційній платформі Microsoft Teams провадили діалог зі студентами, ставили їм запитання.
– Яке ставлення викладачів до дистанційної сесії?
– Дистанційна сесія для викладачів ускладнила зміст і темп їх роботи, але вони сумлінно поставилися до виконання відповідних наказів ректора, рекомендацій, щодо дистанційного навчання. Попри те, що дистанційний режим – це інноваційна форма навчання майбутнього, викладачі зіткнулися з багатьма проблемами. Окрім цього, така форма навчання вимагає наявності пакета візуалізації матеріалів та сучасних технічних пристроїв.
– Як дистанційна сесія вплинула на успішність студентів?
– Студенти позитивно поставились до дистанційної сесії, вчасно виходили на зв’язок із викладачем та виконували завдання. Щоправда, такий вид сесії продемонстрував рівень мотивації всіх учасників навчального процесу. Відповідно в категорії мало мотивованих студентів – успішність знизилася. Загалом, у більшості студентів рейтинги не змінилися.
– Які переваги та недоліки дистанційної сесії?
– До переваг можна віднести безпеку студентів та викладачів у період пандемії, підвищення рівня самоконтролю та самоорганізації всіх учасників дистанційного навчання, можливість визначити свій графік навчання, швидкість подання нового матеріалу. Недоліки: викладач не може бути впевнений, що студент, відповідаючи на письмові завдання, не використовує допомогу сторонніх осіб та самостійно виконує завдання, фахове використання онлайнплатформ, відсутність ефективних інструментів дистанційного контролю, періодичні проблеми з мережею інтернету.