– Чи можна виховати лідера? Якщо закладено здібності, можна, навіть треба. Але не кожному це потрібно за своїм життєвим призначенням, – вважає Надія Любомудрова, завідувачка Відділу навчання та розвитку персоналу.
– Чи кожна людина за природою – лідер?
– Ми всі народжуємося в певній мірі талановитими, але кожен по різному розкриває свій талант. Той, хто претендує на лідерство, має внутрішню мотивацію вести, бо розуміє куди потрібно тримати курс. Традиційним вважався розподіл студентів за гуманітарним чи математичним напрямами. Але гадаю, це більше залежить від викладача. Якщо сам наставник тяжіє до сучасних методів викладання та має лідерські здібності, він зуміє закохати в свій предмет будь-кого. І навіть гуманітарії полюблять математику.
– Що нового ви, як організатори, хочете навчити старше та молодше покоління?
– Сьогодні університети, а зокрема Львівська політехніка, вибудовують освітньо-наукову діяльність у парадигмі освітнього лідерства. Для університету загалом це означає посідати певні рейтингові позиції на світовому, національному рівнях. Як відомо, Політехніка вже декілька років входить то в трійку, то в п’ятірку лідерів українських ЗВО за різними критеріями оцінювання. Тобто маємо загальноуніверситетський рівень лідерства, і для того, щоб його забезпечувати, лідерами мають бути й учасники самого процесу: ті, хто забезпечує освітньо-наукову діяльність, та ті, хто керує цими процесами. Сьогодні лідером мусить бути й викладач. Тому що викладачі, на яких орієнтуються студенти, представляють університет. Уміння донести до студента інформацію, зацікавити його своїм предметом – це також лідерські компетенції. Проте лідерство будується в парадигмі служіння. Тому, якщо говорити про керівників, вони також мають бути лідерами. Бути просто університетським керівником і виконувати звиклі управлінські функції, це вже сьогодні не зовсім актуально. На часі лідерство в тому, щоб показувати приклад, формувати спільні університетські цінності на які орієнтуються НПП і студенти.
– Розкажіть докладніше про школу. Які завдання вона виконуватиме?
– Першим кроком мало би стати формування та підготовка кадрового резерву. Простіше кажучи, кадровий резерв – це ті працівники, які потенційно спроможні до управлінської діяльності й після відповідної професійної підготовки можуть обіймати керівні посади. Нашим завданням буде провадити навчання для кадрового резерву: організувати їх, сформувати навички, що знадобляться для виконання управлінських функцій, та спробувати себе в ролі лідера.
– Які методи мотивації передбачено для виховання лідерів?
– Мотивація – це внутрішній стан, який спонукає діяти та досягати своєї мети. Якщо цього внутрішнього стану немає, та ціль не поставлена особисто людиною, то нав’язати її штучно неможливо. Коли людина певним чином вмотивована, потрібен імпульс, щоб перейти до конкретних дій. Наше завдання – допомогти знайти цей імпульс і реалізувати лідерський потенціал.
– Надіє Петрівно, над створенням цієї школи ви думали ще рік тому. Як здійснюється ця ідея?
– Кожна школа (і наукова зокрема) має свої традиції, які формуються впродовж років. У нашому університеті в науково-навчальних інститутах упереваж є свої наукові школи. Вони формувалися впродовж багаторічних досліджень та практичного досвіду. Так само й школа лідерства не може створитись на рівному місці. Ми це лідерство формуємо через реалізування тих можливостей, які диктують сучасні виклики. У цей непростий час ми не перечікуємо, а перебудовуємо передовсім філософію мислення.
– Який формат школи лідерства? Як відбуватиметься поділ за віковою категорію?
– Найбільш ефективне навчання у школі лідерства – це формат тренінгу, протягом якого формуються та відшліфовуються конкретні навички. Менше теорії, більше практики. Зазвичай, кількість учасників тренінгу дозволяє провадити його в очній формі. Для того, щоб прожити практичний досвід, бажано зафіксувати його ще й на емоційному рівні. І це вже – групова робота, яку розпочнемо після карантину. Ми плануємо робити невеликі групи без жодної вікової диференціації. Адже лідером можна бути незалежно від віку.
– Яким ви бачите лідера після проходження школи?
– Трактування школи лідерства підходить більше до поняття підвищення кваліфікації та реалізування потенціалу наших працівників. Це можуть бути високопотенційні працівники, які добре знають свій предмет, але не є організаторами. Тому що управлінські функції є зовсім інші, ніж викладацькі. Професійну кваліфікацію можна вдосконалювати постійно, бо ж весь час змінюється світ навколо нас. Тож дотримуємося парадигми «навчання протягом життя». Професіонал у своїй галузі може набувати управлінських навичок, формувати та надихати команди, залучати під певні проєкти спеціалістів. І таким чином розвивати науковий потенціал, наукове лідерство. А далі вже кожен лідер обирає для себе, що йому до душі: управлінська кар’єра, бути освітнім лідером для студентів чи розвивати свою наукову школу.
