Група зв’язків з випускниками у вже звичних зустрічах «Alumni.Live» нещодавно мала змогу поспілкуватись із однією з найдосвідченіших гравчинь в українському гандболі.
Леся Смолінг ‒ найкраща представниця української Суперліги сезону 2016/2017, неодноразова чемпіонка України та півфіналістка європейського Кубка у складі львівської «Галичанки», наразі грає за польську команду «Стоїслав Кошалін». Варто згадати, що Леся – одна з перших маґістрів кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» (зараз – спеціальність «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»). До Вашої уваги частина інтерв’ю з Лесею Смолінг.
– Розкажіть детальніше про Ваше навчання у Львівській політехніці.
– Пригадую своє навчання і розумію, що мені ніколи не вистачало часу (сміється). Професійний спорт та освіту тоді було важко поєднувати. Хоча саме таке поєднання допомогло мені сформувати тему маґістерської кваліфікаційної роботи, яка неабияк зацікавила комісію: «Інформаційне забезпечення діяльності спортивної команди гандбольного клубу «Галичанка» в мережі Інтернет». Сьогодні часто шкодую, що у студентські роки не знаходила більше часу для навчання. Тому я дуже вдячна своїм викладачам, які з розумінням ставились до мене, дозволяли відпрацьовувати заняття.
– До речі, чому, маючи досвід навчання в спортивних закладах, Ви обрали Львівську політехніку?
– Загалом, я вважаю, що кар’єра спортсмена є короткотривалою, тому потрібно розуміти, що ти будеш робити після. Позаяк я не бачила себе тренером, не хотіла продовжувати навчання в спортивних закладах освіти. Тому вступила у Львівську політехніку. Ба більше, в контексті ставлення до спортсменів, наш університет по-справжньому цінує їх.
– А коли відбулося зацікавлення гандболом?
– Ще у шкільні роки я починала зі спортивної гімнастики, але згодом секцію закрили. Також захоплювалася волейболом і баскетболом. Проте мала сильне бажання спробувати грати саме у гандбол. Тож тато привів мене до Городенківської дитячо-юнацької спортивної школи (до речі, він теж колись був гандболістом). Тож з другого класу гандбол є невід’ємною складовою мого життя.
– Чи були у Вас серйозні травми, які спонукали на думки про зупинку гандбольної діяльності?
– Приблизно у віці десяти років я послизнулась на траві, тому що була сильна роса, – і отримала перелом стегнової кістки. Ця травма затягнулася на 5 тижнів. Тоді всі запевняли, що я вже не зможу професійно займатися спортом. Я натомість, навіть не хотіла вірити в такий сценарій, тож бажання грати у гандбол таки перемогло. До речі, саме завдяки заняттям з гандболу я швидше виправила дефект ходи, який мала після перелому. Особливо дякую за підтримку в той час батькам і тодішньому тренеру.
– Про що мрієте в спортивній кар’єрі?
– Кожен спортсмен мріє про найвищі досягнення. Моя ж мрія – побувати на Олімпіаді. Хочу відчути дух цих змагань. Ще у 2015 році надихнулась Всесвітньою студентською Універсіадою. До сьогоднішнього дня пам’ятаю емоції. Хочеться відчути їх ще раз, але вже на вищому рівні.
– Що можете порадити нашим студентам?
– Обов’язково вчіть мови. З власного досвіду скажу, що дуже важливо, адже будь-де закордоном Ви почуватиметесь краще. Плюс – це неабияк допоможе Вам у майбутньому. Якщо ж ви паралельно займаєтесь спортом, як і я колись, то навчіться планувати свій час. Також визначте для себе пріоритети: вам потрібно добре розуміти, що робити далі. Тому здобути вищу освіту за фахом іншим, аніж спорт, є вашою вкрай важливою місією.
«Студентам раджу більше і наполегливіше вчитись. Можливо, не все вам знадобиться, але ви точно себе впевненіше відчуватимете із цим багажем знань», – Леся Смолінг, випускниця Львівської політехніки.
Якщо вас зацікавила історія спортивної кар’єри та хочете дізнатися експертну думку про стан розвитку українського гандболу, переходьте у наш інстаґрам для перегляду прямого етеру.
