Ось уже три роки нас зачаровує своїм співом студентський квінтет Misericordia. Політехнікам він добре відомий насамперед тим, що впродовж цих років спільно зі студентськими капеланами відвідує наш університет з Йорданським благословенням. У складі колективу п’ятеро учасників, серед яких випускник Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки Роман Медвідь.
Говоримо з Романом та ще однією учасницею квінтету Ярославною про діяльність колективу, різдвяні поїздки на Схід, улюблену музику й найближчі творчі плани.
Зауважимо, що Misericordia створено наприкінці 2019 року спершу як квартет студентів, згодом він збільшився і тепер складається з п’яти учасників. Колектив починав свою діяльність у дуже непростий час – в розпал пандемії коронавірусної хвороби, але студенти так хотіли співати, що навіть у таких умовах знаходили для цього можливості.
«Наша історія як співочого колективу розпочалася з того, що студентські капелани дістали можливість молитися у храмі Пресвятої Трійці, який унікальний тим, що є першим студентським храмом не тільки у Львові, а й загалом в Україні. До того ж він розташований на території Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій, а також поблизу торговельно-економічного й медичного університетів, тож усе це творить навколо нього особливу атмосферу. Ми починали співати в розпал пандемії коронавірусу – це стало неабияким викликом. Притім тоді всі ми були студентами, але завжди знаходили час і на репетиції, і на виступи, бо для нас це завжди було дуже важливо. Сьогодні дехто вже завершив навчання, та характеристику «студентський» з опису квінтету ми не забираємо, адже в душі всі ми досі студенти», – каже Роман Медвідь.
Ярославна додає, що стала учасницею колективу досить несподівано. Разом зі сестрою, яка сьогодні також виступає у квінтеті, вони прийшли до студентського храму, де почули, як співає Роман. Там до них підійшов студентський капелан і запропонував Ярославні приєднатися до Романа і співати разом з ним.
«Я вчилася на другому курсі університету, і моя сестра Марія запросила мене прийти до цього храму на літургію. Щиро кажучи, я не дуже хотіла йти, бо до того відвідувала лише один храм – Гарнізонний, але все ж сестра вмовила. Там я й почула, як співає Роман. Пригадую, що стояла позаду нього і навіть трохи підспівувала (усміхається), а вже після завершення літургії до нас підійшов отець Роман Довгань і запропонував мені приходити на наступні літургії, щоб співати разом з Романом. Я відразу погодилася. Згодом на навчання приїхала Ірина Лісньовська і також приєдналася до нас. Оскільки моя сестра Марічка теж добре співає, отець Ігор Хомічак (студентський капелан ЛНМУ імені Данила Галицького) запропонував їй долучитися до нас, бо сама вона, навіть попри наше запрошення, дуже соромилася, а свого капелана не могла не послухатися (усміхається). Тому так склалося, що ми почали співати вчотирьох. А ще за рік до нас приєдналася п’ята учасниця – Сніжанка Гриценяк, і з квартету ми стали квінтетом. У такому складі виступаємо дотепер», – зауважує Ярославна Слаба.
Назву Misericordia придумали не відразу. Ярославна пояснює, що це слово латинського походження й означає «милосердя». Саме милосердя квінтет ставить собі за головну мету, адже у відомій Нагірній проповіді Ісус казав: «Блаженні милосердні, бо вони Бога побачать». Тож учасники колективу прагнуть, щоб їхній спів допомагав людям краще пізнавати Бога, мотивував робити добрі вчинки, виявляти турботу і милосердя до інших.
«Ми вже співали якийсь час, усім це дуже подобалося, тому вирішили, що настав час обрати назву для нашого колективу. Зібралися після літургії і стали обдумувати різні варіанти. В той час у храмі була ще одна жінка, і ми запитати її поради, поцікавились, яка назва, на її думку, найбільше підходить нашому колективу. Вона недовго думала і сказала – «Намистинки»! Тож певний час це була наша неофіційна назва (усміхається). Але потім мені дуже сподобалося слово Misericordia, яке в перекладі означає «милосердя». Я запропонувала його іншим учасникам, і всі вони погодилися. Відтоді ми так і називаємось», – ділиться Ярославна Слаба.
Головними завданнями своєї діяльності учасники колективу називають популяризування української народної музики, знайомство слухачів з автентичними творами, про які багато хто навіть не чув. Крім того, квінтет супроводжує майже всі богослужіння у храмі Пресвятої Трійці. Почути його також можна у студентському храмі блаженного священномученика Олексія Зарицького, що на території студмістечка Політехніки, або підписавшись на їхню інстаграм-сторінку чи ютуб-канал.
«Оскільки ми зорганізувались у студентському храмі, нашим головним завданням є супроводжувати своїм співом богослужіння. Звісно, крім церковного співу маємо багато інших зацікавлень. Наприклад, дуже любимо українську музику. Тому, коли зустрічаємося всі разом, часто не можемо зупинитися і перестати співати, так це нас захоплює. Нещодавно ми колядували для Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні, який відбувався у Брюховичах, – це велика честь для нашого колективу. Ми прагнемо донести людям красу українських пісень, відчуваємо, що це справді важливо, особливо сьогодні. Поза тим, звісно, цікавимося сучасними музичними тенденціями, створюємо обробки популярних серед молоді пісень. Їх кожен охочий може послухати на нашому ютуб-каналі або інстаграм-сторінці», – зауважує Роман.
«Я співаю для того, щоб допомогти людям відкрити для себе Бога, бо колись і я була досить далека від Церкви. Одного разу я почула, як співає P&P Quintet, і їхній спів так мене розчулив, надихнув, що мені захотілося пізнати, ким є Бог, хто Він для мене. Тому маю велике бажання співати й надихати інших людей, так само як колись інші люди надихнули мене», – каже Ярославна.
Також розпитуємо учасників квінтету про Йорданські відвідини Політехніки, які вже стали доброю традицією. Роман ділиться, що повертатися до рідного університету, бачити знайомих викладачів завжди дуже приємно. А «візитною карткою» Misericordia є всесвітньо відомий «Щедрик», який вони щороку виконують у своїй обробці.
«Уже третій рік ми ходимо з колядою до наших університетів і так заохочуємо людей колядувати спільно. Завдяки відвазі наших воїнів цей рік не виняток. Оскільки я випускник Львівської політехніки, то, повертаючись сюди, відчуваю особливі емоції. Пригадую, ще під час навчання я брав участь у багатьох наукових конференціях, а згодом відбувалися церемонії нагородження, які очолював ректор Юрій Ярославович. Сьогодні, коли наш колектив приходить з колядою до нього і до представників ректорату, відразу згадую про все це, і мене переповнюють дуже трепетні почуття. З університетом пов’язано багато приємних спогадів, і я завжди говорю про нього з ностальгією і теплом у серці», – розповідає Роман.
«Це вже третій рік, коли наш колектив ходить з Йорданськими відвідинами. Цього року в репертуарі дуже автентичні колядки. Зазвичай ми чуємо їх в акапельному виконанні, але тепер вирішили додати новий інструмент – колісну ліру, на якій гратиме Богдан Андріїшин, і поєднати її звучання з нашими колядками. Що з цього вийде, всі охочі зможуть почути 12 лютого, о 12-й годині, у студентському храмі блаженного священномученика Олексія Зарицького. Тож ми всіх радо запрошуємо!» – додає дівчина.
На завершення Роман і Ярославна розповідають про ще один дуже особливий виступ. Нещодавно колектив разом з іншими учасниками Центру студентського капеланства на чолі з отцем Мар’яном Мисяковським повернулися зі Сходу, де вітали українських захисників із Різдвяними святами. Емоції досі переповнюють, тому говорять про цю поїздку трепетно і проникливо.
«Ми їздили на Схід, щоб поколядувати, поділитися різдвяною радістю з нашими захисниками і цивільними людьми. Цьогоріч коляда відчувалася по-іншому. Ми розуміли, що багато військових не зможуть бути на свята разом зі своїми сім’ями, друзями чи рідними. Тому дуже хотіли привести їм це Різдво, подарувати радість, тепло, надію на мир. Після наших виступів було багато сліз і обіймів, тож, думаю, завдання нам вдалося… Я мрію приїжджати до цих міст знову і знову, але ділитися іншими, мирними емоціями. Вірю, що колись настане час, і Misericordia приїде на Схід з концертом, гучними піснями, гаївками, а навколо вже не буде війни, а тільки мир і світла радість», – завершує нашу розмову Ярославна.
П’ятеро молодих людей, які дуже люблять співати, а разом із тим не перестають вірити, творити добро і бути милосердними. Навіть не сумніваємося, що їхня мрія – заспівати пісень у мирних українських містах – здійсниться. А доти вони неодмінно й далі популяризуватимуть українське, зростатимуть духовно і вже тепер творитимуть нову Україну, в якій всі ми мріємо жити.
