Ще десять днів тому важко було спрогнозувати, що ситуація на полі бою в рамках російсько-української війни перевернеться з ніг на голову. Тривалий наступ росії, яка вже довгий час володіє військовою ініціативою, на сході та півдні України; поступове захоплення ворогом, хоч і ціною величезних жертв, української території; зміна риторики міжнародної спільноти про те, що Україні навряд чи вдасться виграти війну, — все це формувало ауру зневіри та безвиході. І тут доволі несподівано 6 серпня 2024 року українська армія розпочала наступ на Курську область росії, за тиждень захопила доволі великі території й далі зберігає ініціативу, поступово захоплюючи території рф і змушуючи російські війська відступати.
У цьому контексті виникає низка закономірних питань: які цілі ставить собі керівництво України? Яких результатів ми можемо реально очікувати? Які загрози та які потенційні переваги Курського наступу ЗСУ? Звісно, поки що ми можемо вести мову лише про проміжні підсумки, адже наступ української армії триває, і його результати будуть відомі в майбутньому.
Отже, серед потенційних переваг Курського наступу ЗСУ можна виокремити такі:
1. Удар по іміджу росії. Це перший після Другої світової війни випадок, коли іноземні регулярні війська вторглися на територію росії. Це руйнує міф про могутність росії, непорушність її кордонів і здатність російської влади протистояти таким руйнівним впливам. Очевидно, що потенційні союзники росії тепер будуть меншою мірою схильні відкрито підтримувати росію.
2. Дестабілізація внутрішньополітичної ситуації в росії. Йдеться і про дезінтеграцію політичної еліти, яка почне шукати цапів-відбувайлів, на яких можна буде списати провал у Курській області. І про зростання протестних настроїв у російському суспільстві. Адже в головах тих росіян, які зараз змогли побувати у шкурі українців і відчути на собі руйнівний вплив війни, майже гарантовано з’являтиметься питання про доцільність війни з Україною та раціональність дій російської влади.
3. Відтягування російських резервів з інших напрямків. Уже нині є дані про те, що російська влада була змушена для стабілізації ситуації в Курській області зняти резерви, які мали бути використані на сході України, і відправити їх на територію росії. Це, відповідно, зменшуватиме тиск на нашу армію на території України. Хоча заради справедливості варто зазначити, що росія все одно поки що зберігає ініціативу на території України.
4. Поповнення обмінного фонду. Українські військові під час наступу в Курській області змогли взяти у полон багато російських солдатів (насамперед «необстріляних» строковиків, які не змогли встояти проти досвідченої української армії). Навіть більше, є вже інформація, що частина полонених погодилася вступити до лав Легіону свободи та Російського добровольчого корпусу (значною мірою через образу на російську владу, яка кинула їх напризволяще) і воювати проти російського режиму.
5. Зміцнення позицій України на майбутніх переговорах. Йдеться не лише про можливий обмін російських територій на українські. Вже нині Україна контролює газорозподільну станцію в Суджі, через яку йде головний експорт російського газу до Європи. А гіпотетичне захоплення Курської АЕС, яке за певного збігу обставин може стати цілком реальним, ще більше зміцнить переговорні позиції України.
6. Мобілізація міжнародної підтримки України. Події в Курській області стали тим стимулом, який змушує наших міжнародних партнерів інтенсивніше допомагати Україні. Вже лунають численні голоси з боку наших міжнародних партнерів, що слід збільшувати підтримку України. Світ побачив шанс зупинити російську агресію і не може не спробувати цим скористатися. Зрештою, всі хочуть бути на боці переможця.
7. Зростання морально-бойового духу української армії та українського суспільства. Після тривалого часу, коли наш контрнаступ не виправдав сподівань і російська армія наступала, зміна песимізму на обережний оптимізм дуже важлива. А значення високого морально-бойового духу армії як важливого чинника перемоги взагалі важко переоцінити.
Водночас слід вести мову і про низку загроз чи недоліків, до яких призвели чи можуть призвести у майбутньому події в Курській області. До них можна зарахувати такі основні загрози:
1. Послаблення інших ділянок фронту. В цьому контексті виникає закономірне питання: чому використаних у Курському наступі українських військових підрозділів не застосували для стабілізації вкрай важкої ситуації на східному фронті, особливо на Покровському напрямку?
2. Збільшення можливостей російської пропагандистської машини. Росія тепер усіма наявними каналами та засобами намагатиметься створити образ України як агресора. Навіть більше, у такий спосіб російська влада виправдовуватиме свою агресію проти України, подаючи її як превентивний захід для того, щоб забезпечити власну безпеку від загрози з боку України.
3. Обмеженість ресурсів, задіяних у Курському наступі, створює загрозу контрнаступу російських військ, що може за певного розвитку ситуації призвести до військової поразки на території Курської області. Тому ЗСУ на Курщині слід діяти, з одного боку, сміливо, а з другого боку — обережно, щоб не пропустити контрвипаду противника.
4. Очевидно, що частина наших міжнародних партнерів незадоволена такими сміливими діями України. Тому нам потрібно активно працювати в дипломатичній площині, щоб переконати всіх без винятку міжнародних партнерів у необхідності та корисності таких дій.
5. Зростання загрози використання росією ядерної зброї проти України. Як відомо, поранений звір стає особливо небезпечним. Тому, якщо росія програватиме війну та втрачатиме ще більше своїх територій, зростатиме й бажання російської влади завдати ядерного удару по Україні. У цьому контексті ключовою має стати роль наших міжнародних партнерів (особливо США), які мають дуже добре пояснити російському агресору всі негативні наслідки в разі застосування ядерної зброї.
Підсумовуючи, варто зазначити, що події в Курській області не лише стали приємною несподіванкою, а й привели до доволі неочікуваних та багатонадійних для України результатів. Водночас підбивати кінцеві підсумки курських подій ще зарано. Українському ж суспільству разом із нашими міжнародними партнерами слід чітко розуміти, що до перемоги ще дуже далеко, і для її забезпечення потрібна консолідована та важка праця. А успіх ЗСУ в Курській області лише збільшує шанси, однак поки що не гарантує нам повної перемоги.
Микола БУЧИН