Sound History museum почали створювати на початку 2019 року, а нині це платформа, де збирають та ремонтують аудіотехніку. Музей активно готується до відкриття, і скоро львів’яни та гості міста зможуть відвідати новий простір.
Удома в цього хлопця завжди грала музика. Магнітофони, програвачі, радіоли, платівки, касети, а потім уже диски. Студент шостого курсу Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Сергій Мельников розповідає, що це не могло не вплинути на його майбутнє.
– Коли щось ламалося, то я намагався ремонтувати і з’ясовувати, чому так. Тоді вже вдома був інтернет і можна було зайти на якийсь форум і почитати, що та як. Отож поступово певний досвід і знання назбиралися, і це переросло в серйозне захоплення, – розповідає Сергій.
Тому згодом він почав музикувати, паралельно ремонтував стару аудіотехніку. Спочатку хлопець приносив всю апаратуру додому.
– Потім мама починала мене сварити, що я несу непотріб додому. Згодом я це все переніс до гаража. Минуло десь із сім років, і я зрозумів, що цю ідею з музеєм потрібно втілювати в життя. Знайшов однодумців, зокрема Юрія Качарука, і ми вирішили, що треба зробити інтерактивний простір, де можна було б послухати музику з носіїв, які були колись, – згадує Сергій Мельников.
У Львові такого наразі ще немає. Є музей аудіотехніки в Одесі, але це, зазначає Сергій, радше приватна колекція. Є щось подібне у Вінниці, але там –загальний ретро-музей «Автомотовелофоторадіо», і там є експозиція з аудіотехнікою. Себто, крім приватних колекцій, нічого майже немає.
Спочатку в команди Sound History museum була невелика власна колекція. Коли вони придумали дизайн, назву та концепцію проєкту, створили сторінки в соцмережах, то знайомі почали щось приносити.
– Спочатку ми самі шукали, а нині вже знаходять нас. Працюємо спільно з платформою «Kоло», яку заснував студент Інституту комп’ютерної техніки, автоматики та метрології Василь Ракочий. У нас вийшов непоганий тандем, оскільки вони теж мають справу з електронікою. Всю апаратуру, яка потрапляє до нас, розсортовуємо. Дивимося, що йде до нас, а що до Василя. Максимально ремонтуємо, – говорить Сергій.
Точну кількість експонатів, які є зараз, назвати важко. Поки що команда формує каталог на 70–80 експонатів.
– Деякі експонати в робочому стані, а є такі, що гарно збереглися, але працездатність втратили, або навпаки. Ось ця радіола 1957 року, – Сергій показує рукою на полицю, де стоїть розібрана радіотехніка, – вона працює, але зовнішній стан такий собі. Тому хлопці повністю її розібрали і працюватимуть над дерев’яним корпусом. Зашліфують, пошпаклюють і пофарбують, щоб він був, мов новенький, – пояснює хлопець.
Цінним експонатом є програвач вінілу «Електроніка б1-01» 1978 року випуску. Таких залишилося мало. По-перше, він дуже дорого коштує. Це апарат преміум-класу. Він дуже масивний, важкий – 15 кг. Тут виготовлено все з металу та дерева. По-друге, через те, що він був дорогий, його важко було купити. У музеї він у доброму стані, повністю відремонтований. Програвач потрапив до Сергія випадково:
– Ми були в мого колишнього керівника в гостях. У нього в підвалі багато цікавих старих речей. І серед них я побачив цей апарат. Він був брудний, нікому не потрібний. Мені сказали: можеш його забирати.
Ось радіоприймач «Балтика» 1954 року. Його виготовили на Ризькому заводі. Він у дуже гарному стані. Його принесла літня жінка зі Львова. Вона по радіо почула про наш музей і передала нам цю річ.
– Все це повністю працює. Єдине, що в цих діапазонах важко щось зловити, адже тоді ще не було ФМ-станцій. Тут є довгі, короткі і середні хвилі, – продовжує Сергій Мельников.
А ось і грамофон «Молот» 1948 року. Майже в ідеальному стані. Тут навіть є його рідна коробочка з новенькими голками. Колись система була зовсім інша, і голки були знімні у вигляді цвяшків. Хлопець розповідає, що раніше платівки були не вінілові. Їх робили з такого матеріалу, який називається шелак.
Sound History museum ще не мав офіційного відкриття, але планує відчинити двері для відвідувачів уже невдовзі.
Приміщення для музею надала StartUp-школа. Тому нині у них більше простору, є місце для майстерні, виставкове приміщення.
– Спонсорів наразі не маємо, але ми завжди відкриті, якщо хтось хоче чимось допомогти. Гроші не збираємо, а кажемо, що нам потрібно: запчастини, інструменти, фарба, меблі, зокрема стелажі. Шукаємо дерев’яні піддони, щоб зробити лавочки, – ділиться Сергій.
Нині в команді музею вже є до 10 людей. Вони працюють, ремонтують техніку. Це студенти з Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки. Сергій зазначає, що вони не лише роблять добру справу й створюють музей, а й набираються досвіду та практичних знань. В університеті ж черпають теоретичні знання.
У планах команди є ідея назвати простір, де працюватиме SoundHistorymuseum та платформа «Коло», Технарнією. Чому саме така назва, хлопець просить тримати в секреті.
За словами Сергія Мельникова, це має бути арт-простір, де відбуватимуться тематичні вечірки, показуватимуть кіно.
