Рόботи, що можуть полегшити життя: команда студентів програми «Інтернет речей» розробляє роборуку

Ольга Мацьків, тижневик «Аудиторія»
Мішель Вигриновський та його команда «Reload»

Нові ініціативи часто стають масштабними проєктами, що приносять користь суспільству. Мішель Вигриновський та його команда «Reload» сподіваються, що їхня роборука теж стане такою.

Мішель Вигриновський є студентом другого курсу програми Інтернет речей, що створена для підготовки ІТ-спеціалістів.

На перших двох курсах ми ділимося на команди й працюємо над власними проєктами. Їх підтримують ІТ-компанії, зокрема надають менторів кожній групі, – каже хлопець.

Мішель є тімлідером команди з чотирьох людей. Розробкою роборуки займаються також Назар Гладиш, Данило Пронюк, Нестор Малиновський. П’ятим членом команди був Володимир Клим’юк, студент третього курсу, але він був змушений припинити роботу через особисті обставини:

Це цікаво, адже об’єднуватися за певною справою можуть не тільки люди з однієї групи чи курсу, а й старші, молодші. У цьому немає обмежень.

Робота над власними проєктами студентів приваблює, адже це новий досвід, можливість навчитися працювати з різними механізмами. Хлопець каже, що ідея їхнього проєкту виникла на початку першого курсу:

У нас на кафедрі близько 20 років стояв робот-маніпулятор «Nokia Puma». Він мав величезну систему. Виникла ідея його оживити та придумати, як можна його використовувати. Потенціал був чималий. Система робота давно не підтримувалася, тому його треба було реанімувати. А тоді ми вирішили, що можемо створити щось своє, компактніше й зручніше у використанні.

На початку другого семестру першого курсу команда взялася за розробку роборуки. Це триває вже рік. Студентам допомагає ментор Василь Рибак, керівник компанії «Betalab»:

Спочатку ми зробили плату розміром приблизно метр на метр за допомогою платформи Arduino. До неї також належить мікроконтролер, для якого пишуться програми. Для кожного коліна роборуки є своя плата Arduino та драйвер. Вони забезпечують передачу інформації та подачу енергії роботові.

Мішель пояснює, що для кожного з шести моторів роборуки є свій енкодер. Він визначає позицію та місце положення у просторі:

Робот має не просто рухатися та виконувати певні дії. Він має визначати, де перебуває у цей момент, мати свої стоп-точки. Тому енкодер у розробці дуже важливий.

На першій презентацій проєкту команда продемонструвала, як робот наливає рідину у склянку. На другій роборука вже малювала на дошці геометричні фігури. Керувати пристроєм зараз можна за допомогою клавіатури. Різними клавішами можна активувати окремі осі робота. Мішель зазначає, що є ідея змінити керування. Можливо, роботу даватимуть певні координати, а він сам виконуватиме дії. Однак наразі складно знайти програму, що для цього підходить.

Студент каже, деталі робота недешеві. Одного разу у них зламався енкодер. Хлопці власноруч виготовили деталь, аби не купувати нової.

Кафедра виділила нам певну суму, яку ми можемо використовувати на різні потреби проєкту. Тому наразі ми маємо з чим працювати. Ці кошти виділили лише для нашої команди, адже наш робот представляв кафедру та має велике значення.

За словами Мішеля, про схожі ініціативи на базах інших університетів говорити складно. Однак такими розробками успішно займаються ІТ-компанії, наприклад, GlobalLogic.

Варто зазначити, що, окрім роботи з проєктом, навчання у студентів теж чимало. Матеріал складний і так само потребує зусиль. Тому роборуці хлопці присвячують вільний час. Працюють над проєктом щодня від 14.00 до 18.00–19.00. Інколи доводиться відмовлятися від вихідних.

Робота над власними проєктами для студентів цікава, адже це новий досвід, можливість навчитися працювати з різними механізмами. Команда «Reload» взялася за розробку роборуки.

Однак для деяких предметів існує пропорційна система оцінювання: за роботу на парах можна отримати 70 балів, ще тридцять залежать від проєкту. Вкінці кожного семестру команди студентів презентують ІТ-компаніям те, що вони робили впродовж півріччя. Журі оцінюють результати, а ментор – роботу кожного члена команди. Окремі бали нараховують за статуси.

Під кінець кожного робочого тижня ми маємо писати, що встигли зробили за ці дні, що плануємо зробити наступного тижня, які виникли проблеми. Це і є статус. Окрім цього, багато студентів виступають на презентаціях англійською мовою. За це можна отримати додаткові п’ять балів як заохочення, – додає Мішель.

Бали від ментора, журі, а також ті, які отримані за презентацію й статуси, сумуються й додаються до загального бала певного предмета.

Щодо майбутнього робота, то студенти хочуть залишити його для наступників:

Ми хочемо, щоб робот був корисний для наступних курсів студентів. Хай з ним взаємодіють, вчаться керувати, програмувати.

Поза межами університету розглядають інші способи використання. Є ідея залучити його до діяльності людей з інвалідністю, наприклад, в артнапрямі:

Як це може відбуватися: на інтернет-сторінці ведеться пряма трансляція. Робот працює з дошкою з пікселів. Люди з усього світу онлайн можуть вибрати пікселі й таким чином створювати спільні картини. Це було б цікаво навіть у якості соціального експерименту – яким вийде зображення, створене різними людьми.

Наразі маленької групи людей достатньо для виконання всієї роботи. Але, за словами Мішеля, у перспективі їхня команда готова прийняти допомогу, нові погляди й ініціативи.

Мішель Вигриновський та його команда «Reload» прилад Мішель Вигриновський та його команда «Reload»