Велике християнське свято Воскресіння Христового не тільки на нашій землі, а й загалом у світі не раз викликало загострену філософсько-світоглядну полеміку про сутність життя Спасителя і Його жертовну любов до людей. Спробуймо зрозуміти, з огляду на пересічне людське існування, постулат «Смертю смерть подолав!».
До нас доходять різні інтерпретації великого християнського образу Спасителя, Бога і Людини водночас. Пізнаємо цей образ з літературних роздумів, образотворчих полотен, музичних чи скульптурних творів.
Митцям для народження творів був потрібний непересічний образ, який би міг вразити уяву, міг би потрясти, змусити замислитися над чимось високим, надзвичайним і непізнаним. Постать Ісуса Христа вражала, спонукаючи до роздумів, надихаючи на творчі пошуки сенсу життя. Цей великий образ змінював серця людей, цілих народів, на Його вченні будувалися епохи. Недаремно наша епоха веде своє літочислення від часу приходу Христа в наш світ.
Образ Христа – один із найпопулярніших у полотнах, різьбі художників усіх часів і народів. Навіть важко уявити, яким було б духовне життя людства без «П’єти» Мікеланджело Буонарроті чи фрески «Тайна вечеря» Леонардо да Вінчі.
Очоловічування Божественної постаті в різні часи пов’язане зі спорудженням храмів, у яких так величаво поєднуються архітектурна гармонія, декор і водночас прихисток для душі, де можна побути в молитві з Богом, знайти полегшення від душевного болю і страждання, наснагу й віру у високі ідеали.
В Україні живемо з величними святинями Києва, Чернігова, Львова, з кожною церковцею міста чи села, проникаючи в розуміння самозречення, жертовності й любові. Сьогодні, у страшний час російсько-української війни, коли гинуть сотні й тисячі найвідважніших захисників нашої Держави, героїчних наших воїнів, коли трагедія кожної з родин горем і болем заливає землю й душі, проводжаємо їх з наших храмів у далеку вічну дорогу...
Рятуємося постулатом про примат духу над матерією. Черпаємо енергію з роздумів про християнське вчення в наших національних геніїв, зокрема в Тараса Шевченка, який був глибоко релігійною людиною, з творів «Давидові псалми», поем «Марія», «Неофіти»; з дивовижної замальовки «Перший Великдень після знесення панщини» з поеми «Панські жарти» Івана Франка; з поетичних мініатюр Богдана-Ігоря Антонича чи Ігоря Калинця.
У 2020 році вийшла з друку ошатно видана, вельми цікава книжка з назвою «Апокриф», де подано роздуми предстоятеля УГКЦ Святослава Шевчука з письменницею Оксаною Забужко стосовно драм Лесі Українки на євангельську й ранньохристиянську тематику. Для Лесі Українки Христос є не ідеєю, а особою. «Леся Українка, – зі слів Святослава Шевчука, – в постаті Ісуса Христа бачить Бога, який зближається до людини, якого часами годі розуміти». Мабуть, тому що в реальному житті духовні засади переносяться на «житіє земне» і не стають переконаннями.
Пригадується, як ще в донезалежницькі часи кінця 80-х перед Великоднем ми буквально жили з гаслом «Христос Воскрес – воскресне Україна». З ним живемо і сьогодні – він дає сили до справ щоденних волонтерських, до побутових: поприбирати оселю, упорядкувати робоче місце, побілити, причепурити, очиститися самому й очистити довкілля.
Українці створили дивовижної краси традиції, пов’язані з великодніми святкуваннями. Свята дають можливість прилучитися до високої народної культури і втішатися її здобутками.
Однак, дорогі політехніки, любі будівельники, механіки, айтівці, хіміки, геодезисти, радисти, енергетики, економісти, у цей вирішальний для України час, коли принесемо з церкви кошики з посвяченими стравами і сядемо за святковий стіл, згадуючи високе ім’я Того, хто вчив нас бачити серцем і розуміти Його вчення, прокажімо молитву за душі тих наших захисників, які вже у світі іншому. і за тих, що стоять за нас і нашу Державу.
У ці страсні дні життєвого шляху Христа й теперішні дні України, що по вінця виповнені болем і стражданнями, знаходимо оптимізм у сучасній поезії:
О Україно, ти віки жива!
Ти, як і Він, з народження терпіла,
Але рука Господня охрестила
Твій люд, і землю, і твоє буття…
Цвітіть, яснійте, ниви колоскові!
У Нім, у Нім – у вічному Христові
І доля й щастя, сила і життя.
(М. Щербак)
З вірою у Христову науку і нашу Перемогу!
Христина БУРШТИНСЬКА,
голова Ради Товариства «Просвіта» Львівської політехніки