Становлення авіаційної науки у Львівській політехніці розпочалося після Першої світової війни. Тоді було створено Авіаційну спілку студентів, у навчальний процес запроваджували дисципліни, пов’язані з літальними апаратами, а вже у другій половині 20-х років ХХ століття відбувся випуск інженерів для авіаційної промисловості, які відіграли велику роль у становленні та розвитку цієї галузі в Польщі.
Розвитку авіаційної галузі у Львові передувало рішення уряду про будівництво й обладнання аеродинамічної лабораторії. У 1927 році від варшавського Інституту авіації до Львова спроваджено аеродинамічну трубу. Це був тунель діаметром 1 м, спроєктований професором Вітошинським у 1925 р.
У 1928 р. керівництво Львівської політехніки прийняло рішення щодо створення Аеродинамічної лабораторії, і вже у 1929 р. будівлю введено в експлуатацію. Будинок Аеродинамічної лабораторії зведено на кошти соціальних фондів Ліги протиповітряної і газової оборони та Управління цивільної авіації Міністерства комунікацій. Лабораторія розташувалася в корпусі Львівської політехніки на вул. Сапєги, 12 (тепер – Ст. Бандери).
В лабораторії проводились аеродинамічні випробування планерів, а також продувалися їх елементи – в основному для Інституту техніки планеризму та мотопланеризму. Керівником Аеродинамічної лабораторії був обраний д р інж. Зигмунт Фукс, який керував лабораторією до 1939 р. Починаючи з 1930–1931 навчального року в лабораторії проходили практичні заняття для студентів.
На основі діяльності Аеродинамічної лабораторії працювали Планерні майстерні. В 1929 р. в столярній майстерні Щуплакевича у Львові на вул. Шпитальній, 52 сконструйовано планери моделей CW-2 і CW-3 – першого польського тренувального планера Вацлава Червінського, відомого конструктора планерів і пілота-планериста. Абревіатура назва моделей – від скорочення імені та прізвища їх творця.
Цікаво, що з 23 жовтня по 3 листопада 1929 р. планер CW-2 брав участь у другій експедиції планеристів у Безмєхово, де пілот С. Гжещик встановив рекорд, протримавшись у повітрі 2 год 11 хв.
Згодом, майстерні стали власністю Авіаційної спілки студентів Львівської політехніки. У 1930 р. сконструйовано перший польський продуктивний планер CW-4 і вже у липні того ж року він експонувався на Міжнародній виставці комунікацій та туризму у Познані. У 1931 р. розпочато масове виробництво тренувального планера CW-3, який набув великої популярності у навчальних авіагуртках і секціях, а в 1932 р. був замінений вдосконаленою моделлю CWJ. До речі, сконструйований у 1931 р. навчальний планер CWJ став одним з найменших тренувальних планерів у Європі того часу.
У Планерних майстернях сконструйовано планери різних моделей: CW-5, CW-7, CW-8, а також прототипи ITS. Загалом до 1937 р. у майстернях виготовлено близько 190 планерів.
1 червня 1937 р. майстерні були викуплені Інститутом техніки планеризму та мотопланеризму – науковою установою Львівської політехніки і отримали назву Експериментальні планерні майстерні. Але у складі Львівської політехніки вони проіснували лише чотири місяці. Подалі їхнє майно викупили Львівські авіаційні майстерні (1937–1939 рр.), які були філією Підляшського авіаційного заводу. У майстернях виробляли планери конструкції інж. В. Червінського Salamandra, Żaba II, Delfin і PWS-101. Цехове виробництво склало приблизно 160 планерів.
15 березня 1932 р. у Львові на базі Аеродинамічної лабораторії створено Інститут техніки планеризму, перейменований у 1936 р. на Інститут техніки планеризму та мотопланеризму. Основною метою діяльності цієї наукової установи були дослідження у галузі аеродинаміки, механіки польоту, техніки пілотування, проводилися метеорологічні дослідження. Завдяки його діяльності розвивався авіаційний спорт.
Керівником інституту був проф. інж. Станіслав Лукасевич. Інститут мав 5 відділів, чотири з яких розташовувалися в будівлях Львівської політехніки. Це відділи: конструкторський, вимірювань та прикладний, які знаходилися на вул. Леона Сапєги, 55, та відділ аеродинаміки, за адресою вул. Сапєги, 12. П’ятий відділ – метеорологічний розташовувався в Інституті геофізики Університету ім. Яна Казимира.
В Інституті розробляли вдалі проєкти планерів та мотопланерів, серед яких: навчальний планер ITS-2 та ITS-7, який був проєктом літака без двигуна. Мотопланер ITS-8 був реалізований у трьох варіантах: навчальний – ITS-8, тренувальний – ITS-8В та метеорологічний – ITS-8М. Цікавою конструкцією був планер ТS-1/34 «Promyk».
Починаючи з 1933 р., Інститут техніки планеризму у співпраці з Аеродинамічною лабораторією Львівської політехніки почали видавати спеціалізований журнал під назвою Czasopismo Lotnicze, яке в 1934 р. змінило назву на Lwowskie Czasopismo Lotnicze. В журналі друкувались наукові статті з авіаційної галузі.
При Львівській політехніці працювала і Лабораторія авіаційних двигунів. У 1939 р. завершено будівництво корпусу Лабораторії, яка знаходилась у Скнилові на території аеропорту. Керівником лабораторії обрано проф. інж. Станіслава Лукасевича, асистентом був Станіслав Пекарський. Лабораторія працювала за кошти та субсидії Головного управління Ліги протиповітряної і газової оборони. На базі лабораторії запроваджено програмні заняття для студентів Авіаційних студій Львівської політехніки. Проводились теоретичні та практичні дослідження.
У 1939 р. планувалося розпочати будівництво трьох споруд для розбудови авіаційного напрямку. Створено аеродинамічний корпус на вул. Стрийській, в якому мали встановити аеродинамічну трубу діаметром 3 м. (цю територію сьогодні використовує танкоремонтний завод). Самі будівлі мали намір ввести в експлуатацію в середині 1940 р. Проте, початок Другої світової війни перервав всі плани.
Під час написання тексту використано матеріали журналу Życie Techniczne, Програми Львівської політехніки за 1928–1939 рр. (Program Politechniki Lwowskiej) та монографію А. Гласса «Польські авіаційні конструкції 1893–1939» (Glass A. Polskie konstrukcje lotnicze 1893–1939).
У Науково-технічній бібліотеці Львівської політехніки можна ознайомитись зі спеціалізованою періодикою та науковими працями, що висвітлюють розвиток і досягнення авіаційної науки.
1. Аеродинамічна вага
2. Дослідження впливу землі методом дзеркального відбиття
3. Вплив сусідства будівель на вітровий потік