Життя після 24 лютого для українців стало вкрай непередбачуваним і нестандартним, адже нові реалії змінили звичні формати. Так від перших днів війни кав’ярня у Студентському комбінаті харчування перетворилася на імпровізований тир, де досвідчені військові та кваліфіковані інструктори на волонтерських засадах навчають охочих стрільби й поводження зі зброєю.
У залі, де нещодавно студенти обідали між парами й спілкувалися з друзями, сьогодні клацають затвори тренувальних автоматів – одне слово, від початку війни тут панують бойовий дух та азарт, що допомагають відпрацьовувати влучність стрільби, опановувати навички першої медичної допомоги й основи тактики малих підрозділів навіть новачкам. Начальник служби безпеки і охорони Львівської політехніки Андрій Добровлянський та провідний фахівець зі санітарної безпеки Львівської політехніки Ігор Чернигевич – давні колеги, які пліч-о-пліч воювали в Широкиному в складі добровольчого батальйону, а тепер узялися передавати свій досвід політехнікам і не тільки.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми захотіли допомогти тим, чим можемо. І перше, що спало на думку, – те, що ми можемо передати свій військовий досвід. Тоді звернулися до Романа Орестовича, він пішов нам назустріч і виділив це приміщення. Воно дуже цінне своїми розмірами та будівельними елементами, тут можна відпрацьовувати багато ситуацій, вправ. Робота у приміщенні доволі складна, і треба окремо пояснювати людям на конкретних прикладах», – розповідає Ігор Дарійович.
Навіть під час нашої розмови навчання не зупиняється ні на хвилину: на задньому плані головний інструктор розповідає щось підлеглим та учням, професор Львівського медичного університету ім. Данила Галицького відшліфовує свої навички на макетах зброї, які зробили політехніки. Лазерні автомати допомогли виготовити фахівці Інституту механічної інженерії та транспорту, а інтерактивну мішень створили на кафедрі фотоніки.
«Ці тренажери дають людям змогу швидко, на інтуїтивному рівні навчитися стріляти, адже завдяки лазеру вони чітко бачать, куди влучають, і мають у руках відчуття заліза, спуску. За вагою та розмірами макет наближений до реального автомата, але все-таки це тренажер, який потрібен, щоб на ньому відпрацьовували навички стрільби новачки. Один із наших товаришів, який повправлявся місяць, потрапивши до військової частини, виявився найкращим інструктором свого підрозділу, і вже в нього вчилися», – зауважує Андрій Добровлянський.
Залучено до викладання в секції й професійних викладачів. Один із них – Андрій Гречанюк, старший викладач тактики Львівського державного університету внутрішніх справ. За його плечима 30 років викладання у військових структурах і безцінний досвід, який став у пригоді не тільки студентам, а й інструкторам.
«Щоб опанувати базові навички стрільби, потрібно десять-двадцять занять. Спершу опановують індивідуальну техніку – це п’ять-десять занять, на яких ми вчимо, як поводитися зі зброєю, ознайомлюємо з технікою безпеки, тактико-технічними характеристиками зброї й візуальною технікою роботи з нею: як перезарядити, усунути недоліки, вести вогонь у різних напрямках, рухатися зі зброєю, які є методи пересування та стрільби з різних положень. Коли присутні тут пройшли цей курс, ми об’єднали їх у групи по дві-чотири особи, і в такому невеликому складі вони вже вивчали ближній бій легкого піхотного підрозділу», – пояснює Андрій Олексійович.
Пан Андрій розповідає, що спочатку приходили друзі, друзі друзів, знайомі, і так саме завдяки знайомству зібрали першу групу. Часом було 50–60 людей одночасно. Тепер уже їхні учні вчать нових охочих – дехто відкрив дочірні секції у Львові, адже, як підсумував Андрій Олексійович, хороші справи зазвичай спрацьовують.
Кваліфікованість інструкторів доводить той факт, що більшість їхніх «випускників» нині перебувають на фронті й уже в реальному бою застосовують набуті навички. Тож, якщо ви хочете поліпшити навички володіння зброєю чи просто навчитися стріляти з нуля, досвідчені інструктори-волонтери готові передати і вам свій досвід.
