Цього року відзначаємо ювілей фізика Казімежа Олеарського — професора та ректора Політехнічної школи у Львові. Вчений зробив важливий внесок у розвиток електротехніки. Праці Казімежа Олеарського, піонера в дослідженні електричної осциляції, цитували в науковій літературі його сучасники.
Біографи Казімежа Олеарського зазначають, що він вільно спілкувався всіма романськими мовами, а також німецькою, англійською та російською. Вчений пропагував натуралістичний світогляд, згідно з яким усе суще є проявом природи та існує за її законами, позиціонував себе як пацифіст. Казімеж Олеарський брав участь у суспільно-політичному житті краю, зокрема у 1913–1914 роках був депутатом Галицького крайового сейму. Науковець був поціновувачем і колекціонером творів образотворчого мистецтва.
Життєвий шлях Казімежа Олеарського розпочався 12 лютого 1855 року в шляхетській родині Владислава та Меланії Олеарських у селі Вєлькі Дрогі біля Вадовиць (тепер — у Малопольському воєводстві Республіки Польща). Після закінчення гімназії св. Анни у Кракові юнак вступив до Ягеллонського університету, де впродовж 1872–1876 років навчався на філософському факультеті. На початку 1878 року Казімеж Олеарський обійняв посаду асистента астрономічної обсерваторії Ягеллонського університету. Відомо, що, вивчаючи фізику в Ягеллонському університеті, він відвідував лекції з технічних дисциплін у Політехнічній школі в Кракові.
28 квітня 1879 року за результатами захисту дисертації з теоретичної фізики «Про другий закон термодинаміки» Казімеж Олеарський здобув ступінь доктора філософії в Ягеллонському університеті. Ця неопублікована праця налічувала 109 сторінок рукопису.
У листопаді 1878 року Казімеж Олеарський виїхав до Берліна, щоб поглибити знання з фізики в Університеті Фрідріха Вільгельма (тепер — Берлінський університет імені Гумбольдтів). Тут вчений працював у лабораторії відомого німецького фізика Германа фон Гельмгольца, де вони спільно досліджували електричні коливання. Результати цих досліджень стали основою для написання Казімежом Олеарським низки наукових праць. Одна з них — «Про електричні осциляції» — була виконана під керівництвом Гельмгольца. К. Олеарський завершив її у Кракові 1881 року.
У лютому 1882 року Казімеж Олеарський представив результати своїх досліджень («Про електричні осциляції» і «Про другий закон термодинаміки») на здобуття наукового ступеня габілітованого доктора. У червні 1882 року відбувся «габілітаційний колоквіум», на якому вчений виголосив доповідь «Про діелектричну поляризацію». 23 серпня 1882 року Міністерство віросповідань і освіти у Відні затвердило присвоєння молодому фізикові другого (вищого) наукового ступеня.
Після призначення на посаду доцента фізики протягом 1882–1885 років Казімеж Олеарський читав лекції з теоретичної фізики в Ягеллонському університеті. За цей час він опублікував дві праці: у 1883 році — «Про проходження змінного струму через електроліти» (виконана ще у Берліні в Гельмгольца як експериментальна робота), у 1884 році — «Про ймовірну щільність рідкого кисню при –130° при тиску конденсації (27 атмосфер)».
У 1884 році Казімеж Олеарський подав заявку до фундації Северина Галензовського на здобуття стипендії імені Снядецького для наукової поїздки до Глазго, де мав намір працювати під керівництвом Вільяма Томсона, лорда Кельвіна. Крім того, вчений планував відвідати Париж, де хотів ознайомитися з фізичними лабораторіями місцевих наукових інституцій.
Здобувши стипендію, протягом 1884/85 навчального року Казімеж Олеарський перебував у Кембриджі, де слухав лекції Джорджа Габрієля Стокса з оптики та разом із Джозефом Джоном Томсоном виконав у Кавендіській лабораторії дві експериментальні роботи. Згодом вчений відвідав французькі лабораторії.
Після повернення Казімежа Олеарського на батьківщину його запросили працювати платним доцентом у Крайову сільськогосподарську школу в Дублянах, де він упродовж 1886–1890 років викладав експериментальну фізику та метеорологію. У жовтні 1889 року Казімеж Олеарський обійняв посаду надзвичайного професора фізики на кафедрі загальної і технічної фізики Вищої технічної школи у Львові (назва Політехніки впродовж 1877–1894 років). Протягом року вчений читав лекції у двох закладах. У 1890 році він полишив Дубляни та продовжив професорську діяльність у Політехніці, яка тривала до 1920 року. Тут Казімеж Олеарський читав лекції із загальної та технічної фізики, вступ до фізики: рух, сила та енергія; теорію тепла; оптику, електрику і магнетизм, проводив заняття у фізичній лабораторії.
У лютому 1893 року Казімеж Олеарський здобув звання звичайного професора, а починаючи з 1896 року протягом двох років був деканом хімічного відділу. У 1913 році Казімежа Олеарського обрали ректором Політехнічної школи у Львові.
З початком російської окупації Львова Казімеж Олеарський і ще кілька професорів Політехнічної школи переїхали до Відня. У столиці імперії він і далі виконував обов’язки ректора, які, природно, були пов’язані з труднощами, зумовленими віддаленістю від Львова, робив усе можливе, щоб якнайкраще впоратися з покладеними на нього завданнями. Після повернення з Відня у 1915/16 навчальному році Казімеж Олеарський читав лекції з фізики на відділі цивільної та водної інженерії. Викладацьку роботу Казімеж Олеарський активно вів до 1920 року. Свою трудову діяльність припинив на початку 1923 року.
Казімеж Олеарський першим у Львові розпочав електротехнічні дослідження та опублікував низку наукових праць з цієї тематики. До речі, як окрема навчальна дисципліна електротехніка була впроваджена в навчальний план Вищої технічної школи у Львові ще в 1887 році. Казімеж Олеарський багато разів представляв львівську фізичну та електротехнічну науку на міжнародних конгресах за кордоном, зокрема в Австрії, Німеччині, Англії, Франції, Швейцарії, Чехії, Румунії.
Не маючи родини, останні роки життя Казімеж Олеарський провів у самотності в Кракові, де й помер 15 лютого 1936 року у віці 81 року. Вчений похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові.
