Ірина Костецька водночас набуває дипломатичний фах у відомому Ягеллонському університеті польського Кракова і журналістський в Інституті права та психології Львівської політехніки. Як відомо, нині Львівська політехніка надає змогу своїм студентам навчатися за програмою подвійних дипломів у низці польських технічних ВНЗ. Проте Ірина має дещо відмінний від своїх колег досвід подвійного навчання, оскільки спочатку вступила до польського, а рік потому – до львівського університету.
– Практично всі мої однокурсники, – розповідає студентка, – запитують, як мені вдається опановувати хоч і чимось споріднені, але й досить відмінні фахи журналіста і дипломата, причому в Україні та Польщі одночасно. На що я незмінно відповідаю: якщо палко чогось бажаєш, то зможеш! Я дуже хочу бути журналістом, але так склалося, що спочатку отримала змогу навчатися мистецтву дипломатії в Польщі. Тим більш, що родом я із прикордонного містечка Мостиська. Проте завше мріяла ставати медіа-професіоналом лише в Україні. Щодо мого польського студентства, то попередньо я успішно здала два іспити в Генконсульстві Республіки Польща у Львові, після чого мені запропонували на вибір вступ до будь-якого польського університету. Я, власне, обрала Ягеллонський з низки причин. Важливим чинником була й близькість навчального закладу до мого рідного міста. Зрештою, мене мотивувала висока репутація цього славетного університету, а також, звісно, те, що Краків і Львів подібні один на одного як два брати-близнюки.
Як стверджує Ірина, навчальний процес в Україні та Польщі має певні відмінності, є також свої позитиви й вади.
– Як на мене, польські студенти набагато більше уваги приділяють навчанню, дуже багато часу проводять у бібліотеках. Натомість наші студенти надуживають Інтернетом. Що ж до викладання, то польські педагоги занадто складно все пояснюють на відміну від українських викладачів, які, скажімо, у Львівській політехніці доводять до нас навчальний матеріал просто й дохідливо. Якщо ж говорити про матеріальну сторону життя українського студентства у Польщі, то, на відміну від багатьох моїх однолітків, яким доводиться віднаходити якісь фінансові джерела на навчання та побут, мені значно легше. Адже я отримую щомісячну стипендію у розмірі 900 польських злотих, чого цілком вистачає на прожиття. У Польщі маю комфортний гуртожиток. Загалом же хочу зазначити, що там хоч і значно жорсткіші критерії оцінювання знань, але стипендії ні в кого не забирають.
Розвіяла Ірина й деякі усталені стереотипи про нібито значно вищий рівень життя пересічних поляків. На її погляд, ціни там досить високі, а зарплати не такі вже великі. А ось позитивною стороною життя студентів у Польщі є те, що практично кожен може дозволити собі в канікулярний період мандрівку в Європу. Адже молодим людям пропонують безліч акційних пропозицій і лоукостів, що дає змогу за прийнятні гроші здійснювати доволі далекі подорожі. Ірина, зокрема, вже відвідала Францію, Австрію та Чехію.
Що до самопочуття українців у Польщі, то, як вона вважає, попри теперішній неоднозначний характер стосунків між обома країнами, антиукраїнські акції, незадоволеність місцевого населення постійним збільшенням кількості наших заробітчан, які нібито забирають у поляків робочі місця, на рівні студентства жодної недоброзичливості її українські однокурсниці не відчувають.
– Ми жодного разу не помітили якоїсь упередженості у ставленні до нас, – наголошує студентка. – До того ж я ніколи не ставила собі за мету таким шляхом згодом залишитися в Польщі й віднаходити там собі роботу і громадянство. Набуті ж у Ягеллонському університеті знання хочу в подальшому привезти в Україну та реалізовувати себе у власній державі.