Днями на вулиці Скрипника у Сихівському районі міста Львова відбулося урочисте відкриття ще одного дитячого освітнього центру «Політехнік – Еколенд» (скорочена назва «Дитячий садок Еколенд»). Подібні центри вже діють на вулицях Плуговій та Бойківській і включають в себе дитячий садочок і початкову школу.
Спорудила цей напрочуд гарний дім холдингова компанія «Екодім», яка швидко і якісно будує житло, соціально-культурні об’єкти з дотриманням вимог екологічної безпеки і комфорту.
Під час відкриття відбулася посвята центру «Політехнік-Еколенд», у якій взяв участь ректор Українського католицького університету отець-доктор Богдан Прах. Перед входом до будівлі дітки та гості посадили ялиночку.
Педагог Ірина Колчайкевич розповіла, що цей приватний дитячий освітній центр покликаний виховувати майбутню українську еліту. Вихователі дбають про гармонійний розвиток дитини. День розпочинається з фізичної зарядки (згодом буде спеціальна дитяча гімнастика), а далі – заняття у різних гуртках, вивчення англійської мови. Діє тут і школа маленьких леді та джентльменів. Педагогів до освітнього закладу добирають прискіпливо. Замало мати вищу освіту і диплом. Після співбесіди треба ще провести пробне заняття з дітьми.
Впадає в око – ідеальна чистота у приміщеннях центру. Працівники закладу мають змінне взуття, а батьки, коли приводять і забирають дітей, вдягають бахіли. Цікавий вислів почув про Еколенд: «це – велике і добре дитяче серце, яке складається з маленьких сердечок».
Серед гостей урочистості був і директор Інтелектуального навчально-наукового центру професійно-кар’єрної орієнтації Національного університету «Львівська політехніка» доцент Олександр Захар’яш. Він нагадав, що свого часу між «Еколендом», Академічною гімназією та Львівською політехнікою була підписана угода про співпрацю. Нині вона успішно реалізується.
– Олександре Сергійовичу, цілком природно, що підрозділ Львівської політехніки, який ви очолюєте, судячи вже із самої назви, провадить різнопланову діяльність. Мене цікавить наразі лише одна складова – профорієнтаційна робота. І не йдеться лише про збільшення кількості студентів, які навчаються в нашому університеті. Ректор Львівської політехніки професор Юрій Бобало не раз наголошував: зараз треба робити акцент на якості студента, на пошук молодих людей, вмотивованих на вступ саме до нашого університету. Якою в цьому сенсі є роль вашого центру?
– Розпочну з визначення поняття «профорієнтаційна робота», яке зробила така авторитетна світова організація як ЮНЕСКО: «Це процес цілеспрямованого впливу на майбутнього суб’єкта діяльності у всіх сферах суспільної свідомості з метою максимально раціонального застосування його природних нахилів у його майбутній діяльності».
Не секрет, що у багатьох ВНЗ профорієнтаційну роботу розуміють як суху примітивну агітацію за свій навчальний заклад. Десь у березні-квітні з’являються у школах і кажуть: «Вступайте до нас вчитися, на вас чекатиме «світле майбутнє...». Це не профорієнтація, це агітація!
Від 2010 року, відколи утворився наш Центр, Львівська політехніка, образно кажучи, повернулася обличчям до духовних, інтелектуальних потреб та запитів суспільства і розпочала справжню профорієнтаційну роботу. Для того, щоб виконати її завдання, потрібно спілкуватися з дітьми не в 11-му класі, а ще в дитячому садочку.
Ми дуже раді, що у громадянському суспільстві з’явилися інституції, які поділяють наше бачення і бачення ЮНЕСКО в плані формування ранніх професійних навичок. Оскільки кожна дитина має у собі закладений Господом якийсь дар, і вона його повинна якнайкраще розкрити. Їй потрібно допомогти у цьому. Скажімо, ті ж японці не очікували, допоки ЮНЕСКО сформулює своє визначення, вони давно так діяли і через це мають такі вражаючі успіхи.
Наш профорієнтаційний центр завдяки підтримці ректорату і вченої ради Львівської політехніки пройшов тернистий і, на щастя, короткий шлях непорозуміння з керівниками органів освіти, які на початках не допомагали, а регламентували нашу діяльність. Але ми доволі швидко знайшли порозуміння і тепер послідовно та наполегливо виконуємо нашу місію, яка покладена на ВНЗ, що має статус автономного самоврядного університету.
– Ви стверджуєте, що профорієнтаційна робота повинна розпочинатися з дитячого садочка...
– Над дитячими садочками ми здійснюємо освітньо-просвітницьку опіку, допомагаємо сформувати навчальні плани і програми, щоб діти могли повною мірою і вчасно проявити свої природні здібності, щоб вони могли усвідомити, ким їм потрібно бути у житті. Ми усвідомлюємо, що не всі діти, з якими ми працюємо у дитячому садочку чи школі, підуть вчитися у Львівську політехніку. Але усі діти нам цікаві. І це є власне висока гуманна та альтруїстична місія Львівської політехніки. Ми свідомі того, що прагнемо виховувати аристократів духу...
– Я був свідком багатьох науково-популярних дослідів, зокрема фізичних, які ви особисто демонстрували і які були цікаві та зрозумілі навіть маленьким дітям. У який спосіб, скажімо, у дитячому садочку можна прищепити дітям зацікавлення природничими науками, технічними спеціальностями? Очевидно, можна говорити про дітей віком 4–7 років?
– Подібних дослідів, науково-пізнавальних цікавинок у формі гри може бути чимало. Скажімо, ті дітлахи, котрі прийдуть у «Політехнік-Еколенд», можуть змагатися із ровесниками, хто більше виробить електроенергії, використовуючи свою... природну непосидючість. Ми розташували у різних місцях тієї гарної території, яку ви бачили, кульки, квіточки з пелюстками. Діти будуть крутити квітку, а в ній – прихований генератор, який, власне, вироблятиме електричну енергію. Те ж саме станеться, якщо обертати глобус. Це – певна інтрига для дитини: «Як це так: я крутив глобус, а він виробляє електроенергію?!».
– Послухавши вашу розповідь, Олександре Сергійовичу, мимоволі згадав мудрі слова одного з письменників: «Талант будити треба вдосвіта»...
– Дитяча допитливість поступово формує евристичний підхід до пізнання дійсності, який буде згодом закріплений і розвинутий на уроках фізики чи інших предметів. У такий спосіб дитина отримує безперервний вплив науковців і живить науковця своїми наївними ідеями. Це надихає і зобов’язує нас допомогти їй розкрити себе, знайти своє місце у житті.
