Грає на скрипці, пише вірші, співає у двох хорах, вчиться на відмінно і мріє про наукову кар’єру. Усе це – про студентку другого курсу Інституту архітектури та дизайну Христину Паляницю. Яким чином студентка усе це поєднує, розкажемо детальніше в інтерв’ю.
– Нещодавно ви отримали стипендію Кабінету міністрів на цей семестр. Як це сприйняли? За що вам її надали?
– Дізнавшись, що отримаю стипендію Кабінету міністрів, я була надзвичайно рада, оскільки це висока оцінка моєї наполегливої праці протягом двох років навчання. За результатами екзаменаційної сесії трьох семестрів посідала перше місце у рейтингу успішності серед студентів мого курсу. Також долучилася до виконання науково-дослідницької роботи, пов’язаної з дослідженням тропосфери. Також неодноразово брала участь у заходах «Просвіти» Львівської політехніки.
– Ким мріяли стати у дитинстві та чому обрали саме архітектуру?
– З дитинства я дуже люблю малювати. У гімназії захопилася уроками креслення й образотворчого мистецтва. Загалом мені подобалася математика, біологія, українська філологія, географія, зокрема я цікавилася тектонікою та фізикою Землі, тому у виборі дуже вагалася. Однак мені допоміг мій учитель образотворчого мистецтва й креслення Богдан Львович Лінда. Саме він розгледів моє захоплення малюванням і творчі здібності та порадив обрати архітектуру, що поєднує у собі всі мої улюблені предмети.
– Чим бачите себе в подальшому, адже зараз, у студентські роки, саме такий період, коли ми складаємо перші плани, пов’язані зі справою свого життя?
– Насамперед планую стати висококваліфікованим архітектором і долучитися до розвитку архітектурного середовища мого рідного Львова, а можливо, продовжити навчання в аспірантурі.
– Ви – випускниця Львівської академічної гімназії. Ця гімназія має тісні зв’язки зі школами всього світу, зокрема Німеччини та Австрії, тому є можливість здобувати освіту за кордоном. Чи ви про таке не думали?
– Під час навчання в Львівській академічній гімназії я тричі брала участь у проєктах обміну школярами. За цей час один раз побувала у Німеччині та двічі у Польщі, орієнтовно це тривало по 1,5–2 тижні. Спілкуючись з тамтешніми однолітками, зрозуміла, що наші гімназисти мають вищий рівень знань. Вважаю, що в рейтингових українських вишах, до яких належить і Львівська політехніка, можна здобути конкурентоздатну та високоякісну освіту. Звісно, що це потребує систематичного навчання, самодисципліни та креативності.
– Чим для вас є сам процес навчання? Схоже, воно вам дається легко, бо і в гімназії вчилися на відмінно, і тепер продовжуєте тримати цю марку? І як вам, до речі, перехід на дистанційне навчання?
– Процес навчання – це насамперед набуття нових знань, творчих навичок, комунікативності. Я люблю вчитися та постійно дізнаватися щось нове. Уміння самостійно працювати допомогло мені швидко адаптуватися до дистанційного навчання. Він став для мене новим і цікавим етапом. Зараз лише бракує живого спілкування з викладачами та одногрупниками.
– А чим ще цікавитеся, окрім навчання? Які маєте улюблені заняття, хобі?
– Співаю у хорі автентичного народного співу «Етерія», а також у церковному хорі в храмі Софії – Премудрості Божої при УКУ. На дозвіллі пишу вірші, час до часу граю на скрипці, а нещодавно захопилася іконописом.
– Ви провадите досить активний спосіб життя. Який секрет, щоб встигати все та не вигорати?
– Намагаюся рівноцінно розподілити свій час, хоча дедлайни з курсових проєктів вносять у мої плани свої корективи. Також маю ще один маленький секрет: якщо зменшити тривалість сну – тоді можна все встигнути. Вигорання у мене не було, надто сумно це сказано, але буває сильна втома. Тоді намагаюся добре відпочити, провести час із рідними людьми. Саме їхня любов і підтримка надихає мене працювати далі.
