Захищаючи Україну від російських загарбників, загинув аспірант Інституту хімії та хімічних технологій Ігор Сподар. Упродовж 2015–2016 років військовослужбовець виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції в лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України. З початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись ні на мить, Ігор став на захист Батьківщини. Служив у складі 116-ї окремої механізованої бригади 10-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
«Ігор Сподар запам’ятався нам своїм безмежним ентузіазмом, невгамовною цілеспрямованістю та безсумнівним бажанням навчатися, – згадує завідувач кафедри хімічної технології переробки пластмас професор Володимир Левицький. – Я радий, що мав можливість познайомитися з ним як зі студентом і аспірантом, відчув, що маю справу з винятково обдарованою особистістю. Ігор завжди був готовий допомогти іншим. Він був тим, на кого могли покластися в будь-який момент, незалежно від того, чи було це пояснення складного матеріалу, підтримка у важкі дні, чи просто усмішка, щоб піднести дух. Він завжди приносив свою креативність, відмінні ідеї й ентузіазм.
Після завершення навчання на кафедрі хімічної технології переробки пластмас Ігор Сподар вступив до аспірантури Національного університету «Львівська політехніка». Він був відданий науці та прагнув розширювати знання в галузі створення полімерних композитів. Запам’ятався надзвичайно організованим дослідником, що мав здатність використовувати доступні ресурси з максимальною ефективністю. Втрата Ігоря – великий біль для всіх нас, і ніщо не зможе заповнити порожній простір, який він залишив за собою».
Своїми спогадами про військового поділилася кандидатка технічних наук, старша викладачка кафедри ХТПП Галина Дудок:
«І знову втрати. Непоправні втрати! Так важко і боляче, коли молоді, розумні, порядні, працьовиті люди поповнюють ряди Небесного Війська. Їхня жертва не має бути марною. Ми зобов’язані про них пам’ятати, бо завдячуємо їм усім, що буде далі.
З Ігорем Сподарем я познайомилася на кафедрі ХТПП коли вступила до аспірантури. Я була новенькою, а він аж на третьому курсі аспірантури. І, звичайно, я часто зверталася по допомогу до досвідченого й розумного аспіранта. Ігор був надзвичайно сумлінний і працьовитий. Він був порядним і світлим хлопцем, дуже сором’язливим та спокійним. Вражав своєю простотою, завжди був готовий допомогти. У мене лише хороші спогади про нього. Він ріс у простій родині. Завжди був охайний і вихований, ніколи не виявляв агресії. Не хочеться вірити в його смерть. Біль і сум... Вічний спокій тобі, Ігорку, і низький уклін! Висловлюю глибокі та щирі співчуття рідним! Світла пам’ять».
Надійний друг, патріот, добра, смілива й сильна людина – так описує свого товариша доцент кафедри цивільного захисту та протимінної діяльності Львівського державного університету безпеки життєдіяльності Андрій Тарнавський. Вони познайомилися з Ігорем під час навчання у Львівській політехніці. Разом вступили до аспірантури.
«Ігор сумлінно ставився до навчання та проведення наукових досліджень і був одним з найкращих аспірантів свого напряму діяльності. Він був життєрадісний, чуйний, жив інтересами рідної кафедри. Ігор завжди був готовий допомогти товаришам з роботи й молодшим колегам-аспірантам, усе чітко кожному пояснить, переконає. Ніколи нікого не образив. Його життя було дуже активне. Ігор любив спорт, зокрема футбол. У вільний від роботи час відвідував зі своїми товаришами футбольні матчі ФК «Карпати», – додає Андрій Тарнавський.
Ігор Сподар мав авторитет серед одногрупників, був прикладом для всіх.
«Ще в університеті Ігор вирізнявся своїм патріотичним духом, відданістю, рішучістю і безкомпромісністю. Його вольова вдача завжди підказувала правильний шлях. Так і гартувалося життя нашого захисника, нашого «професора» – саме таке студентське прізвисько я йому присвоїв у ті роки. Розумний і щирий представник львівської інтелігенції… Його подвиги завжди житимуть у наших серцях і пам’яті прийдешніх поколінь», – наголосив одногрупник Ігор Кецмур.
Із сумом сприйняла звістку про загибель Ігоря Сподара його одногрупниця, доцентка кафедри фізики та хімії горіння Львівського державного університету безпеки життєдіяльності Олена Лавренюк:
«Зі студентських років я запам’ятала Ігоря як надзвичайно скромного, тактовного та порядного одногрупника. Він був наполегливим студентом, дуже добре навчався, що дало змогу вступити до аспірантури. Коли під час навчання в аспірантурі я звернулася до Ігоря по допомогу, несподівано для себе з’ясувала, що він не лише дуже добре знає хімію, а й наділений енциклопедичним складом розуму. Він напрочуд легко міг розв’язати найскладніше завдання та пояснити особливості перебігу будь-якого хімічного процесу. Тож мені дуже прикро, що Ігор не продовжив своєї праці на науковій ниві, адже вважаю, що в цій царині він би досягнув великого успіху. Але війна забирає найкращих – розумних, добрих і світлих людей…».
Ще одна одногрупниця Ігоря – Наталя Романів (Сапега) – також згадує його як надзвичайно світлу, розумну людину і зауважує, що він ніколи нікого не покидав у біді.
«Разом з Ігорем Сподарем навчалися на хімічному факультеті ІХХТ. У колі друзів та одногрупників він мав повагу і завжди асоціювався з надійною опорою для товариша чи знайомої людини, яка зверталася по допомогу. Його старань та успіхів в університеті можна було повчитися. Будь-який викладач міг спитати Ігоря на парі – він завжди відповідав правильно. Скромний, порядний, добрий і з усмішкою на лиці – таким назавжди залишиться Ігор у нашій пам’яті», – каже одногрупниця.
Про шкільні роки Ігоря Сподара розповіла його однокласниця Іванна Ковальчук, яка навчалася з ним з першого по одинадцятий клас, а потім і в університеті:
«Ігор Сподар закінчив школу № 30 м. Львова у 1997 році. Класний керівник – Яремко Орест Михайлович. Ігор дуже добре вчився, був відмінником упродовж десяти років. Надзвичайно життєрадісний хлопець, добрий, завжди допомагав однокласникам. Усі хотіли з ним дружити та сидіти за однією партою в класі».
Поховали Ігоря Сподара 5 вересня 2023 року на Личаківському кладовищі у Львові. У захисника залишилися сестра, брат та хрещена донька.
Схиляємо голови перед подвигом нашого аспіранта. Вічна пам’ять і слава Герою!
