2024-й — рік пам’яті Юрія Липи — лікаря за фахом, поета і громадського діяча за покликанням. Тоді як його ім’я уже давно повернене із забуття, постать його дружини — Галини Захарясевич, обдарованої різноманітними талантами, яка яскраво розпочала свій творчий шлях художниці і пройшла через страшні випробування, — була майже невідома. А тимчасом її доля пов’язана з Львівською політехнікою: збережені архівні документи, які нам вдалося віднайти, підтверджують факт її навчання в цьому закладі й увиразнюють деталі її життя.
Галина Захарясевич народилася 28 квітня 1910 року в селі Рахиня неподалік міста Долина. Батько — Лука Захарясевич, греко-католицький священник, мати — Антоніна Свіжевська. Докладніше про її дитячі роки та навчання у Львові дізнаємося з документів, які зберігаються в Державному архіві Львівської області. Галина здобувала початкову освіту в народній школі рідного села. Протягом 1921–1922 років брала приватні уроки та склала іспит за перший клас у державній гімназії в Бережанах. Після смерті батька, у 1922 році, разом з мамою та сестрою переїхала до Львова. Продовжила навчання з другого класу в приватній гімназії сестер Василіянок, яку закінчила в 1929 році.
У 1930 році Галина Захарясевич записалася до Львівської політехніки на загальний відділ як вільна слухачка. Вчилась у групі рисунку. Освіту здобувала в найкращих професорів Політехніки: нарисної геометрії навчалась у проф. Казімежа Бартеля, моделювання — у проф. Яна Нальборчика, декоративного рисунку, стилізації форм та дизайну інтер’єру — у проф. Владислава Садловського, кольорознавства — у проф. Зигмунта Клеменсевича, рисунку — у проф. Мар’яна Осінського, історії мистецтва — у Мечислава Ґембаровича.
У 1933 році, на третьому курсі навчання, у зв’язку з ліквідацією загального відділу Галина Захарясевич звернулась із заявою до деканату архітектурного відділу з проханням зарахувати її на перший курс. Отримавши дозвіл, у 1934/35 н. р. вона продовжила студії на архітектурному відділі.
На здібну ученицю звернув увагу молодший асистент доцентури кафедри моделювання Юзеф Ружиський та порекомендував їй поїхати на навчання до Віденської школи мистецтв і ремесел (Kunstgewerbeschule) (тепер — Університет прикладних мистецтв у Відні). У цій школі Галина Захарясевич навчалася дизайну впродовж 1935–1938 років. Вона спеціалізувалася на книжковій графіці, опановувала різні техніки, зокрема батик (розпис по тканині). Отримавши диплом з відзнакою, Галина Захарясевич вирішила поїхати працювати до Варшави. В цей період вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Юрієм Липою — й у 1938 році вийшла заміж.
Упродовж 1938–1942 років у Варшаві художниця активно займалася художньою творчістю. Свою першу персональну виставку Галина Захарясевич-Липа організувала самостійно 1942 року у своїй невеличкій майстерні в напівзруйнованій Варшаві. Експозиція налічувала понад 100 творів. Про виставку була надрукована невелика замітка у львівській газеті «Наші дні», в якій критики та фахівці дали схвальні відгуки й відзначили високий художній рівень робіт. До виставки був підготовлений каталог. Пояснювальну записку до нього склали проф. Юзеф Ружиський та інж. Л. Биковський.
Улітку 1943 року Галина із сім’єю покинула Варшаву і переїхала ближче до Львова, на Яворівщину. Чи думала вона тоді, що життя готує для неї важкі випробування? Комуністична влада не тільки забрала найдорожчу людину — по-звірячи вбивши чоловіка, а й на довгі роки розлучила з молодшою донечкою, Мартою, яку Галина змушена була віддати на виховання до чужих людей. Остерігаючись подальших репресій, вона переїхала до Львова, щоб загубитись у великому місті. Тут змінила прізвище на дівоче, з яким прожила до кінця життя. Галина Захарясевич повною мірою відчула на собі, що таке бути дружиною «ворога народу». Як наслідок — поневіряння і переслідування, цькування та приниження, замовчування її творчості й позбавлення можливості займатись улюбленою справою.
Марта, дочка Галини та Юрія Лип, закінчила з відзнакою Львівський політехнічний інститут і вийшла заміж за однокурсника Володимира Гуменецького, який після завершення навчання залишився працювати в інституті, де далі займався наукою. Марта Грицунь (прізвище родини, яка виховала її) про своє походження дізналась у віці 17 років (1960), а вперше зустрілася з мамою в 1968 році, незадовго до її смерті. У 1989 році Марта Липа-Гуменецька розпочала пошукову і просвітницьку діяльність для того, щоб повернути із забуття славетні імена своїх рідних: діда Івана Липи та батьків — Юрія Липи та Галини Захарясевич-Липи.
Всебічно обдарована Галина Захарясевич-Липа знала кілька іноземних мов, мала літературні здібності (писала вірші, оповідання та філософські казки), цікавилася медициною, східною філософією, добре розумілася на етнографії й фольклористиці, але найяскравіше проявила себе у прикладному й образотворчому мистецтві, бездоганно опанувавши техніку розпису по тканині — батик. Її мистецький доробок вражає різноманітністю: ілюструвала народні пісні, казки й твори українських класиків, виготовляла вітальні листівки народного та релігійного змісту, виконувала сценічні декорації, а також створювала костюми до вистав.
Проте політична система не тільки не дала Галині Захарясевич можливості розвинути свій талант, а й на довгі роки викреслила її з культурної та мистецької пам’яті українців. Завдяки віднайденим архівним документам ми не лише вписуємо ім’я Галини Захарясевич-Липи в історію Львівської політехніки, представляючи її спільноті університету, а й доповнюємо наявні відомості про життєвий шлях героїні нашого допису новими фактами.
