Російсько-українська війна має геополітичний характер, оскільки є фактично боротьбою за перерозподіл впливу в цілому світі, а від її результатів значною мірою залежатиме конфігурація майбутньої міжнародної системи. Тож, окрім безпосередніх учасників війни, якими є росія та Україна, є й інші (латентні) учасники, армії яких не беруть безпосередньої участі в боях, однак вони підтримують (фінансово, дипломатично, політично) ту чи іншу зі сторін російсько-української війни. Одним із таких латентних учасників є Іран, який є союзником нашого ворога в цій війні та який постачає російській армії (поряд із КНДР та Білоруссю) озброєння.
Ціну та наслідки такої військової допомоги з боку Ірану для росії ми всі знаємо та відчуваємо давно. Шахеди (іранські безпілотники-камікадзе) вже тривалий час тероризують нашу державу та завдали нам чималої шкоди. Однак нещодавно з’явилась інформація (хоча про це періодично говорили вже більш як рік) про те, що Іран здійснив першу підтверджену поставку в росію балістичних ракет малої дальності. У цьому контекст постає низка питань, пов’язаних із причинами та наслідками таких дій Ірану.
Основних причин, чому Іран став союзником росії та надає їй різнобічну (зокрема, військову) підтримку, є кілька:
- Належність до одного ідеологічного та геополітичного табору. Російсько-українська війна — це війна між демократичним Заходом і авторитарним Сходом. Зрозуміло, що Іран, де панує авторитарний ісламський режим, бачить у росії союзника, з яким можна спільно захищати авторитаризм у світі.
- Наявність дружніх відносин у минулому. Росія та Іран як держави-сусіди (регіон Каспійського моря), які до того ж мають багато спільних інтересів (обидві країни є потужними експортерами енергоресурсів), традиційно підтримували дружні відносини (частково ще з часів існування СРСР). Ці відносини, на жаль, лише поглибилися в умовах російсько-української війни.
- Антиамериканізм, який об’єднав дві держави. Прагнення зменшити (а в ідеалі — знищити) вплив США в сучасному світі автоматично робить росію та Іран союзниками в російсько-українській війні, де Америка виступає на боці України, надаючи їй масштабну фінансову та військову підтримку. Тобто тут спрацьовує відома істина: «Ворог мого ворога — мій друг».
- Наявність спільних інтересів. Обидві країни зацікавлені у співпраці. Росіян цікавить можливість отримання зброї (насамперед безпілотників та ракет) від Ірану для боротьби з Україною. А Іран зацікавлений в отриманні від росії технологій (зокрема, ядерних) та бойової авіації (літаків і гвинтокрилів). Також обидві країни зацікавлені у взаємній політичній підтримці одна одної.
Ведучи мову про наслідки підтримки Іраном росії, слід сказати, що вона хоч і має здебільшого негативний вплив для України, проте в окремих аспектах відкриває для нас певні можливості. Отож військова підтримка Іраном російської агресії має такі основні негативні наслідки для нашої держави:
- Збільшує можливості для росії продовжувати війну та збільшує її шанси на перемогу.
- Завдає суттєвої шкоди ЗСУ та об’єктам критичної інфраструктури нашої держави. У цьому контексті цілком логічно можна спрогнозувати, що після отримання росією від Ірану балістичних ракет їх використання у поєднанні з шахедами проти України стане ще більш руйнівним.
- Створює небезпечний прецедент, який може спонукати інші країни на поглиблення співпраці з росією, зокрема військового співробітництва та надання агресорові військової підтримки.
- Закладає основи для ще ширшої ірансько-російської співпраці.
- Демонструє неспроможність (або ж небажання) Заходу ефективно впливати на авторитарні режими та показує недієвість норм міжнародного права.
У контексті двох останніх аргументів варто зазначити, що ситуація значною мірою залежатиме від реакції та дій міжнародної спільноти. Якщо наші міжнародні партнери замість реального покарання і реальних санкцій (певні антиіранські санкції за постачання росії балістичних ракет уже введені, проте їхній масштаб і вплив викликають питання) введуть «косметичні» санкції та висловлять чергове занепокоєння, це може мати далекосяжні негативні наслідки для всього світу.
Водночас надання Іраном військової допомоги росії (особливо постачання балістичних ракет) відкриває перед Україною і певні потенційні можливості:
- Активізація наших союзників щодо збільшення військової допомоги Україні та посилення нашої ППО.
- Зняття обмежень на використання Україною західної зброї проти росії. Станом на сьогодні в цьому контексті вже є певні позитивні зрушення. Зокрема, є дозвіл від Нідерландів на застосування Україною літаків F-16 на території росії; дозвіл від Великої Британії на використання їхніх ракет Storm Shadow для завдання ударів по території росії; заяви американської влади про активну роботу над наданням аналогічних дозволів щодо американської зброї тощо.
- Збільшення тиску з боку міжнародної спільноти на Іран та росію. Як сказано вище, певні санкції проти Ірану вже запроваджені. Однак слід зазначити, що у міжнародної спільноти певною мірою «зв’язані руки» щодо тиску на Іран. Це пов’язано з тим, що Іран має значні можливості для дестабілізації ситуації на Близькому Сході. Крім того, санкції проти Ірану як потужного експортера нафти можуть істотно підвищити ціни на енергоресурс у світі. Згадані потенційні наслідки антиіранських санкцій невигідні насамперед для США, особливо напередодні президентських виборів, які відбудуться цього року в листопаді. І можна припустити, що Іран (разом із росією) цією ситуацією намагається скористатися.
Підсумовуючи, бачимо, що російська федерація змогла уникнути повної міжнародної ізоляції та заручитися військово-політичною (явною чи латентною) підтримкою з боку низки недемократичних країн, однією з яких є Іран. Постачання іранських шахедів допомагає російській армії на полі бою, завдаючи Україні значної шкоди. А нещодавнє постачання до росії іранських балістичних ракет лише поглибить проблему. Водночас посилення ірансько-російської військової співпраці відкриває перед Україною і певні можливості, які, однак, дуже значною мірою залежать від дій та реакції наших міжнародних партнерів. Україні ж треба вирішувати згадані проблеми комплексно: з одного боку, активно розвивати наш ВПК та більш масштабно виробляти власне озброєння, а з іншого — використовувати дипломатичні інструменти, щоб активізувати наших союзників і переконати нейтральні держави відмовитися від підтримки російської агресії.