Руслана Кістечок — студентка 2-го курсу Інституту гуманітарних та соціальних наук, спеціальності «Міжнародні відносини», яка цього семестру навчалася за програмою академічної мобільності Erasmus+ у Хорватії. Про її досвід та особливості навчання за кордоном читайте в нашому матеріалі.
Програма обмінів Erasmus+ — це ініціатива Європейського Союзу, яка підтримує навчання, стажування, викладання та волонтерство за кордоном. Вона надає студентам можливість навчатися семестр або рік в університеті-партнері в іншій країні, здобуваючи новий досвід і навички, поліпшуючи знання мов і сприяючи розвитку міжкультурних відносин.
Програма охоплює не лише країни ЄС, а й інші держави-партнери, зокрема Україну. Участь в Erasmus+ — це можливість розширити кругозір, здобути якісну освіту та налагодити міжнародні контакти. Навчатися за цією програмою мають можливість і студенти Львівської політехніки. Учасники програми отримують стипендію на покриття витрат.
Руслана провела цілий семестр — з 3 березня по 30 червня — у Шибеницькому університеті прикладних наук, Хорватія. Цей навчальний заклад є одним з найкращих у країні — посідає четверте місце в рейтингу університетів Хорватії.
За словами студентки, важливу роль у її рішенні спробувати себе в цій програмі відіграли викладачі:
— Про програму Erasmus+ я знала раніше, цікавилася можливостями для студентів Львівської політехніки. Проте зважилася податися, коли мені надійшла пропозиція від викладачів моєї кафедри — політології та міжнародних відносин. Саме викладачі вирішили, що я варта участі у програмі мобільності.
Процес відбору був доволі складний, і треба було підготувати чимало документів для участі в конкурсі: закордонний паспорт, сертифікат про знання англійської мови на рівні не нижчому за B2, виписку з результатами навчання у Львівській політехніці, резюме та мотиваційний лист. Пізніше потрібно було оформити документи на відрядження, індивідуальний графік, договір і agreement, де були вказані предмети для вивчення.
— Я вивчала такі предмети: «Право міжнародних організацій», «Інституції та інтеграції ЄС», «Етика у публічному секторі», «Захист прав людини», «Англійська мова для публічних адміністрацій» і «Управління компаніями» Усі предмети були цікаві, зрозумілі й корисні, — наголосила Руслана.
Свої емоції після того, як дізналася про затвердження участі у проєкті, дівчина описала так:
— Спочатку було складно повірити, що це справді відбувається зі мною. Я була неймовірно щаслива, коли дізналася, що пройшла відбір. А коли отримала офіційне запрошення — на очах були сльози радості, бо я усвідомила, що мої старання не даремні і їх так високо оцінили. Хвилювання зовсім не було, я вірила, що все буде якнайкраще. Підтримка батьків, друзів і викладачів додавала мені сили й упевненості.
Попри те, що навчання за кордоном зазвичай супроводжується стресом і певними труднощами, Руслана каже, що здобуття нового досвіду далося їй легко. Вона відчувала неймовірну підтримку — як від координаторів і викладачів, так і від студентського об’єднання. Всі виявляли постійну зацікавленість і захоплення тим, що вона з України.
— Усі наші ідеї та пропозиції радо брали до уваги. Щоразу наголошували, що, якщо будуть питання чи проблеми, нам із задоволенням допоможуть, — зазначила студентка й додала: — У Хорватії в мене не виникало проблем з мовою — усі добре розуміли англійську. Проте я розуміла, що варто знати принаймні на елементарному рівні хорватську, адже мене прийняли дуже тепло, позитивно. Саме тому я охоче долучилася до курсу хорватської мови, який нам запропонували.
Водночас, як зауважила Руслана, навчання в Шибеницькому університеті мало свої особливості — не тільки академічні:
— Ми мали можливість самостійно обирати предмети, які хотіли вивчати. У нас не було традиційних лекцій і семінарів, а були лекції-дискусії, на яких ми могли не лише навчатися, а й ділитися тим, що вже знаємо. На багатьох заняттях, з ініціативи викладачів, я розповідала про Україну, про моє рідне місто, про стійкість і витривалість українського народу, про все, що відбувається. Викладачам справді було цікаво — вони ставили запитання і таким чином дізнавалися про Україну. На їхніх обличчях з’являлися сльози, коли я розповідала, що роблять з Україною, як порушуються права людини в умовах війни…
Завдяки цій програмі дівчина здобула неймовірний досвід, розвинула навички спілкування англійською, поглибила знання з міжнародних відносин, міжнародного права та процесів, що відбуваються у світі. Крім академічних здобутків ця програма також дала Руслані можливість стати своєрідним рупором, що розповідає всім про Україну та злочини, які тут скоює Росія.
— Я часто дивувала викладачів фактами про Україну, і вони були дуже зацікавлені. Мене вразило, що багато хорватів знали деякі слова українською. Коли ми їздили з університетом до Чорногорії, наш координатор, побачивши мій український паспорт, сказав мені українською «Слава Україні!». Я була в захопленні, — поділилася студентка.
Також одного разу Руслана разом з іншими студентами та організаторами влаштували український вечір, на який запросили не лише студентів-учасників Erasmus+ із Чехії, Польщі, Молдови, Іспанії, Португалії, Румунії та Північної Македонії, а й хорватів. Вони із захопленням куштували страви, запитували слова українською. Це було так приємно, що, як згадує дівчина, хоча вона була й далеко від дому, але все одно почувалася як удома — невимушено, спокійно і позитивно.
— Особливо цінним для мене стало те, що я могла говорити про Україну — правду про війну, порушення прав людини, біль і силу нашого народу. Це був глибоко особистий, емоційний досвід, і я вдячна кожному, хто слухав і підтримував. З першого дня я відчула надзвичайно дружню атмосферу. Викладачі були відкриті, уважні, щиро зацікавлені не лише у викладанні, а й у нашому досвіді. Люди довкола — привітні, чуйні. Завдяки їм навіть у чужій країні я почувалася як удома. Erasmus+ — це значно більше, ніж навчання. Це міжкультурні обміни, нові друзі, знайомство з різними культурами, а головне — можливість розповісти світові про себе та свою країну. Цей досвід назавжди зі мною. І я щиро вдячна, що стала його частиною, — підсумувала дівчина.
