Вже рік у Львівській політехніці викладачі ІТРЕ та ІКНІ у модульний і сесійний період працюють за системою електронних відомостей, що значно спрощує як їхнє життя, так і роботу працівників деканатів. Виграють від неї і студенти.
Ініціатором такого нововведення можна вважати професора кафедри телекомунікацій ІТРЕ Маркіяна Павликевича. Заповнення вручну екзаменаційних відомостей йому ніколи не подобалося, тож, щоб спростити собі це «задоволення», років з десять тому розробив базу даних у комп’ютері і кожного семестру вносив туди списки студентів, поточну й підсумкову успішність. Готові відомості роздруковував, підписував і здавав у деканат:
– Мені так було зручніше, бо заповнити два примірники відомостей, не зробивши в них помилки, було складно. Потім є етап перенесення того, що є на папері, у систему «Деканат», тобто методист деканату, особливо наприкінці сесії, має дуже велике навантаження, займаючись, по суті, непродуктивною роботою. Торік у весняному семестрі цю практику ми поширили на весь інститут. Негативних відгуків від колег нема, тож у цьому семестрі вже всі сприйняли заповнення електронних відомостей як належне. Задоволені ними й працівники нашого деканату, бо це зняло з них багато роботи у пік навантаження.
Торік під час осіннього семестру на підставі розпорядження проректора Дмитра Федасюка такий експеримент розпочали на кафедрах телекомунікацій (ІТРЕ) і програмного забезпечення (ІКНІ). Відтак експеримент під орудою в.о. завідувача кафедри інформаційних систем та мереж ІКНІ, начальника Центру інформаційного забезпечення університету професора Павла Жежнича поширили на ці два інститути загалом.
– Закордонні виші вже давно користуються електронними відомостями, – каже Павло Жежнич. –Ми ж досі переводимо багато паперу, нервів і часу на заповнення паперових відомостей, дані з яких потім ще мають потрапити в інститутську й університетську базу даних. Лише після того можна належним чином аналізувати й обліковувати успішність студентів. При старій схемі паперового формування відомостей, як ми вже говорили, все навантаження стосовно внесення даних про успішність студентів падає на працівників деканатів, адже вони, окрім усього іншого, мусять оперативно передати інформацію щодо успішності в бухгалтерію для нарахування стипендій. Крім того, у цей напружений час працівники деканату дуже обмежені в часі, тому іноді траплялися прикрі випадки, коли через помилково внесені неправильні оцінки деякі студенти могли втратити стипендію. Електронні відомості дозволяють усунути ці незручності, спростити життя і викладачам, і працівникам деканатів. І це зрозуміло, бо при старій схемі викладач змушений носити і забирати в деканаті відомості після кожного модуля чи перед ним, перед іспитом і після нього. Нині ж він відносить відомість у деканат лише після сесії, роздрукувавши і підписавши її, а з результатами модулів працівники деканатів за потреби ознайомлюються в системі «Деканат».
– Тішить, що колеги ставляться до впровадження програми електронних відомостей дуже позитивно, – додає Маркіян Йосипович. – Але тут маємо дві проблеми. Перша дуже принципова і стосується загалом усієї Політехніки (якщо перейдемо повністю на цю систему) – впровадження електронного підпису. Це означає, що викладач, закривши відомість, її вміст закріплює своїм електронним підписом і увійти у неї вже ніхто сторонній не зможе, до речі, і навіть він сам. Впровадження електронного підпису дуже захистило б викладача і разом з тим покладало б на нього повну відповідальність за оцінки у відомості (хоча нині він теж відповідальний за чесність і об’єктивність оцінок). Цю проблему можна вирішити в самій Політехніці, однак її можуть не визнати зовнішні контролюючі органи, бо загальноукраїнської системи цифрового підпису наразі не існує. Інша проблема в тому, що не всі загальноосвітні кафедри готові до такого нововведення, до того ж з різних причин. Зокрема, не кожен викладач має вільний доступ до комп’ютера, щоб у будь-який зручний для нього час внести всі дані модулів та іспитів у програму. Тому назріло питання про захищений віддалений доступ (наприклад, із дому) до системи «Деканат» через мережі загального доступу, скажімо, через інтернет. Ця технологія добре відома як «віртуальна приватна мережа». Такий експеримент ми вже проводили і, думаю, найближчим часом викладачі, які мають власні ноутбуки чи планшети, зможуть долучитися до програми. Варто зауважити, що впровадження електронних відомостей дуже до вподоби молодому й мобільному поколінню викладачів. Гадаю, разом із Павлом Івановичем ми дистанційно забезпечимо їм доступ до програми вже під час другого модуля та зимової екзаменаційної сесії.
Як говорять автори програми, це нововведення комусь дається легше, а комусь важче, хоча всі визнають: це річ дуже позитивна й потрібна. Важче, наприклад, адаптуватися до неї старшому поколінню. Наразі приєднання до програми є добровільне, хоча, ймовірно, що з наступного навчального року, коли вона буде досконаліша, то стане обов’язкова для всіх інститутів. Більше того, працівники Центру інформаційного забезпечення завжди охоче допомагають ініціативним кафедрам долучитися до цього процесу. Тож, як мовиться, зміни – не за горами.