18 квітня до України повернулася 24 сезонна українська антарктична експедиція на АС «Академік Вернадський». У її складі було двоє науковців нашого університету – асистент кафедри вищої геодезії та астрономії Ігор Савчин та асистент кафедри інженерної геодезії Євген Шило. В Антарктиді вони встановили першу українську ГНСС-станцію.
Експедиція тривала від 18 січня до 18 квітня – цього року був винятково довгий сезон. За словами науковців, це пов’язано зі зміною керівництва Антарктичного центру та, відповідно, його політики.
– Ми їхали на місяць, а в Жулянах дізналися, що на більше. Спочатку це був шок, особливо для Ігоря, адже вдома залишилася тримісячна дитина, – ділиться Євген Шило.
І це не єдині зміни. Минулоріч політехніки скаржилися на фактичну відсутність зв’язку з рідними, цього ж року на станції можна користуватися інтернетом.
До експедиції ввійшло 26 науковців. Окрім цього, на станції вже було 11 зимувальників, а також двоє журналістів і письменник, котрі дісталися сюди осібно.
Час приїзду припав на початок антарктичного літа, тож дослідники не лише виконали, а й перевиконали сплановане – гарна сонячна погода постійно сприяла роботі. Як і торік, політехніки мали завдання щорічного моніторингу, зокрема вимірювали геодинамічну мережу, щоб дослідити зміни в тектонічній структурі.
– Ця мережа складається з десяти забетонованих у землю пунктів. Щоразу по приїзді ми дуже точно визначаємо їхні координати. Різниця в показниках цих координат указує на рух тектонічних плит. Такі рухи є основними чинниками землетрусу, тож із їхньою допомогою можна передбачити такі катаклізми. Запобігти землетрусам, на жаль, неможливо, але можна до них підготуватися, – розповідає Ігор Савчин.
Варто зазначити, що наші геодезисти неочікувано для самих себе додали до мережі нових шість пунктів, значно розширивши її, що дозволило досліджувати більшу територію. Ще одне традиційне завдання – наземне фотограмметричне знімання льодовиків для побудови їхньої 3D-моделі, з метою визначення зміни поверхневого об’єму.
Минулого року політехніки встановили перманентну ГНСС-станцію, як з’ясувалося пізніше – прилад виявився неробочим у таких умовах. Цьогоріч вони привезли обладнання іншої фірми, яке вдалося налаштувати на передавання даних в Україну, а саме – до Політехніки. Ігор та Євген неабияк пишаються: це перша українська станція в Антарктиді. Щобільше, наразі тривають переговори про те, аби долучити її до міжнародних баз даних, щоб інформацією могли користуватися всі, хто потребує цього.
Науковці розповіли й про абсолютно нове завдання:
– Ми мали здійснити аерознімання над архіпелагом Аргентинські острови, аби згодом виготовити картографічні матеріали цих регіонів. Використовували для цього безпілотник у вигляді літака – спільну розробку Львівської і Київської політехнік. Наявні мапи цієї місцевості доволі старі – ще британські, масштабу 1:25000, також є мапи й українських науковців, десятитисячного масштабу. Ми ж мали завдання розробити масштаб 1:1000, тобто покращити їх удесятеро, зробити більш докладними й точними.
Транспортування літака було складним: він великий, до того ж у комплекті ще спеціальна катапульта для запуску. Раніше політехніки вже намагалися перевезти американський літак, але його не пропустили на кордоні. Цього разу все вдалося, проте науковці до останнього не знали, як безпілотник поведе себе в нових умовах. Все минуло успішно, мапи хочуть створити до кінця поточного року, згодом їх використовуватимуть експедитори Антарктичного центру.
Незважаючи на те, що кожен з політехніків мав окремі завдання (Ігор Савчин – ГНСС-спостереження і встановлення станції, Євген Шило – аерознімання та фотограмметрія льодовиків), вони все виконували спільно, а також допомагали іншим науковцям – забезпечували геодезичними послугами всіх, хто цього потребував. Не забули й про свого колегу-геолога, який не зміг поїхати в експедицію – здійснили знімання геологічного відслонення для вивчення порід.
Термін експедиції збігся із президентськими виборами. Але відстань у майже 17 тисяч кілометрів від України не змусила забути про громадянський обов’язок: для дослідників спеціально створили виборчу дільницю, яка нічим не відрізнялася, друковані бюлетені доставляли до Антарктиди.
– О 8:00 ми всі дружно голосували, аби швидко підрахувати голоси та переслати їх в Україну, хотіли потрапити у сюжет новин. Явка була стовідсоткова, – пригадує Ігор.
В антарктичну експедицію Ігор Савчин їхав удруге, тому готувався ще з літа, а для Євгена Шила все було вперше і спонтанно:
– Це велике випробування для мене. Масштаби побаченого вражають. Найважче було змістити сон через часову відмінність. Ми потрапили на найтепліший період, температура сягала 5–7 градусів тепла, тому побачили чимало дитинчат пінгвінів та інших місцевих тварин. Виконуючи завдання, доводилося постійно остерігатися агресивних птахів, які турбувалися про своє потомство, особливо від морських поморників, котрі здатні дзьобом пошкодити голову до крові. На станції біологи мають спеціальний акваріум для досліджень – цікаво було поглянути на морських мешканців, яких не зустрінеш на суходолі. 22 березня відзначали День води або свято Нептуна, обов’язковим ритуалом якого є купання. Температура води була –0,5°С – тут за такої температури вона вже замерзає, але ми не побоялися купатися. Вражень дуже багато!
– Ця експедиція – знайомства, які переростуть у дружбу та нові наукові розробки, ідеї та публікації – найважливіший мій досвід. Атмосфера на станції була дружня, всі старалися співпрацювати, кооперуватися, жодних конфліктів чи конкуренції не було, – ділиться Ігор Савчин.
