Авторитетні свідчення
За редакцією професорок Національного університету «Львівська політехніка» Корнелії й Наталії Товстюк побачила світ цікава, пізнавальна та повчальна книга, присвячена їхньому видатному батькові, — збірник нарисів, документів і біобібліографічних матеріалів «Корній Товстюк. Про життя, його віддзеркалення у документах і спогадах, про науку і про поезію, про боротьбу з перемогами і втратами, про те, що сталося, і те, що не відбулося... До 100-річчя від дня народження». У цьому виданні — авторитетні свідчення колег вченого (зокрема, трьох академіків!) не лише про його неабиякі наукові досягнення, а й про багатогранність цієї непересічної особистості та надзвичайно насичено й продуктивно прожиті ним 82 роки посеред украй непростої в історії нашої країни епохи.
Молодим читачам аж ніяк не зайвим буде дізнатися з книги про те, як українці й у часи своєї бездержавності завзято боролися, творили та не мімікрували. Адже Корній Товстюк, перш ніж стати засновником наукової школи українського матеріалознавства та ініціатором і каталізатором створення чотирьох заводів, брав активну участь у визвольних змаганнях — 18-річним долучився до спротиву загарбникам, вступивши до Організації українських націоналістів. Зокрема, він входив до її похідної групи, яка створювала органи самоврядування в Центрі й на Сході нашої країни. «Потрапив до рук гестапо, пережив катування, не видав нікого, і під час виїзду на страту (...) зумів утекти», — розповів у книзі про вченого голова ОУН Богдан Червак.
Наповнене пастками життя
Не капітулював оунівець і після невдачі визвольних змагань. Академік Ігор Юхновський пояснив у нарисі про свого колегу: «Увесь шлях життя професора Товстюка вимірюється послідовними етапами, і в кожному з них проявляється спокійна, розсудлива мудрість». А професорка Дарія Берча наголосила в книзі: «Корній Денисович був безпартійним очільником, що в Радянському Союзі було винятковим явищем». Тож на вченого, як розповів у присвяченій йому книзі професор Йосип Стахіра, «весь час нападали, за будь-яких обставин»; «його ж фактично виштовхували звідусіль».
Автори спогадів про Корнія Товстюка пояснили: «Закінчення шістдесятих років минулого століття характеризується в історії України як період поновлення репресій та українофобії. І, звісно, починаються гоніння на науковця, улюбленим одягом якого була вишиванка, який викладав фізику багатою та барвистою українською мовою, який виховав цілу школу здібних і талановитих українських учених». Відтак здобув серед них авторитет, який спонукав їх відважно голосувати, ризикуючи не лише своїми посадами, проти звільнення з роботи цього осоружного владі науковця.
Колеги Корнія Товстюка підсумували в колективній публікації в «Українському фізичному журналі», що «він прожив цікаве, драматичне, наповнене несподіваними пастками життя, вийти з яких йому допомагали лише його гострий розум, блискавична реакція та доля». А донька вченого, професорка Корнелія Товстюк, розповіла в книзі про свого батька, що «на співбесіду до КДБ Корнія Денисовича викликали постійно (знали та не могли довести...)». Водночас запевнила: «Ми ніколи не бачили тата розгубленим чи наляканим».
Не уникав проблем
Відважним та рішучим був Корній Товстюк і в науці. Вже через шість років після закінчення фізико-математичного факультету Чернівецького університету очолив у ньому кафедру напівпровідників, а також організував першу в СРСР проблемну лабораторію з фізики напівпровідників. Тобто не лише не уникав наукових проблем — повсякчас брався за їх розв’язання. Керував Чернівецьким відділенням Інституту напівпровідників Академії наук УРСР (з двома великими проблемними лабораторіями — Міністерства авіапромисловості СРСР і Міністерства оборонної промисловості СРСР), Інститутом проблем матеріалознавства та його Львівським відділенням відновлюваних джерел енергії. Причому власне Корній Товстюк і організував ті відділення.
Вчений також домігся практичного застосування своїх винаходів — за його ініціативою й безпосередньою участю були створені чотири підприємства електронної промисловості. Відтак наукова діяльність Корнія Товстюка двічі — у 1973 та 2001 роках — була відзначена Державною премією УРСР у галузі науки і техніки, а в 1978-му його обрали членом-кореспондентом Академії наук УРСР.
У 1995-му Корній Товстюк обійняв посаду професора кафедри напівпровідникової електроніки Львівської політехніки, а згодом став головою Спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій технічного та фізико-математичного профілів. Професор Павло Мар’янчук запевнив: «Усі, хто потрапляв під патронат Товстюка, ставали видатними вченими».
Так зміцнюється нація
Їхній наставник виконав свою обіцянку:
«Я іскру відкрешу всім, хто піде за мною,
І кожен хай збагне, у чому правди суть».
Професор Жешувської політехніки Віталій Дугаєв підтвердив у своєму спогаді про Корнія Товстюка, що той «зумів створити в колективі атмосферу творчості, коли всім хочеться набувати знань і розв’язувати нові задачі, відкривати нову фізику». А головний науковий співробітник корпорації «Сьєрра Невада» Володимир Манассон запевнив: «Працювати з Корнієм Денисовичем було насолодою. Він завжди вітав нові ідеї, вишукував можливості для їхньої перевірки та розвитку і знаходив шляхи фінансування».
Академік Ігор Юхновський узагальнив наставництво Корнія Товстюка так: «Міркування симетрії були в усьому новому, що він створював зі своїми учнями. Підтвердженням цього є 18 авторських свідоцтв, 10 патентів, величезна школа нових учених. Велика честь — побудувати новий будинок, створити нову машину, але яка честь і яка рідкість створити нового вченого, нового учителя, що своєю чергою створить свою школу нових фахівців, творців. Так зміцнюється нація, а тут наша нація — українська».
У Львівській політехніці 2012 року, вперше організовуючи Академічні читання, присвятили їх «багатій науковій спадщині та світлій пам’яті видатного українського вченого-фізика, члена-кореспондента НАН України, доктора фізико-математичних наук, професора, двічі лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки Корнія Денисовича Товстюка». Втім професор кафедри прикладної фізики і наноматеріалознавства університету Богдан Лукіянець наголосив у своєму нарисі: «На сьогодні внесок Корнія Денисовича у науку, техніку, його громадська й політична діяльність не сповна оцінені, але переконаний, що істинне визнання невдовзі станеться».
Та співавтори видання на пошану Корнія Товстюка гідно й всебічно представили постать вченого. Редакторки цієї книги та її упорядниця, завідувачка науково-методичного відділу Науково-технічної бібліотеки Львівської політехніки Рената Самотий, охопили тільки на перший погляд непоєднуване — основні етапи життя, його науковий доробок, громадську діяльність, публіцистичну й літературну творчість.
Домінантсептакордом звучить
Книга про Корнія Товстюка стала другою в історичній серії «Біобібліографія вчених Львівської політехніки». Першим був збірник нарисів, документів і біобібліографічних матеріалів про ректора нашого університету в 1906–1907 роках Едгара Ковача. Проте ближчим взірцем для українців є, звісно, їхній співвітчизник — Корній Товстюк, якому довелося долати важкий, повсякчас встелений тернами шлях. Зокрема, блискучу середню освіту цей селянський син здобув попри те, що в анексованій румунами Буковині викладали суто мовою окупантів. Однак він не те що не асимілювався, а передав у спадок своїм співвітчизникам сотні наукових праць, десятки винаходів і нових технологій, а ще проникливі вірші та поему, розвіявши міф про несумісність фізики й лірики.
У книзі про вченого, як анонсувала в передмові професорка Корнелія Товстюк, — «і про поступи матеріалознавства в українській науці, і про доробки наших науковців у напівпровідниковій електроніці», і «поезія домінантсептакордом звучить», адже в особі Корнія Товстюка не суперечили одна одній, а навпаки — досягли гармонії яскраві наукова і творча особистості.
Літературознавиця, працівниця Науково-технічної бібліотеки Львівської політехніки Ірина Шалата-Барна у присвяченій науковцеві книзі констатувала: «Художній світ Корнія Товстюка забирає читача в полон з перших його поетичних рядків. Хтось відкриватиме для себе незвідані сторінки українського героїзму в умовах окупаційного комуністичного режиму. Для когось відкриється світ майстерно виписаного етнографічного мікрокосму українського села. А комусь западуть у душу безмежно мужні й трагічні в тім національнім опорі московії художні образи. Його твори стоять в обороні української державності, гартують дух патріотизму, формують на різних рівнях (історичному, філософському, культурному, емоційно-духовному) національну ідентичність, без якої екзистенційно не відбудемось».
Причому творив Корній Товстюк і від імені своїх побратимів. 1944 року в збірці «Лірник» пояснив:
«Я — речник тих, кого уже немає
Серед живих, хто ліг на полі бою
З одною мрією про щастя краю,
Про Україну, про народ, про волю...»
Закликав до актуального й нині
До активної громадської діяльності науковець долучився ще до проголошення Незалежності України — наприкінці 1980-х. Зокрема, у 1989-му брав участь у першому в нашій країні після багатьох десятиліть легальному форумі незалежної громадської організації — установчій конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка, а також очолив Чернівецьку делегацію Народного руху України на його першому з’їзді.
Публікації Корнія Товстюка на суспільно-політичні теми побачили світ у журналі «Універсум» і газеті ОУН «Українське слово». У них він закликав, як зазначив у книзі голова ОУН Богдан Червак, до актуального й сьогодні — «ґрунтовного навчання молоді інженерно-технічних спеціальностей з метою їхнього подальшого залучення до розвитку промисловості, військово-промислового комплексу (ВПК), побудови сучасних ракет, унікальних технологій з метою створення приладів фотоелектроніки (таких потрібних тепер приладів нічного бачення)», наголошуючи на «важливості підвищення наукоємності тоді ще існуючого ВПК і промисловості».
Послідовникам Корнія Товстюка посприяє в їхній роботі не лише повчальний досвід вченого, а й бібліографічний покажчик його праць, який сумлінно уклали працівники Науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка». Читачів книги про вченого може зворушити також долучений до неї ювілейний альбом «Химерний історичний роман про козака Мамаївського Товстюка і науку-молодицю», який подарували ужгородські фізики. Навряд чи буде перебільшенням висновок, що книга про Корнія Товстюка є, по суті, друкованим монументом вченому.
