У п’ятницю, 9 липня 2021 року, до 82-ліття Ігоря Калинця, поета, політв’язня, лавреата Шевченківської премії, багаторічного працівника Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, у пишній актовій залі Львівської політехніки за участю уродинника відбулася урочистість «Великі – дітям».
У межах події презентували нові книжки, які впорядкував Ігор Калинець – «Богдан Ігор Антонич – дітям» та «Ігор Калинець – дітям». Вони побачили світ у спеціальній дитячій серії видавництва «Апріорі», присвяченій визначним українським письменникам різних епох. На зустрічі з літератором численні гості довідалися, коли виникла ідея створити ці видання і як її втілили в життя, а також – чим особлива творчість першорядних поетів, зорієнтована на дитячу авдиторію. Крім того, поезії Ігоря Калинця та Богдана Ігоря Антонича лунали з уст школярів (учнів Лапаївського ліцею імені Героя України Георгія Кірпи) і самого автора й упорядника.
На самому початку гості переглянули відеоролик про творчий доробок Вікторії Ковальчук, ілюстраторки презентованих видань, яка відійшла у засвіти, не діждавшись випуску цих книжок.
Захід модерував Назар Данчишин, філолог МІОКу, автор літературознавчих досліджень творчості Ігоря Калинця. Він, із-поміж іншого, зазначив: «Рисою, притаманною великим, є вміння плекати свою внутрішню маленьку дитину. Та й ознакою справжньої поезії є природна дитинність. На прикладі шановного достойника це бачимо більш ніж виразно».
Від імені Політехніки вітальне слово виголосив перший проректор університету Олег Матвійків. Звертаючись до уродинника, він, зокрема, зауважив: «Неймовірно, що Ваша невтомна плідна праця триває досі, про що свідчить і подія, на якій ми зібралися. Адже сьогодні у відновленій актовій залі, приміщення якої створене саме для таких поважних заходів, ми говоримо про Ваші нові видання. На цих творах справді варто виховувати наших діток і онуків. Бо ж, погодьтеся, це наша найважливіша праця – підготувати гідну заміну нам у розбудові вільної держави, заради якої живе та бореться вельмишановний Ігор Калинець».
До привітань долучився й Департамент освіти і науки ЛОДА в особі Ореслави Хомик. Вона підкреслила: «Перш ніж узяти Калинцеві книжки, треба добре помити руки. Тому що чистота викладених там думок, які не пробіжиш по діагоналі, зобов’язує до цього. У ці тексти необхідно заглибитися. Зате, коли заглибишся, як казав Іван Франко, ‘‘дивнії перли виносиш’’».
Донька Ігоря Калинця Звенислава Мамчур-Калинець, депутатка Львівської обласної ради, у своєму виступі подякувала присутнім за щире вшанування її батька, виокремивши відповідальність, до якої її спонукає прізвище Калинець.
Долучився до вітань і Олег Синютка, народний депутат України. Він наголосив: «Не личить запізнюватися на зустріч з Ігорем Калинцем навіть на хвилину. Адже коли треба було боротися за свою країну, пан Ігор зі своєю дружиною пані Іриною, стали на повен зріст. Сьогодні до таких людей ми виявляємо найглибшу пошану та вдячність».
Ірина Ключковська, директорка МІОКу, звернулася такими словами: «Ігор Калинець завжди є з нами, працівниками Інституту, навіть попри пандемію та карантин. Бо ж МІОК – це також його родина. Родина, яка знає, як він заходить на роботу, який чай п’є, які канапки їсть. А потім на нарадах пан Ігор постійно відкриває нам величезні простори української культури, про які ми не знаємо. І ми весь час відчуваємо, що поруч із нами людина-велет. Людина, яка має безмежно глибокі знання про нас, українців, нашу історію, буття, ментальність та, зрештою, сьогодення, на основі чого інтерпретує те, що відбувається сьогодні в нашій країні».
Сам уродинник у своєму слові зазначив: «Коли я намагався писати для ще маленької доньки, мені не вдавалося. Так, перші вірші для неї я написав аж в ув’язненні, коли Дзвінка ходила до третього класу.
Отже, до 1981 року, поки не повернувся з концтабору та заслання, я писав здебільшого для дорослих. А ось після ув’язнення я почав писати лише для дітей. Цей доробок ви, дорогі гості, можете споглядати на стенді в цій залі, де виставлено майже 40 моїх книжок для найменших, виданих уже за незалежної України. Щодо презентованих сьогодні книжечок, то своє я підготував швидко, а з Антоничем було важче. Антонич просто не встиг написати твори суто для дітей. Але порятувала цю книжку художниця Вікторія Ковальчук, завдяки її ілюстраціям видання набуло незвичайної краси».
Опісля виступу Ігоря Калинця слово взяв Юрій Николишин, директор видавництва «Апріорі»: «Ігор Калинець – перша постать, з якою мені хотілося познайомитися під час національного відродження України 30 років тому, коли я повернувся до Львова, закінчивши школу у Казахстані. Для мене не тільки калина – символ України, а й Ігор Калинець. До речі, анонсую, що наступного року плануємо видати його дорослу поезію».
Привітав уродинника й Андрій Содомора, поет, прозаїк, перекладач: «Коли я йшов сюди, згадав рядки Миколи Зерова про високий літній день. Бо ж нині, в цей високий липневий день, саме час насолодитися високою, зітканою з архетипів, поезією Ігоря Калинця».
Оксана Галаник, літературна редакторка книжки «Богдан Ігор Антонич – дітям», наголосила: «Редагуючи це видання, я усвідомлювала надзвичайну відповідальність. Торкатися тексту – робота ювелірна, делікатна, а розкіш спілкування з поетом її тільки доповнювала. Здається, ніби Антонич обрав Калинця своїм наступником. Хоч вони з різних епох, та є побратимами у своїх новаторських поетичних пошуках.
Промовистою є й назва цієї презентації. Бо справді великі виростають із дітей і саме в дитинстві формуються як особистості. Пан Калинець завжди відгукується на запрошення прийти на зустрічі зі школярами. Під час останньої, яку через пандемію ми провели онлайн, діти були настільки зворушені, що навіть найбільші бешкетники, слухали пана Ігоря, затамувавши дихання».
Благословення уродинникові уділив отець Севастьян Дмитрух, директор і співзасновник Музею Андрея Шептицького: «Ви, пане Ігоре, – не просто символ, а живий свідок переслідуваної України, терплячої України і врешті України воскреслої».
Марія Лизак, молодша наукова співробітниця МІОКу, продекламувала вірш Богдана Ігоря Антонича. До привітань долучився й Богдан Залізняк, журналіст і письменник. Він прочитав свої віршовані рядки, натхненні творчістю Ігоря Калинця.
Наприкінці Ігор Калинець прочитав гостям одну з дитячих казок. Присутні довго не відпускали його із зали, беручи автографи та вручаючи подарунки.