Нещодавно студент 1-го курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Дмитро Язь посів перше місце на змаганнях з паверліфтингу у ваговій категорії до 93 кг. Дмитро поділився своїм шляхом, який проклав до спортивних рекордів, а також викликами, з якими йому довелося зіткнутися.
— Як тобі вдається поєднувати навчання з підготовкою до змагань?
— Якщо вміти правильно планувати час, то можна встигати все: і готуватися до змагань, і навчатися, ще й іноді гуляти.
— Чи був випадок, коли знання з твоєї спеціальності знадобилися тобі у спорті?
— Моя спеціальність не повʼязана зі спортом, тому знання, які я здобуваю, безпосередньо не застосовуються у спортивній діяльності.
— Чи важко було організувати свій час, розподіляючи його між навчанням і регулярними тренуваннями?
— Доволі важко, адже після тренувань не завжди хотілося щось вчити чи сидіти допізна, розбираючись у лабораторних. Але у вільні від тренувань дні було достатньо часу, тому мав можливість організувати час.
— Що стало поштовхом до того, щоб почати займатися паверліфтингом?
— Подобалося прогресувати в силі. Паверліфтинг — це такий спорт, де ти чітко бачиш прогрес або ж його відсутність. Щоразу, як я міг присісти з вагою на 5 кг більшою, ніж тиждень тому, відчував позитивні емоції.
— Якою була твоя підготовка до останніх змагань, де ти здобув перемогу у ваговій категорії до 93 кг?
— Не дуже важкою. Щоб прогресувати, режим потрібно тримати постійно. Тому дні під час підготовки особливо не відрізнялися від звичайних.
— Які тренувальні методи чи підходи виявилися для тебе найефективнішими?
— Переважно базові підходи, нічого особливого. Поки що рівень не надто високий, щоб говорити про якісь унікальні методики тренувань. Я робив трішки більший акцент на присіданнях, де був найбільший потенціал для розвитку сили після обласних змагань.
— Що для тебе стало найбільшим стимулом під час участі в змаганнях?
— Після одного успішного підходу на присіданнях я зрозумів, що все піде як по маслу, адже був упевнений у своїй підготовці, а отже, й у своїх силах.
— Де знаходиш мотивацію, коли тренування даються особливо важко?
— Коли вкрай важко, просто виконуєш план без мотивації, особливо про це не думаючи. Мотивація — крута штука, але коли вже поставив собі ціль, сумніватися ніколи, треба просто зробити і все.
— Які вправи або техніки вважаєш ключовими для досягнення високих результатів у своїй категорії?
— Присідання, жим лежачи і станову тягу. Якщо це підкріпити якісним сном і харчуванням, з якого організм братиме все потрібне, прогрес буде.
— Як налаштовуєш себе перед виходом на платформу під час змагань?
— Максимальна концентрація, довіра своїм рефлексам, які були вироблені багаторазовим повтором того самого руху.
— У боротьбі за перше місце для тебе важливішою була техніка виконання чи максимальна сила?
— Звісно, максимальна сила. Техніку шліфуєш на тренуваннях, а на змаганнях показуєш свою максимальну силу.
— Як відбувається процес твого відновлення після інтенсивних тренувань і виступів?
— Тренування змінюються з розвитку максимальної сили на зміцнення слабких місць, м’язову закачку, гіпертрофію. Також з’являється більше концентрації на навчанні.
— З якими труднощами стикався на шляху до перемоги і як тобі вдалося їх подолати?
— Великих труднощів не було, тримати режим — це звичка, а більше нічого й не потрібно.
— Конкуренція під час змагань здорова чи дехто намагається підставити заради перемоги?
— Конкуренція здорова, нічого такого не помічав.
— Яку пораду дав би тим, хто тільки починає свій шлях у паверліфтингу?
— Обовʼязково знайти собі тренера — людину, яка скаже, коли потрібно працювати, попри всі труднощі, або ж коли дати собі відпочити.
